Які українські підприємства, що перебувають в окупації, працюють для потреб російської армії та що на них виготовляють? Хто контролює окуповані заводи та хто там працює? Які промислові підприємства постраждали від бойових дій і чи складно їх буде відновити? Все це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Росія відібрала в України щонайменше 1150 компаній на окупованих територіях. Такі дані оприлюднило видання «Нова газета Європа» у розслідуванні, опублікованому 24 березня. Ідеться про підприємства Мелітополя, Бердянська, Маріуполя, Лисичанська і Сєвєродонецька. За даними журналістів, російські окупаційні сили влаштували «розподіл» заводів, агрохолдингів, ринків, торговельних центрів та інших майданчиків для ведення бізнесу, переорієнтовують їх на російський ринок або використовують в інтересах російської армії. Зокрема, підприємство «Бердянські жниварки», яке раніше випускало на ринок сільгосптехніку, тепер виробляє протитанкові їжаки та печі-буржуйки для російської армії, пишуть ЗМІ.
- Міський голова Мелітополя Іван Федоров повідомив що лише з цього міста сотні бізнесменів звернулися до Національної поліції та Служби безпеки України, щоб зафіксувати захоплення майна російськими військовими. За словами Федорова, окупанти вішають на всі офіси вимогу надати документи на бізнес протягом трьох днів, інакше визнають майно безхазяйним. Щоб довести право власності, потрібно принести документи, але це не гарантує, що майно не заберуть, зазначає міський голова.
- Про долю підприємств Бердянська писав також Центр журналістських розслідувань. За рік російської окупації найбільші промислові підприємства міста були відібрані у їхніх власників. Керувати ними «призначені» російські підприємці або місцеві, які почали співпрацювати з Росією, а також вихідці з інших окупованих регіонів України, пишуть розслідувачі. Заводи, середній і малий бізнес, а саме: 100 компаній, які працюють у Бердянську, вже отримали реєстрацію за російським законодавством і номінальних «нових» керівників та власників, стверджують в ЦЖР.
Бердянськ: «ллють «зуби дракона»
У листопаді 2022 року окупаційна влада Запорізької області запровадила так зване «зовнішнє управління» на підприємствах, які журналісти пов'язують з народним депутатом Олександром Пономарьовим. Зокрема, йдеться про заводи з виробництва мастильних матеріалів АЗМОЛ та «Агрінол», а також «Бердянські жниварки». На АЗМОЛі зараз переважно вирізають метал та обладнання, грабують склади з готовою продукцією, а також використовують найбільше бомбосховище міста на території заводу як військову базу, повідомляють ЗМІ.
Олександра Пономарьова називали «тіньовим господарем» Бердянська
«Бердянські жниварки» також переорієнтували на військовий лад. Ще один завод у Бердянську – ЗБК, як пише ЦЖР, виготовляє так звані «зуби дракона» та інші вироби з бетону для будівництва оборонних укріплень російських військових на окупованій частині Запорізької області.
Коментарі Пономарьова з приводу так званої «націоналізації» окупантами його підприємств відсутні.
Кореспондент Центру журналістських розслідувань Сергій Старушко розповів «Новинам Приазов’я», що йому відомо про роботу бердянських заводів.
З нового року зарплатню майже не виплачуютьСергій Старушко
«Всі підприємства, які працювали, входили в групу нардепа Пономарьова Олександра Сергійовича, на цей момент вони захоплені. Імітують роботу, постійно пропагандисти повідомляють, що щось запускають, набирають людей. Але насправді працювати залишається все менше людей, місцевих саме. Перш за все через те, що з нового року зарплатню майже не виплачують. Проте на їхнє місце приїжджають люди з Донецької області», – зазначив журналіст.
За його словами, ці промислові підприємства вже перереєстровані за російським законодавством, окупанти призначили там своє керівництво. Техніку з заводів російські військові використовують для побудови оборонних укріплень.
Навколо аеропорту «Бердянськ», де вже 3 чи 4 лінії оборони навколо вибудувалиСергій Старушко
«Транском» – це підприємство, в якому було багато вантажної техніки, автобуси. Ця техніка була помічена навколо аеропорту «Бердянськ», де вже 3 чи 4 лінії оборони навколо вибудували. Також на цих автобусах перевозилися робітники», – повідомив Старушко.
Він додав, що бердянські підприємства на сьогодні від бойових дій не постраждали. Окрім Бердянського морського торговельного порту, де 24 березня минулого року ЗСУ знищили російський корабель «Саратов».
Пожежа в порту міста Бердянська, 24 березня 2022 року
З огляду на бойові дії та окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Мелітополь: «виготовляють міномети»
Так само перебуває в окупації й працює для забезпечення потреб російської армії Мелітопольський завод автотранспортних запчастин. Його власник Анатолій Кузьмін розповів «Новинам Приазов’я», як окупаційна влада захопила завод.
Захопили підприємство. Спочатку було чисте пограбуванняАнатолій Кузьмін
«У березні приїхав на підприємство Балицький (призначений РФ керувати захопленою частиною Запорізької області – ред.) з автоматниками та оголосили, що проти мене порушили кримінальну справу. Люди показали всю військову продукцію, яка була на підприємстві. Ми до цього робили міномети, всі 60-і, 82-і, 120-і міни, запчастини на ЖУШ-ку, ковзанки. Захопили підприємство. Спочатку було чисте пограбування. Потім Балицький сказав, що «зброї багато не буває, ми запускаємо», – згадав власник підприємства.
Анатолій Кузьмін
Власник Мелітопольського заводу автотранспортних запчастин розповів, що частина працівників почала співпрацювати з окупаційною владою. Зокрема, передали у їхнє розпорядження багаторічні розробки підприємства. Також співробітники розграбували базу відпочинку, яка належала заводу. Зараз на підприємстві виробляють міномети та корпуси мін, каже Кузьмін.
«Тільки у 2022 році наприкінці ми більше ніж 2 мільйони євро витратили на обладнання. І вони (окупанти – ред.) зараз розповідають, які вони добрі, як вони використовують це обладнання, хочуть ще щось завезти, що це одне з найкращих підприємств півдня України», – каже Кузьмін.
Маріуполь: «ремонтують техніку окупантів»
У Маріуполі на Металургійному комбінаті імені Ілліча також запрацювали два цехи, повідомило 4 квітня місцеве видання 0629. За даними журналістів, ідеться про ремонтні цехи: в одному штампують металеві вироби, а в іншому ремонтують техніку.
Ексголова Донецької обласної державної адміністрації та колишній топ-посадовець заводу «Азовсталь» Сергій Тарута запевняє, що ні на комбінаті імені Ілліча, ні на «Азовсталі» будь-яке виробництво зараз неможливе.
Сергій Тарута
Сьогодні ці підприємства не можуть нічого виробляти в жодному випадкуСергій Тарута
«Що стосується «Азовсталі», там повністю все зруйновано і завод не може бути відновлений без повної модернізації, без будівництва нового заводу. Завод імені Ілліча менше постраждав. Але сьогодні ці підприємства не можуть нічого виробляти в жодному випадку. Єдине, що вони (окупанти – ред.) можуть – грабувати на металолом, вирізати, продавати, відправляти це на Росію», – сказав «Новинам Приазовʼя» Тарута.
За його словами, у набагато кращому стані російським окупаційним силам дісталися заводи на Донбасі у 2014 році. Але і в цьому регіоні виробництва працюють на малу міцність.
«Це Донецький металургійний завод, Макіївка, Єнакієве й Алчевськ. Заводи ці – 10-15% від виробництва, але все-таки працюють і щось виробляють. Більш того, цю продукцію відправляють не тільки на територію «ДНР», «ЛНР» (окуповану частину Донбасу – ред.), а і в Росію», – повідомив Тарута.
Відновлення заводів у Маріуполі потребує мільярдів доларів інвестицій та стане можливим після деокупації, зазначив підприємець. Ексголова Донецької ОДА вважає, що російські компанії навряд чи будуть вкладати кошти у відновлення роботи заводів у Маріуполі.
Падіння на територію заводу «Азовсталь» великої кількості яскравих запалювальних снарядів, 2022 рік
«Ні одна російська компанія не захоче зараз бути прив’язаною до цих заводів, тому що є санкції. Ніхто з великих компаній не захоче вкладати туди мільярди, та, безумовно, держава теж це не зробить, а малий бізнес не може зараз рятувати ці заводи. Це дуже великі будівництва, і це неможливо зробити просто малій компанії», – пояснив Тарута.
Він зазначив, що обладнання, яке є на заводах в Маріуполі, окупантам простіше порізати на метал, аніж вивезти звідти. Хоча надходить інформація про те, що окупанти намагаються спустошувати маріупольські заводи, де є така можливість.
Аглофабрика ММК ім. Ілліча в Маріуполі, архівне фото
«Є інформація, що вивозять з «Азовсталі», Заводу імені Ілліча, «Азовмашу». Але на «Азовсталі» багато заміновано, і, я думаю, вони бояться. На Ілліча більш-менш, на «Азовмаші» вивозять, обладнання, яке, в тому числі, є унікальним», – сказав Тарута.
«Заводи в окупації – це небезпечно»
Політичний експерт, керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній зазначив, що основні промислові потужності російської оборонної сфери все ж розташовані безпосередньо на території Росії. За його словами, на захоплених підприємствах російські військові можуть розташовувати ремонтні бази.
Тарас Загородній
Підприємства не з власної волі це роблять. Вони захоплені, «націоналізовані» у власниківТарас Загородній
«Це дуже небезпечно, бо може бути знищено українською армією. Або якщо це точково робиться, то невеликими партіями. Часто підприємства не з власної волі це роблять. Вони захоплені, «націоналізовані» у власників, як говорять самі окупанти. Але здебільшого вони можуть працювати як ремонтні бази – для відновлення техніки, щоб далеко її не возити, якщо вона пошкоджена», – зауважив Загородній.
Він додав, що в багатьох окупованих містах є підприємства, які російські військові можуть переобладнати для своїх потреб. Серед них – завод «Залів» в окупованому Криму, виробництва в Феодосії, а також на новоокупованих територіях.
«В Бердянську є завод «Азмол», який виробляв мастила, переробляв деякі види паливно-мастильних матеріалів, які використовуються в техніці. Цей завод був одним із постачальників для української армії», – навів приклад експерт.
Він додав, що будь-яке промислове підприємство, особливо якщо є цілі приміщення та обладнання, окупанти можуть швидко переобладнати, щоб використовувати як ремонтну базу.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чим та звідки Росія бʼє по півдню України? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Пограбовані та знищені»: доля виноробень півдня України ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Російські солдати у Мелітополі перейшли на українські продукти? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Приходять люди зі зброєю». Що відбувається з бізнесом в окупації?Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.