Як діє рух спротиву на окупованих територіях півдня України? Наскільки він змінюється із тривалістю окупації і як російські силовики намагаються виявляти українських підпільників? Скільки партизанів перебуває у російському полоні й де їм на сьогодні найбільш небезпечно діяти? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Українські Сили оборони знищують склади та штаби російських військових на окупованих територіях завдяки інформації від підпілля, повідомив 8 жовтня Центр національного спротиву. У повідомленні сказано, що упродовж тижня українські війська нанесли низку успішних ударів по об'єктах, пов'язаних з російською армією. Впродовж кількох днів Сили оборони ліквідували штаб управління окупантів на Херсонському напрямку. Також знищенні кілька складів боєприпасів та місця розміщення особового складу російської армії.
- Крім того, Центр нацспротиву повідомив, що 7 жовтня у Новій Каховці підірвали автомобіль місцевого жителя Володимира Малова, який співпрацював з окупаційною владою і був керівником осередку партії «Єдина Росія». Від отриманих травм Малов загинув, повідомила окупаційна адміністрація Нової Каховки. Призначений Росією так званий губернатор захопленої частини Херсонщини Володимир Сальдо назвав цю подію «терактом».
- Після так званих виборів на окупованих територіях України, які відбулися 8-10 вересня, російські окупаційні сили шукають місцевих жителів, які мають проукраїнську позицію. А також тих, хто може бути причетним до партизанського руху, розповіла керівниця об’єднаного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк 15 вересня на брифінгу.
«Небезпека наростає»
Окупаційні чиновники на захоплених територіях час від часу звітують про те, що затримують людей, які начебто займаються «диверсійною або розвідувальною» діяльністю.
Міський голова Мелітополя Іван Федоров у коментарі «Новинам Приазов’я» зазначив, що окупаційна влада не знає, як зупинити сили спротиву на захоплених територіях півдня України.
Іван Федоров
«Ми розуміємо, що сьогодні чинити спротив, а тим паче активний спротив на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) небезпечно. На жаль, ворог продовжує репресії, забираючи наших людей у полон, відвозячи їх на судилища. З іншого боку, ми бачимо щоденну «бавовну» (вибухи) на ТОТ – це результат роботи спротиву, наших спецслужб та ЗСУ. Тому наші мешканці продовжують допомагати й тримати в тонусі ворогів», – каже міський голова.
Посадовець розповів, що окупаційна влада створила спеціальні структури, які займаються пошуком представників українського підпілля. За словами Федорова, під час прогулянки на вулиці людину можуть зупинити окупанти й перевірити її телефон, месенджери.
Приватні охоронні структури вишукують спротив в окупаціїІван Федоров
«Небезпека наростає. Також, звичайно, «комендантська година» продовжує діяти, ворог за цим чітко слідкує і кількість патрулів збільшується. Навіть вони утворили сьогодні нові якісь приватні охоронні структури, спрямовані на те, щоб вишукувати той спротив, який продовжують чинити на ТОТ», – сказав він.
«Руйнація ГЕС сповільнила спротив»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з деякими представниками руху спротиву, які протидіють окупації.
Один з них Іван – координатор руху «Жовта стрічка», який з першого дня і до сьогодні перебуває на окупованих територіях. Він розповів, що спочатку жив у Херсоні, а потім після звільнення міста переїхав до іншої області. Чоловік каже, що активність спротиву залежить від регіону.
«Вся активність спротиву дуже залежить від регіону. Можна побачити, з перших днів створення нашого руху ми були дуже активні на правобережжі Херсонщини. Після звільнення Херсону і правобережжя ми продовжували активність на лівобережжі на рівні із Запорізькою областю. Тобто можна сказати, це були два дуже активних регіони, де ми чітко все відпрацьовували», – поділився Іван.
Фото активіста українського руху опору «Жовта стрічка»
Діяльність руху сповільнила руйнація Каховської ГЕС, каже він. Після цього ситуація суттєво погіршилась.
«Ми були дуже активні в Новій Каховці, в Голій Пристані, в Олешках. Через підтоплення цих міст, звісно, ми не надавали жодні вказівки нашим активістам, а більше їм допомагали, щоб вони вижили і були у безпеці там. Зараз цей спротив, можна сказати, поновлюється, але оця пауза трішки зіграла нам у мінус», – пояснив координатор руху.
«Найбільше підпільників – у Мелітополі»
Найбільше підпільників зараз – у Мелітополі. У містах, які суттєво віддалені від лінії фронту працювати набагато складніше. Втім, у Криму також багато активістів – понад 6 тисяч, зазначив Іван.
Активісти руху «Жовта стрічка» розповсюдили проукраїнські листівки у Севастополі, 22 лютого 2023 року
Чим більше російських поліцаїв, воєнізованої охорони, тим небезпечніше працюватиКоординатор партизанського руху Іван
«Маріуполь розташований дуже далеко від лінії фронту. Сам Маріуполь росіяни використовують як свій тил в тому плані, що тут ремонтні підрозділи, лінії постачання, які завозяться з Росії, шпиталі військових і, звісно, оці поліцейські правоохоронні структури, які покликані захищати військові об’єкти. Тому чим більше російських поліцаїв, воєнізованої охорони, тим небезпечніше працювати. Ті міста, які розташовані в умовному тилу росіян, там посилені поліцейські контрдиверсійні режими, спрямовані якраз на виявлення таких рухів. Тому це один із факторів, який ускладнює роботу в містах, які далеко від лінії фронту», – розповів представник українського підпілля.
Надпис на паркані в окупованому Генічеську, червень 2022 року
Спротив на окупованих територіях Херсонської й Запорізької областей зараз дуже активний, стверджує чоловік. За його словами, у Запорізькій області окупанти більше зайняті власною безпекою, обороною.
«Спротив дуже активний зараз у Скадовську, Генічеську, Новотроїцькому, Залізному Порту. Там люди все ще вчиняють спротив. Окупаційні сили починають слідкувати, хто купує жовту фарбу і блакитну фарби, хто купує певні стрічки. Вони так можуть плюс-мінус вираховувати, хто це робить і для чого. Це ускладнює купівлю принтерів, фарби для принтерів», – зауважив Іван.
Чоловік додав, що представники російської ФСБ постійно намагаються потрапити до мережі руху спротиву, втім, їх вдається викривати.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Злі Мавки» в окупації
Рух «Зла Мавка» виник навесні 2023 року в Мелітополі і об'єднує жінок на окупованих територіях, які чинять ненасильницький спротив. Одна з учасниць на умовах анонімності з міркувань безпеки розповіла «Новинам Приазовʼя», що вони діють майже на всіх територіях, які перебувають під контролем Росії. Найбільше представниць цього руху, каже, – у Криму.
Жіночій підпільний рух активно діє у Криму, каже одна з учасниць
«Спочатку ми з'явилися у Мелітополі. Дуже швидко підхопили дівчата в Бердянську, Новій Каховці. І дуже швидко приєдналися дівчата з Криму. Було дуже велике наше здивування в їхній кількості. Цифра вражає. От тільки вчора у нас з'явилися дівчата з Донецької області», – каже співрозмовниця.
За її словами, у Криму їхні однодумиці почуваються сміливіше, ніж на інших окупованих територіях України.
«Вони сміливіші, активніші. Можу припустити, що це через те, що вони все-таки в окупації набагато довше і багато моментів краще знають, розуміють, як поводитися в тій чи іншій ситуації. На інших територіях більш налякані, страху більше», – пояснила жінка.
Найпростіший спосіб чинити спротив – поширювати листівки з українською символікою, розповідає координаторка.
Інколи у нас працює «кухня Мавки» – є можливість доставити «смаколики» окупантамКоординаторка руху «Зла Мавка»
«Ми ще зробили гроші – взяли російські рублі, змінили трохи їхній дизайн, написали, що «окупанти, ви в Україні». Тому що гроші – це перше, що хапають люди на вулиці, коли бачать, що вони десь лежать. Але коли вони беруть ці гроші, вони розуміють, що там є послання для них і нагадування, що Україна ніколи не буде Росією. Також інколи у нас працює так звана «кухня Мавки» – є можливість доставити, так би мовити, «смаколики» окупантам, ми додаємо їм проносне. І в умовах «сухого закону» вони дуже нишпорять і шукають міцний алкоголь», – розповіла представниця руху.
«На вулиці у жінок – перевірки телефонів, документів»
Жінка каже, що окупанти намагаються розшукати учасниць організації. Вона зізнається, що діяльність руху ускладнюється в тому числі через те, що окупанти почали встановлювати по містах камери спостереження, патрулі та все частіше відбуваються обшуки.
Один з елементів спротиву – намальовані російські гроші з нагадуванням, що окуповані території належать Україні
«На вулиці навіть у жінок – перевірки телефонів, документів. Вони можуть пройтися по квартирах. Обирають будинок, приїжджають ввечері й ходять по квартирах, перевіряють все, що їм заманеться. Потім показують, як вони знаходять у людей американські прапори, роблять такі постановні шоу, щоб місцеве населення боялося», – розповіла координаторка.
Нічого їх не ламає. І навіть попри це, вони продовжують спротив і будуть продовжувати до самої деокупаціїКоординаторка руху «Зла Мавка»
Деякі учасниці руху спротиву особисто пройшли через полон або мають заарештованих чи загиблих внаслідок окупації родичів, додала вона.
«Багато жінок, які мені пишуть це, які втратили близьких, навіть чоловіків, котрих заарештували в окупації і вони самі пройшли, наприклад, через «підвали» чи ще щось. Але нічого їх не ламає. І навіть попри ц,е вони продовжують спротив і будуть продовжувати, я впевнена, до самої деокупації. Тому просто чекаємо ЗСУ. Дуже сильно чекаємо», – поділилася жінка.
Партизани і підпілля – в чому різниця?
Організатор партизанського руху Луганщини, Герой України Володимир Жемчугов розповів «Новинам Приазовʼя», наскільки відрізняють завдання, які виконують партизани від завдань підпільників.
Володимир Жемчугов
Ми бачимо зараз тільки підвищення патріотичних акцій, більше людей відкрито висловлюються на вулицяхВолодимир Жемчугов
«Партизани займаються бойовими операціями, підпілля займається громадським спротивом і патріотичними акціями якимись цивільними. Ми бачимо зараз тільки підвищення патріотичних акцій, більше людей відкрито висловлюються на вулицях, ми бачимо більше жовтих стрічок на вулицях Криму, листівок. Але ті росіяни, які приїхали жити за останні 9 років до Криму, де населення за цей час збільшилось десь на 900 тисяч, вони всі допомагають ФСБ, вони фільмують це на свої смартфони й пишуть доноси ФСБ», – стверджує організатор партизанського руху Луганщини.
«Терор ФСБ придушує спротив»
За словами Жемчугова, на Херсонщині з початку літа минулого року почала підійматися нова хвиля партизанського руху. Це була переважно молодь, яка могла виїжджати на підконтрольну Україні територію, проходити курси партизанського руху та повертатися і чинити спротив в окупації. Але він вказує і на те, що Росія має тривалий досвід боротьби з партизанським рухом, і тепер це відбувається на ТОТ.
«Саме пік партизанського руху був в цьому році теж в травні-червні. Але Росія також не сиділа і не чекала. У них багатий досвід боротьби з партизанським рухом з часів чеченських війн, вони використали ті ж інструменти – на окуповані території Херсонщини та Запоріжжя відправили відряди Росгвардії, ФСБ і вони почали боротьбу з партизанами такими ж методами, які в них були в Чечні», – зазначив Жемчугов.
Військовослужбовці російської армії, ілюстраційне фото
Близько тисячі партизан, які діяли на окупованих територіях Херсонської й Запорізької областей, потрапили до полону після облав, які влаштовували російські силовики, каже він.
Людей жорстко катували, й таким чином вони могли дізнатися про більшість партизанВолодимир Жемчугов
«Це виглядало так, що десь з 5-й ранку ці загони приїжджали або оточували якийсь населений пункт або якийсь район в місті. При обшуках у людей перевіряли паспорти, прописку, смартфони, комп’ютери, шукали зброю. Усіх підозрілих, у кого щось знайшли, всіх забирало ФСБ. Людей жорстко катували, й таким чином вони могли дізнатися про більшість партизан.
І якщо в травні цього року партизанський рух був на такому піку, що раз на тиждень чинили якусь партизанську операцію, раз на тиждень підривали або колаборанта, або міст, або залізницю, або якогось офіцера, то ФСБ цього літа вдалося трішки придушити наш спротив. Зараз ми можемо робити лише одну операцію на місяць. Більшість нашого підпілля потрапила в полон, на жаль», – каже він.
Російські військові в окупованому Мелітополі
Окуповані території Херсонщини й Запоріжжя – це повністю чорна зона, там немає жодних законівВолодимир Жемчугов
Жемчугов додав, що на окупованих територіях Херсонщини і Запоріжжя російські силовики поводяться набагато жорстокіше, ніж, зокрема, у Криму.
«Є таке висловлювання – люди перегорають, люди втрачають надію. Це теж впливає на спротив. Якщо в Криму, як ми бачимо, підвищення партизанського, патріотичного руху, то на Херсонщині, Запоріжжі, де терор дуже жорстокий, рух слабшає. У Криму ФСБ більш-менш цивілізовано щось робить, а окуповані території Херсонщини й Запоріжжя – це повністю чорна зона, там немає жодних законів. Там дуже жорстко поводяться окупанти, й це лякає місцеве населення», – пояснив організатор партизанського руху.
- Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані розвідки влітку звертало увагу, що жорстке російське законодавство воєнного часу, яке, до прикладу, забороняє публічну демонстрацію національних кольорів України (синього і жовтого), призвело до невпевненості і параноїдальних настроїв серед чиновників РФ.
- У своєму огляді британська сторона вказує, що у РФ вважають, що це може свідчити про приховану підтримку України, а відтак під арешти потрапляють люди, які чи вдягли одяг з відповідними кольорами, чи тримали в руках прапор Повітряно-космічних сил РФ, який виконаний у синьо-жовтих кольорах.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.