Валерія Константинова
Олександр Бицко працює рятувальником у Запоріжжі вже 11 років. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну – це робота у посиленому режимі. З осені 2022 року російські військові почали активно обстрілювати Запоріжжя, знищуючи ракетами цілі під’їзди багатоповерхівок. Майор служби цивільного захисту працював на місцях обстрілів у житлових кварталах. Він розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя», з якими труднощами доводиться стикатися під час роботи в період війни та до чого досі важко звикати.
Цілодобова робота
За словами Олександра, після деяких російських атак доводиться працювати цілодобово. Рятівник поділився, що є найважчим в його роботі зараз.
Олександр Бицко
– На одному чергуванні ми виїжджали на ліквідацію наслідків руйнування під’їзду житлового будинку у центрі Запоріжжя, і там працювали майже всю добу. Також, їздили на пожежу, бо прилетів так званий «мопед» (ворожий БпЛА «Шахід» – ред.), ліквідувати вночі загоряння. Це дуже виснажливо, але працювали до ранку. Інший приліт був в Осипенківському мікрорайоні, де теж довелось пропрацювати цілу добу.
Найважче не ліквідовувати наслідки, найважче дивитися на руйнування і бути свідком цього горя, яке стало нашим спільним
– Десь о третій ночі «прилетіло» в будинок в іншій частині міста, тож поїхали туди та працювали майже до 5-ї ранку. Трималися на ногах, бо потрібно робити свою справу. Це, мабуть, найтяжчі чергування за всю мою службу. Але найважче не ліквідовувати наслідки, найважче дивитися на руйнування і бути свідком цього горя, яке стало нашим спільним.
Іноді доводиться працювати безперервно цілу добу
Рятівник каже, що певною мірою вони були готові до подібних «видовищ», але біль людей, яким доводиться повідомляти про смерть родичів – до цього підготуватися неможливо.
Поряд стоять родичі й очікують, що ми дістанемо когось живого
– Сказати «жах» – не можу, тому що певною мірою ми були готові до цього. Але, втім, коли працюєш на місці завалів, шукаєш людей… Добре, якщо знаходиш живими. На жаль, діставали з-під завалів загиблих.
У цей час ти думаєш, що ця людина буквально годину, дві, три була здоровою, щасливою… А зараз поряд стоять родичі й очікують, що ми дістанемо когось живого, але тобі доводиться, говорити, що людини немає. Це найважче переживати.
«Винесло цілий підʼїзд»
Одним із найскладніших розборів завалів був на місці руйнування секції дев’ятиповерхового будинку у Дніпровському районі міста, поділився рятівник. Внаслідок влучення ракети винесло цілий під’їзд, а верхні поверхи лишилися висіти. Через це рятувальникам доводилося декілька разів призупиняти роботи, бо падали конструкції.
Ліквідація наслідків російського обстрілу у Запоріжжі
– Конструкції верхніх поверхів залишилися на місці, коли під ними всі інші поверхи обвалилися. Можна сказати, трималися на волосинці. Під час першого обвалу вони самі впали, і там лишилось кілька струсів. Доводилося призупиняти роботу, щоб познімати ці конструкції, аби забезпечити більш-менш безпечну роботу особового складу, зберегти їх життя та здоров’я. В будинку були під’їзди, які наполовину зруйновані. У них проводилися пошукові роботи за допомогою собак.
«Чоловік випав із сьомого поверху»
Рятувальник зазначає, що часто до них підходили жителі зруйнованих будинків і просили про допомогу.
– Під час розбору завалів до мене підійшла жінка з дитиною. Вона сказала, що жила з чоловіком, і він у момент вибуху перебував на балконі та впав з 7 поверху. Його у тяжкому стані забрала «швидка». Жінка попросила забрати документи, якісь речі, домашніх тварин, які там залишилися.
Зверталися люди, які казали, що їхні куми жили в третьому під’їзді цього будинку на першому поверсі. Десь повинен бути їхній кум, адже його не могли знайти ні в «швидкій», ні в лікарні. Ми знайшли цього хлопця, але, на жаль, він вже був без ознак життя.
Олександр згадав під час розмови про чергову ліквідацію наслідків ракетного удару по житловому будинку у Вознесенівському районі, де на одному з поверхів перебувала бабуся, яка ліхтариком привертала увагу рятувальників, аби її дістали.
Під’їзд п’ятиповерхового будинку з цегли просто склався
– Безпосередньо після прильоту під’їзд п’ятиповерхового будинку з цегли просто склався. Бабуся нам махала телефонним ліхтариком, показуючи, що вона там. Оцінивши ситуацію, зрозуміли, що є люди, які потребують допомогу першочергово. Тож спочатку допомогли іншим, а потім дістали бабусю. Жінка не могла пресуватися ногами, тому знімали з драбини та передали медикам.
Люди завжди сподіваються, що ми знайдемо їхніх робичів живими
Рятувальник зізнається, що пропускає крізь себе кожну таку подію.
Люди приходять на місце обстрілу, очікують, що хтось лишиться живим
– Ці тяжкі моменти переживаєш у собі. Все це усвідомлюєш вже після чергування. Адже, коли працюєш, то більше думаєш про роботу. Дуже багато тих, хто втратив своїх родичів. Люди приходять на місце обстрілу, очікують, що хтось лишиться живим, когось знайдуть, сподіваються…
«Гинуть колеги»
Олександр Бицко розповідає, що найчастіше після ракетних прильотів стаються пожежі.
– Треба гасити полум’я, шукати постраждалих, думати про те, що може статися в цей момент, наприклад, може бути повторний приліт. Ми за це теж переживали. На нашому чергуванні доводилося гасити пожежу на цивільному об’єкті у Наталівці. Під час роботи був повторний приліт, від якого загинув наш товариш. Я був десь у 50 метрах…
– Траплялися випадки, коли приліт супроводжувався вибухами побутового газу. Наприклад, на підприємстві можуть вибухати легкозаймисті речовини. Небезпеки дуже багато.
Найнебезпечніше під час роботи – повторний обстріл, каже рятівник
Ще однією небезпекою під час війни є ймовірність повторного «прильоту», каже рятівник.
– Гасили пожежу й очікували, що може бути повторний приліт. У цей момент ти не боїшся пожежі, навпаки знаєш, що з нею впораєшся, а ось військовий фактор, він непередбачуваний. Вся складність полягає в тому, що ти відповідаєш за життя особового складу, хочеш, щоб усі повернулися цілими. Працювати на наслідках дуже важко. Ми працюємо на виснаження.
«Жоден підвал не врятує»
Олександр Бицко говорить, що прямі влучення у будинки – найгірші, адже після них дуже складно лишитися в живих.
– Під час роботи на місцях прямого влучання бачили, що часто все складається в підвал. Безумовно ми проводили та там пошукові роботи. Інколи розбір таких завалів займав добу, а то і дві.
Рятувальники розбирають завали на місці російського ракетного удару по Заоріжжю, 6 листопада 2022 року
У Запоріжжі на розбори завалів долучалися містяни, які хотіли допомогти працівникам служби ДСНС.
Часто все складається в підвал
– На всіх цих завалах волонтери дуже добре нас забезпечували їжею та водою. Це велика допомога, тому що під час цілодобової роботи є моменти, коли потрібно і води попити, щось з’їсти.
По-друге, підходили люди, які казали: «Я хочу допомогти, що мені зробити? Ось у мене є відро, інструмент». Були хлопці – професійні альпіністи, які займаються утепленням квартир. Взяли їхні дані, скоординували з нашими керівниками, і наступного дня разом виконали доволі великий обсяг робіт. Вони познімали небезпечні об’єкти, які могли впасти комусь на голову.
Чоловік каже, що відновитися після таких подій допомагають рідні, які чекають вдома. Попри втому та складнощі, у думках не було покинути цю роботу.
Запорізькі рятівники не полишають свою роботу попри втому та горе, яке бачать кожного дня
– Ситуацій, щоб хтось з наших працівників сказав, що «мені все набридло, і я пішов», не було. Напевно, це нас навпаки робить сильнішими. Ми зробимо все, щоб допомогти цивільним, військовим, а також наблизити перемогу.
Херсон після російської атаки (фотосвідчення)
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Наслідки ракетного удару по Кривому Рогу: троє загиблих і 13 постраждалихМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.