Справа про швидке захоплення частини півдня України досі розслідується. Що кажуть у ДБР, а також, що думають про це місцеві військові, політики й журналісти? Чи була можливість краще підготувати Херсонщину до оборони? Як Росія готувала окупацію Приазов'я, і чому змогла швидко захопити Мелітополь? До других роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» намагався знайти відповіді на всі ці запитання.
- 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення на територію України. Одним із напрямків, де просувалися російські військові, був південь. Російська армія пішла у наступ з території окупованого Криму через Перекоп і Чонгар на материкову Україну.
- Вранці того дня Державна прикордонна служба України повідомила про бої в районі населених пунктів Копані й Іваново Херсонської області та про те, що в районі Скадовська прикордонну комендатуру обстрілюють з вертольотів.
- 24 лютого російські війська захопили Каховську ГЕС та адмінбудівлю Північнокримського каналу і вивісили на них свої прапори.
- Протягом перших днів наступу російська армія зайняла кілька найбільших міст Херсонської області на лівому березі: Генічеськ, Скадовськ, Олешки, Каховку, Нову Каховку і Голу Пристань. Щоб зупинити просування російської техніки, ЗСУ вирішили підірвати Генічеський автомобільний міст. Це завдання ціною свого життя виконав інженер окремого батальйону Віталій Скакун. Міст було заміновано, але відійти звідти боєць не встиг.
- Увечері 24 лютого на Антонівському мосту розпочався бій за Херсон. Російські військові прорвали українську оборону і пішли в обхід – у бік Миколаєва. 28 лютого окупували селище Зимівник, поблизу Чорнобаївки й звідти рушили до Херсону.
- 1 березня російські війська оточили місто з усіх боків. Окупанти зайшли з боку Шуменського мікрорайону, де чинила спротив херсонська тероборона. Під час бою у Бузковому парку більшість тероборонівців загинула.
- Більшу частину Херсонської області, включно з обласним центром, російські війська окупували упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення.
«Недостатньо сил зупинити наступ»
Генерал-майор Андрій Соколов, який на той час командував управлінням військ «Південь», в інтерв'ю «Українській правді» розповів, що російські війська змогли швидко просунутися, бо їхні сили переважали українські у 20-25 разів.
За його словами, російська артилерія била по мінних полях, вони глушили радіозв’язок, а механізовані колони йшли через межу з Криму «блискавично швидко». Соколов стверджує, що тих сил і засобів, які були на півдні, просто не вистачило для того, щоб зупинити наступ і не дати окупувати материкову територію.
Також генерал звернув увагу, що мости, які можна було підірвати, розташовані на Чонгарі. Але на іншому напрямку через Армянськ і Перекоп на Чаплинку чи Каланчак мостів не було, там був прохід для російської армії через суходіл у напрямку Херсону і Нової Каховки.
Справа ДБР: «допитали близько 500 осіб»
Державне бюро розслідувань у квітні 2022 року відкрило провадження про неналежну оборону Херсонської області. Наразі розслідування триває. На запит редакції «Новин Приазов'я» у відомстві відповіли, що у цій справі вже допитали близько 500 осіб, у тому числі колишніх представників вищого офіцерського складу командування «Південь».
Провадження про захоплення Херсонщини розслідує ДБР
Повідомлення про підозру станом на кінець лютого 2024 року нікому не оголошували. Також у ДБР зазначили, що Херсонщина – це єдиний регіон, обставини оборони якого розслідуються.
Херсонщина: «Дивувала пасивність»
«Новини Приазовʼя» вирішили розпитати у журналістів, місцевих політиків і військових, що на їхню думку призвело до швидкої окупації частини півдня України і чи можна було цьому запобігти?
Журналіст проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» Ігор Токар відвідував Херсонщину у лютому 2022 року напередодні повномасштабного вторгнення. Він розповів, що більшість місцевих жителів на той час не вірили у можливість російського наступу. Місцева влада переважно теж не бачила загроз.
Ігор Токар
«Ми спілкувалися з двома рівнями чиновників. Перший рівень – це сільські голови, голови сільських громад. І отут єдина громада, яка більш-менш показала своє занепокоєння до того, що Росія може вдертися в Україну – це була Станіславська сільська громада. Там ми спілкувалися і з головою, і з директором місцевої школи. Вони єдині сказали: «Ми переживаємо, що це може статися. Ми розуміємо, що наша громада – одна із перших, у разі чого, потрапить під цей удар».
Всі ж інші громади мене дивували своєю пасивністю, дивували тим, що вони не тільки не отримували нормальних, якихось адекватних вказівок про те, як їм діяти у разі таких надзвичайних ситуацій. Тодішній голова облдержадміністрації Лагута відмовився зустрічатися з нами. Нам для діалогу надали його заступника, який розповідав про готовність тероборони, що є якась онлайн-мапа укриттів. Із цього всього насправді працювала тільки онлайн-мапа укриттів», – згадує журналіст.
Фіксували активність військових РФ
Журналіст розповідає, що в соціальних мережах на той час було багато повідомлень як від жителів Криму, які фіксували масштабні скупчення російської техніки, так і від жителів Херсонщини, які бачили незвичайні маневри з боку російських військових.
«Є купа свідчень, фотографій, відео, як поблизу Армянська, прямо біля трас, у Севастополі, в Керчі в тому числі, накопичувалася техніка, вона не відповідала жодним якимось вимогам навчань. Вибачте, це просто тисячі установок САУ, артилерійських причепних установок, це були «Гради», «Піони». 23 лютого було засідання в облдержадміністрації, де були зібрані чиновники найвищих рівнів і також силовики», – зауважив Токар.
Херсонська область, Арабатська стрілка, пункт пропуску, архівне фото
Він також згадав, як журналісти ставили питання прикордонній службі про те, що жителі Арбатської Стрілки повідомляють про те, що кілька днів ведуться масовані обстріли поблизу самої Арабатської Стрілки, чого не було за всі роки окупації Криму.
«Це дуже дивно видавалося навіть місцевим жителям, які вже на той час частково бачили окупацію. Тому що ми ж знаємо, що у 2014 році російська армія заходила в Херсонську область. На що прикордонники відповіли, що їхні розвіддані і їхні спостереження не вбачають якихось серйозних загроз», – розповів журналіст.
Адмінкордон без суттєвих укріплень
Оборону на Херсонщині тримали переважно прикордонники, каже Токар. Вони не мали достатньо ресурсів. Поля поблизу КПВВ з окупованим Кримом справді були заміновані, але суттєвих укріплень журналісти не бачили.
Зайшло військових в 10 разів більше, ніж українських військових було в Херсонській областіІгор Токар
«З Криму зайшло військових у 10 разів більше, ніж українських військових було в Херсонській області. І чинити опір у співвідношенні 1 до 10, будь-який стратег чи навіть просто банальна логіка вам підкаже, що це неможливо. Ресурсів для того, щоб стримати навіть цю армію, треба було б значно більше, і підготовка лінії оборони, яка б мала бути вздовж Криму, як мені здається, її варто було побудувати ще у 2014 році, вона не була проведена належним чином, тому що ми, об'їжджаючи навіть полями там деякі ділянки, не бачили там укріплень, я не бачив дотів, дзотів, або вони були так добре сховані від людського ока, або їх там не було», – зазначив журналіст.
Протитанковий рів на КПВВ Каланчак, Херсонська область, Херсон, архівне фото
Він наголосив, що вся російська техніка зайшла на Херсонщину не полями, а дорогою.
«Чи була замінована дорога, мені важко сказати. Чи були заміновані мости? Багато військових вже навіть після цих подій, вони говорять, що дійсно було замінування, але в силу якихось обставин не вдалося підірвати ці мости. Чи зупинило б це російську армію? Є експертна думка про те, що не зупинило б, тому що з Криму стояли так само понтонні переправи напоготові, в яких би розгортання своїх установок зайняло там лічені години», – додав Ігор Токар.
Запізнілі рішення
Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань розповів, що місцева влада виділила кошти на фінансування територіальної оборони лише перед початком повномасштабного вторгнення. Їх навіть не встигли використати.
Він згадує, що перед новорічними святами 2021 року депутати облради ухвалювали бюджет і заклали гроші на фінансування територіальної оборони.
Сергій Хлань
«Нуль було фінансування територіальної оборони. Посилалися на те, що територіальна оборона передана до Міністерства оборони, й тепер її фінансувати не потрібно. Вже після Нового року, майже вже перед повномасштабним вторгненням, за лічені дні була ініціатива голови облради про скликання позачергової сесії для того, щоб додати фінансування тероборони – це 3 мільйони гривень. Звичайно, всі проголосували одностайно, але ці гроші так і не були використані, тому що вже за лічені дні відбулося повномасштабне вторгнення», – розповів Хлань.
Депутат вважає, що підрив мостів відіграв би свою роль, принаймні він стримав би противника на якийсь час. Він нагадав, що мости Херсонщини проєктувалися в Радянському Союзі, як протитанкові рви. Тому підірвавши мости, окупанти просто не змогли б їх переїхати, бо вони були б наповнені водою, впевнений Хлань.
Ще з 2014 року на кожному містку був встановлений військовий наряд. І у разі вторгнення ці мости мали б бути підірваними. Але цеього не сталосяСергій Хлань
«Я тоді телефонував ще голові обласної адміністрації Лагуті Геннадію, вже покійному, це було десь 9-а ранку. Я кажу: «Підривайте мости, тому що вже через 2-3 години такими темпами окупанти будуть в Херсоні». Я не розумів, чому не підривався жоден міст через канали, якими повністю вкрита лівобережна частина Херсонщини. На що мені було сказано, що таких повноважень вже немає, всі повноваження є у військових, а адміністрація займається згідно з інструкцією, евакуацією адміністрації й переміщенням на запасний пункт управління. До речі, хочу сказати, що ще з 2014 року на кожному містку був встановлений військовий наряд. І у разі вторгнення ці мости мали б бути підірваними. Але цього не сталося. Окупанти заїхали на споруду Північнокримського каналу. Там нікого не було», – зауважив він.
«Пройшли перешийок, як на параді»
Депутат був переконаний, що російські військові у разі наступу не подолають кримський перешийок так швидко, оскільки цю ділянку з боку Херсонщини укріплювали з 2014 року, стверджує Хлань.
Колона російської військової техніки на трасі «Таврида» у Криму, ілюстраційне фото
Я був впевнений, що мінімум 10 днів окупанти просто не зможуть пройти цей перешийокСергій Хлань
«Саме Генічеськ і Чонгар були моїм виборчим округом. Я дуже добре знаю ті позиції, ми їх розбудовували саме з нуля. І знав навіть частково, наскільки потужно там було підготовлено все для того, щоб підірвати мости, щоб не дати можливість окупантам їх подолати, й фактично зупинити ворога. Я був впевнений, що мінімум 10 днів окупанти просто не зможуть пройти цей перешийок. Але вони його пройшли як на параді. Тому багато питань є. Згідно з планом оборони області, в нас мало бути на постійній дислокації не менше від двох повноцінних бригад. У той час в Херсонській області не було однієї повноцінної бригади, і в останній час з Миколаївського полігону перекидались військові до Олешок, які навіть не встигли там окопатися», – додав він.
З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Втратили час»
Депутат Херсонської міської ради, військовий капелан Андрій Калита розповів «Новинам Приазов'я», що охочих долучитися до територіальної оборони у місті було багато. Але часу на її підготовку не було.
Бузковий парк у Херсоні, де 1 березня 2022 року загинули українські тероборонівці в бою з армією РФ
«Таку структуру треба було створювати ще тоді, коли вийшов указ президента зі створення тероборони. Це треба було ще робити восени, на початку зими 2021 року. І, можливо б, тоді була можливість більше зібрати людей, їх якось навчити. Тому що це армія. Коли немає злагодженості, коли немає командира, який несе відповідальність за своїх побратимів, будь-який підрозділ так не може існувати. Тому, на жаль, так сталося, що загинули оці перші наші захисники в Херсоні, це були перші воїни світла в Херсоні, які стали проти цієї орди. Це хлопці, які просто приходили до військкомату і брали зброю. Але час ми втратили», – зазначив він.
Калита вважає, що за наявної кількості сил і засобів рішення про відхід українських військових до Миколаєва був виправданим.
«Окупанти ретельно готувалися»
Експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак вважає, що операцію із захоплення Приазов'я російська армія готувала ретельно. Вони були впевнені, що дійдуть до Маріуполя, переконаний експерт.
Олексій Їжак
Без елемента зради з боку якихось політиків, які відповідали за безпеку цього регіону (півдня), це важко собі уявитиОлексій Їжак
«Якби вони не зачепилися за Маріуполь, тобто не перекрили все Азовське море, можливо б і не було успіху. Але виявилося, що у них були сили й вони були впевнені в тому, що вони зможуть йти до Маріуполя з півдня. Пояснити це просто якоюсь вдачею неможливо. Я думаю, вони готувалися дуже ретельно, причому готувалися так, щоб вплинути на ухвалення рішень в Україні. Це зрозуміло, що основний захист навколо Києва, це правильно, тому що якби впав Київ, то взагалі невідомо, чи вистояла б Україна. Але території, якими пожертвували – це завелика жертва. Взагалі те, що ми робимо вже два роки – звільняємо ті території, які ми втратили за перші два-три тижні. Без елемента зради з боку якихось політиків, які відповідали за безпеку цього регіону (півдня), це важко собі уявити», – підкреслив він.
«Сліпа пляма»
Багато питань викликає також швидке захоплення Мелітополя, каже експерт. Адже це важливий логістичний центр.
Російська військова техніка в окупованому Мелітополі
Мелітополь дає таку логістику, щоб утримувати цю територію. І це, я думаю, основне, де треба шукати зрадуОлексій Їжак
«Росіяни якимось чином підготували Мелітополь. Бо там в них все було готове. Вони просто зайняли це центральне місце для того, щоб контролювати ту частину території України на суходолі. Там не було жодного помітного спротиву (військового). Там вони створили адміністративний центр цієї частини захопленої території. І дійсно, Мелітополь дає таку логістику, щоб утримувати цю територію. Це, я думаю, основне, де треба шукати зраду. Це найбільш сліпа пляма, про яку мало говорять, але Мелітополь просто впав і став центром російських операцій», – зазначив він.
Росія готувала не просто наступ, а саме окупацію, додав Їжак. І те, що Україна не проводила помітних підготовчих дій до оборони, її ще більше провокувало.
«Вони готували окупацію, логістику для окупації. Вони готували людей, які там відразу стануть владою, вони готували, кого, куди призначати. Вони напевно мали вже ці комунікації з людьми, які там на місці готові були цим керувати. Але, якби була зворотня підготовка, ми бачили, що, можливо, вони б зачепились за Мелітополь, там би сиділи, але до Маріуполя можливо б не дійшли, якби не було такої тотальної неготовності опиратися», – зауважив Їжак.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, у тому числі й Запорізької.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.