Що означає відбиття українськими військовими плацдарму на лівобережній Херсонщині? Чи сприяє це деокупації регіону і втраті Росією сухопутного сполучення з Кримом? Як змінюється гуманітарна ситуація на лівобережжі і чи тікає звідти окупаційна влада, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Міністерство оборони Росії та чиновники намагаються вгамувати російську істерику навколо українських операцій на лівому березі Херсонської області, повідомляє Інститут вивчення війни.
Аналітики звернули увагу на заяву міністра оборони Росії Сергія Шойгу, який виступив на колегії Міноборони Росії 21 листопада і сказав, що російські війська перешкодили всім спробам України провести успішні «десантні операції на Херсонському напрямку». Далі Шойгу заявив, що російські війська завдають «колосальних» втрат українським силам.
- Українські військові надалі утримують зайняті позиції на лівобережній частині Херсонщини, повідомив 21 листопада Генеральний штаб Збройних сил України.
- Керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк в ефірі телемарафону розповіла, що Силам оборони України вдалося відтіснити російських окупантів з їхніх позицій на відстань до 8-ми кілометрів. Втім, для мінімізації обстрілів правобережжя потрібно контролювати 30-кілометрову зону.
- Офіційне визнання Україною плацдармів на лівому березі Херсонської області свідчить про те, що цих позицій достатньо для продовження наземних операцій, вважають в американському Інституті вивчення війни. Проаналізувавши ситуацію на лівобережжі Херсонської області, експерти стверджують, що російські війська не побудували там великих видимих оборонних укріплень, подібних до тих, які вони встановили у Запорізькій області перед початком українського контрнаступу.
- Аналітики вважають, що російському військовому командуванню, ймовірно, буде важко перемістити боєздатне підкріплення на лівобережжя Херсонщини, оскільки окупантам доводиться оборонятися у Запорізькій області та підтримувати наступальні дії на сході України.
«Максимальний ривок – до Криму»
Військовий експерт Іван Ступак розповів «Новинам Приазов’я», що російські військові зараз будуть намагатися завадити Збройним силам України закріпитися на лівобережній Херсонщині.
Іван Ступак
Забезпечення Кінбурнської коси дуже погане, забезпечення Олешок поганеІван Ступак
«Якщо подивитися на мапу, то можна побачити дуже короткий, зрозуміло, що максимальний ривок – це до Криму, мінімальний ривок – це до Скадовська. Просто берете мапу і дивитеся. Тоді відкривається Кінбурнська коса і те угруповання, яке там знаходиться, їм доведеться або в пожежному режимі тікати і кидати свою техніку, або вплав до Криму перебиратися. Забезпечення Кінбурнської коси дуже погане, є, але погане. Забезпечення Олешок погане. Тобто всі передумови є, звісно, але це не лінійна війна. Не можна запланувати – через тиждень з точки А в точку Б переміститися», – зауважив він.
Яку техніку втрачає армія РФ?
Українські військові ліквідували на лівому березі Херсонщини російську важку вогнеметну систему «Сонцепьок», повідомив 18 листопада голова Офісу президента України Андрій Єрмак і оприлюднив відео ураження техніки. «Сонцепек» стріляє запалювальними або термобаричними боєприпасами. Він призначений для знищення живої сили та виведення з ладу легкоброньованої техніки.
Бійці батальйону ЗСУ «Вовки Да Вінчі» ведуть вогонь по позиціях армії РФ із трофейної російської термобаричною ракетної установки ТОС-1А «Солнцепек». Поблизу Кремінної на Луганщині, 7 липня 2023 рік
Ступак розповів, що також українські військові передусім зацікавлені знищувати російські системи ППО – «Тор», «Бук», «Тунгус». Як зазначив експерт, якщо немає комплексів ППО, то українська авіація може почуватися в безпеці, як і безпілотники, і цілі з повітря.
«Особлива увага на «Панцир» – це система ППО вартістю від 16 до 20 млн доларів, це дуже коштовно, на радіолокаційні станції, С-300, С-400 – немає очей і немає куди бити. Ракети, можливо, є, але немає цієї дуже коштовної радіолокаційної станції. Особливо комплекс радіоелектронної боротьби, тому що наші безпілотники тоді в повітрі перебувати не можуть, зв'язок не працює, і ці комплекси теж коштують десятки мільйонів доларів», – пояснив він.
Про сухопутний коридор
Для сухопутного коридору до Криму, важливого Росії, загроз поки що немає, вважає аналітик. Російські військові будуть щосили намагатися його зберегти.
Чим ширше буде цей плацдарм ЗСУ, чим глибше, тим більше буде місця, де ховати технікуІван Ступак
«Дуже важко триматися, бо росіяни (армія РФ – ред.) б'ють ФАБами, авіаційними бомбами по понтонних переправах, шукають нашу техніку, але чим ширше буде цей плацдарм ЗСУ, чим глибше, тим більше буде місця, де ховати техніку і окопуватися. Це дасть можливість підтягувати, наприклад, ті ж HIMARS і бити вже по Армянську, наприклад, по сухопутному коридору в Крим. А у випадку, коли ми дістанемося до Скадовська, то я вам скажу так – 120 км до Джанкоя. Можна використовувати якісь ATACMS, то в Криму починається нове вибухове життя, повністю нове», – зазначив Ступак.
Крім того, на його думку, зʼявляються шанси на повну деокупацію Миколаївщини, а саме Кінбурнської коси, де досі перебувають російські військові.
Кінбурнська коса – піщана коса, розташована в Миколаївській області. Ця коса є продовженням Кінбурнського півострова та частково відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману
«Мис Тарханкут також – 60 км від нього до Кінбурнської коси. Тобто, дійсно, нове життя. І Миколаївщина буде звільнена, бо Кінбурнська коса – це формально Миколаївська область, і це дозволяє росіянам контролювати (завдавати ударів – ред.) Миколаївську область», – сказав експерт.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Туман війни»
Співголова громадської ініціативи «Права справа», військовий експерт Дмитро Снєгирьов розповів, що завдяки тактиці ЗСУ російське командування досі не розуміє, де саме на лівобережжі може відбутися основний удар.
Дмитро Снєгирьов
«Ідеться не про один плацдарм, а про низку плацдармів. ЗСУ використовують тактику так званих «тисячі порізів», наносячи одночасно удари в декількох місцях. Це так званий туман війни, який не дозволяє росіянам зрозуміти чітко, де буде головний удар, а де, відповідно, відволікаючий. Це і створює, скажімо, хаос в російському командуванні в моменті передислокації оперативних резервів і в урахуванні основного напрямку удару ЗСУ», – пояснив експерт.
Не вдається скинути українських військових в Дніпро і, відповідно, ліквідувати український плацдармДмитро Снєгирьов
Він вказує на те, що створена передумова для розширення зони присутності українських військ на лівобережній Херсонщині, і протидіяти цьому російські сили вже не можуть.
«При чому самі окупанти відзначають той факт, що їм не вдається скинути українських військових в Дніпро і, відповідно, ліквідувати український плацдарм. Самі окупанти відзначають високий рівень контрбатарейної боротьби ЗСУ і високий, успішний рівень використання засобів радіоелектронної боротьби», – додав Снєгирьов.
«Заважає перевага РФ у повітрі»
На лівобережній Херсонщині досі перебуває потужне військове угруповання Росії, зазначив експерт. І вони досі мають перевагу в повітрі, що суттєво впливає на український наступ, зазначив Снєгирьов. Російське угруповання, за різними оцінками, нараховує декілька десятків тисяч.
Десантники 56-го дшп ВДВ РФ у Херсонській області
«Але разом з тим варто зазначити, що наразі, за інформацією Генштабу ЗСУ, російські окупанти не формують оперативних резервів на цьому напрямку. А це, знов-таки, свідчення того, що або оперативних резервів немає, або, відповідно, вони прекрасно розуміють можливі наслідки додаткового перекидання особового складу на території, які перебувають під тотальним вогневим контролем з боку ЗСУ», – розмірковує експерт.
«Страх поразок на полі бою»
Призначена Росією так звана адміністрація окупованих Олешок 20 листопада повідомила, що відтепер прийом місцевих жителів здійснює у селі Великі Копані. Окупаційні чиновники це пояснили «погіршенням безпекової ситуації».
ЗСУ ведуть вогонь із САУ 2С7 «Піон» по позиціях армії РФ. Херсонщина, 9 листопада 2022 року
Снєгирьов вважає, що такі повідомлення свідчать про рівень морально-психологічного стану як представників окупаційної адміністрації, так і російських військових на лівобережній Херсонщині. Зокрема, він згадав ситуацію, коли у провладних російських ЗМІ зʼявилася інформація про можливість ухвалення «непопулярних рішень», а саме: «відведення російських військ на заздалегідь підготовлені оборонні лінії». Але згодом ці самі ЗМІ таку інформацію спростували. Це прямо свідчить про наявність конфлікту у РФ між військовим і політичним керівництвом, вважає експерт.
Військові поразки в РФ – це основний демотивуючий факторДмитро Снєгирьов
«Військові (РФ – ред.), з урахуванням тієї ситуації, яка склалася наразі на лівому березі, ухвалили єдине правильне рішення щодо відведення військ, прекрасно розуміючи, що вони перебувають під тотальним вогневим контролем. Але в останній момент втрутилося політичне керівництво, яке вирішило, що подібний відвід військ буде розцінений в самій Росії як військова поразка. А цього росіяни допустити не можуть. Бо військові поразки в РФ – це основний демотивуючий фактор, це те, що може викликати соціальне обурення і протести», – зазначив Снєгирьов.
«Збуджена ситуація»
Голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко розповів «Новинам Приазов’я», що російські окупаційні сили намагаються вивозити з регіону цінні речі і свою документацію.
Олександр Самойленко
«Десь була команда на ротацію, десь була команда на виїзд і колаборантів. Тому, знаєте, вся ситуація там така збуджена, вона перебуває в такій вибухонебезпечній фазі. Ну і гуманітарна ситуація страшна. З інформації, яка надходить, ті продукти, які реалізують на території тимчасово окупованого Криму, у два рази дешевше, ніж на території Генічеської громади або інших громад, які знаходяться на лівобережжі Херсонщини», – розповідає він.
Російська армія продовжує обстрілювати цивільні об’єкти на лівобережній Херсонщині та видавати це за атаки начебто українських військових, каже голова облради.
Всі населені пункти, які опинилися в зоні активних бойових дій, просто ворогом руйнуються, нищаться, зносяться під основу будинкиОлександр Самойленко
«Обстрілюють школи, лікарні, садочки. Вони це роблять, не від’їжджаючи дуже далеко. З поряд розташованих населених пунктів обстрілюють соціальні або технічно значущі об’єкти. Намагаються сформувати негативну точку зору про ЗСУ. Але можу запевнити, що свідомість наших людей достатньо висока і на ці речі ніхто не ведеться. Сьогодні ми знаємо, що всі населені пункти, які опинилися в зоні активних бойових дій, просто ворогом руйнуються, нищаться, зносяться під основу будинки», – розповів він.
Самойленко закликає за можливості виїхати з зони бойових дій тих місцевих жителів, які досі там перебувають.
«Ми можемо гарантувати, що кожна людина, яка виїде з окупованої території на підконтрольну Україні територію, отримає і житло, і гуманітарну, і психологічну підтримку. Для всіх знайдеться місце, для всіх знайдеться допомога», – запевнив посадовець.
- Збройні сили України в жовтні-листопаді 2022 року звільнили всю правобережну частину Херсонської області, включно з обласним центром.
- Відтоді прилеглі до Дніпра райони Херсонщини стали обʼєктом майже щоденних обстрілів з боку російських військ, які зберігають контроль над лівобережною частиною області, за винятком невеликої території, яку відбили Сили оборони України.
- Попри докази і свідчення, Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.