«Лікарі без кордонів»: 70% травм цивільні українці отримали внаслідок обстрілів і бомбардувань

ЛЬВІВ ‒ Міжнародна гуманітарна організація «Лікарі без кордонів», починаючи з 31 березня, перевезла медичним потягом і надала медичну допомогу близько 700 цивільним українцям, які були поранені внаслідок ворожих обстрілів, бомбардувань та діяльності російських диверсійних груп на території України.

Лікарі евакуювали постраждалих із Сходу України у безпечніші регіони.

Рани пацієнтів і їхні історії, наголошують «Лікарі без кордонів», свідчать про жахливі страждання цивільних людей у війні Росії проти України.

30-річна пацієнтка М. розповіла, як їй вдалося виїхати з окупованого Маріуполя. Вона і її чоловік були евакуйовані медичним потягом «Лікарі без кордонів».

У багатоквартирному будинку, де мешкало подружжя, стався вибух . Тому жінка і чоловік, який працював у поліції, переїхали до батьків у приватний будинок. Там прожили кілька тижнів. Однак у місті почались розмови про «зачистки» Росією українських ветеранів війни і працівників поліції. Подружжя вирішило виїхати з Маріуполя.

«Майже тиждень ми вибирались із Маріуполя. Залишити лівобережний район було важко, уцілів один міст. В автомобілі нас було п’ятеро – мій чоловік, син, сестра мого чоловіка, її трирічна дочка і я. Батьки залишились. Просто забракло місця. На вікнах машини причепили напис «Тут діти». Старий одяг використовували як білий прапор. Коли доїхали до центру, почули вибухи, побачили чоловіка, який лежав на землі. Його ноги лежали окремо від верхньої частини тіла. Він благав про допомогу. Почалася стрілянина, цілилися у вікна нашої машини. Мій чоловік кричав, що треба пригнутися. Машина врізалася у щось металеве і зупинилась. Тоді почалось найжахливіше.

Я побачила, що чоловік у крові. Лівий бік голови ‒повністю. Він був живий, але мав пошкоджене око. Стрілянина припинилась, я почала кричати, що чоловік вмирає. Ми дістались до єдиної лікарні у місті. Там була операційна, але не було електропостачання і провести операцію не змогли, просто зшили верхню повіку з нижньою. Це все, що лікарі могли зробити. Вранці ми побачили автобуси перед лікарнею, які їхали на Володарське. Ми поїхали, але там не було лікарів. Провели у місцевій школі два дні і місцевий мешканець за гроші відвіз нас у місто поблизу. Він висадив нас біля місцевої лікарні. На рентгенівському знімку було видно, що в оці чоловіка є осколки скла. Стан чоловіка погіршився. Операцію провести було неможливо. Ми п’ять днів провели у церкві, нам дали їжу. Вперше за півтора місяці ми мали гарячу воду. 1 квітня поїхали далі. Колеги відвезли мого чоловіка у лікарню в Дніпрі. Його прооперували і, за словами лікарів, йому дуже пощастило, бо тиждень після травми інфекція не поширилася на мозок. Чекає ще одна операція і протезування ока», ‒ каже жінка.

Команда «Лікарі без кордонів» евакуює пацієнтів із Покровська

Лікарі медичного потяга щодня чують жахливі історії від пацієнтів про те, як російські війська обстрілювали цивільних людей під час евакуації, спробі покинути зони бойових дій. Під час невибіркових бомбардувань і обстрілів гинули або ж отримували поранення люди у житлових кварталах. До осіб похилого віку було жорстоке ставлення з боку ворога, який зумисно стріляв у немічних людей.

«Лікарі без кордонів» переносять людину в інвалідному візку з автобуса у потяг

11% пацієнтів ‒ неповнолітні

Понад 40% пацієнтів із пораненнями, яких евакували медичним потягом, люди похилого віку і діти. Переважно у них вибухові травми, травматичні ампутації, осколкові і вогнепальні поранення. За даними «Лікарів без кордону», це свідчить, що цивільне населення не є захищеним у цій війні, а це серйозне порушення міжнародного гуманітарного права.

Медичний потяг організації «Лікарі без кордонів»

11 % пацієнтів, які отримали травми через війну, неповнолітні особи. Понад 70% травм люди отримали внаслідок вибухів, 20% – через осколки або постріли. Понад 10 відсотків пацієнтів втратили одну або кілька кінцівок. Найменшому з евакуйованих пацієнтів було шість років.

«Ми бачили багато ампутацій, травматичних ампутацій, багато осколкових поранень черевної порожнини, грудної клітки, черепно-мозкових травм. Деякі множинні ушкодження м’яких тканин, сильні опіки, які можуть наслідком вибухової травми. Ми бачили все. Кульові травми», ‒ говорить лікарка Міжнародної гуманітарної місії Альбіна Жаркова.

Медик Дмитро Могильницький

Медичний потяг розроблений спеціально, з огляду війни в Україні. Адже доводиться транспортувати людей у різних станах.

«Організація «Лікарі без кордонів» закликає всі озброєні групи поважати міжнародне гуманітарне право і виконувати свої зобов’язання щодо захисту цивільного населення та інфраструктури, дозволяти людям переміщатися у безпечне місце, а також забезпечити безпечну та своєчасну евакуацію хворих і поранених. Ми закликаємо забезпечити гуманітарний доступ, щоб мати можливість надавати допомогу людям, де б вони не були. В Україні ми, як мінімум, спостерігаємо невибіркові напади на цивільних», ‒ каже Бертран Драге, президент брюссельського відділення організації «Лікарі без кордонів».

У медичному потязі медики надають допомогу

Медичний потяг приймає пацієнтів із лікарень, розташованих поблизу лінії фронту на Сході країни і везе людей у медичні заклади в безпечніші регіони. Цей потяг функціонує у співпраці з Міністерством охорони здоров’я України та «Укрзалізницею».

Медичний потяг організації «Лікарі без кордонів»

У працівників гуманітарної місії немає можливості дістатись до місць безпосередніх бойових дій, звідки найбільше прибуває поранених. Тому таких пацієнтів перевозять у лікарні більших міст, а звідти вже організовано забирають «Лікарі без кордонів». Чимало постраждалих самостійно намагаються вибратися з небезпечних міст і сіл.

У львівських шпиталях продовжують лікування десятки поранених українців, яких евакуювали медичним потягом. За час війни чимало тих, хто потребував протезування, відправлені за кордон. 23 червня у США поїхала Наталя з 11-річними двійнятами. Вони потрапили у квітні під російський ракетний обстріл на вокзалі у Краматорську. Внаслідок цього жінка втратила одну кінцівку, донька – обидві. Син не був поранений, весь час перебування у шпиталі доглядав за мамою і сестричкою. У США Наталя і її донька пройдуть протезування і реабілітацію.