Як Росія перейменовує вулиці в містах і селах на окупованих територіях? Які це має наслідки для місцевих жителів? Чи є політика перейменувань цілеспрямованою, і для чого Росія її проводить? Це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Маріупольці протестують проти перейменувань вулиць у місті, які влаштовує окупаційна влада. Зокрема, нещодавно невідомі містяни зірвали табличку з назвою Тульський проспект. У такий спосіб жителі міста не погоджуються з новою назвою вулиці Азовстальської.
Як пише маріупольське видання «0629», розпорядження про перейменування вулиці Азовстальської в Тульський проспект окупаційна адміністрація видала у травні цього року, попри думку місцевих жителів, які висловилися проти.
За інформацією журналістів, більшість людей, які мали реєстрацію на Азовстальській і втратили свої будинки, після перейменування залишилися безхатченками без права отримати квартири в будинках, що будуються на місці демонтованого житла.
Також відомо, що жителі Лівобережжя Маріуполя організували збір підписів щодо повернення назви вулиці Азовстальської, повідомляв у червні радник міського голови Петро Андрющенко. За його словами, боротьба проти російської топоніміки в окупації триває.
«Повертають старі радянські назви»
Директор громадської організації «Архі-Місто» з Маріуполя Андрій Марусов розповів «Новинам Приазов’я», що окупаційна влада проводить перейменування вулиць у місті вже понад рік.
Андрій Марусов
«Перше – вони повертають старі радянські назви. Тобто, наприклад, центральній вулиці, центральному проспекту, яким був проспект Миру, вони повернули радянську назву проспект Леніна. Була вулиця архітектора Нільсена в центрі, історична, їй повернули назву Енгельса. Там вже у відносно новому районі була вулиця Пилипа Орлика, їй знову повернули назву Корицького. Другий тренд – це увічнення російського впливу. Про що йдеться? У нас на лівому березі є довга всім відома вулиця Азовстальська. Вони вирішили її назвати Тульським проспектом. А чому так? Тому що начебто знак пошани Тульській області й тулякам, які допомагали відновлювати, «відроджувати» Маріуполь після того, як він був знищений тими ж самими туляками після російської бійні навесні 2022 року», – зазначив він.
У Маріуполі вже є вулиця Тульська, розповідає краєзнавець. Окупанти не звернули на це увагу. Тим часом жителі міста продовжують боротися проти перейменування Азовстальської на Тульський проспект, каже Марусов.
Жителів не питали, хочуть вони це робити, чи ніАндрій Марусов
«До окупації саме в районі цієї Азовстальської вулиці була і є Тульська вулиця. Тобто вона вже і є. Ця назва ще йде з радянських часів. Жителів не питали, хочуть вони це робити, чи ні. І частина мешканців, яка публічна, активна, заявила про те, що вони не згодні з цим. Вони навіть подивилися на нормативку російську і виявили, що це перейменування відбулось навіть з порушенням російського законодавства та поскаржились в російську окупаційну прокуратуру. Ця історія ще не закінчилася», – зауважив він.
Перейменувати Маріуполь у Жданов
Також окупаційна влада намагається поширювати російські та радянські пам'ятники у місті, зазначив краєзнавець. Крім того, лунає ідея повернути Маріуполю стару назву – місто Жданов.
Такою була стела на в'їзді до Маріуполя до початку повномасштабного вторгненні РФ в Україну
Дуже активно в місті встановлюють пам'ятники окупантамАндрій Марусов
«Хтось там починає говорити про те, що, ой, а давайте замість Маріуполя повернемо назву цього Жданова, цього сталінського ката, який переслідував письменників, художників і таке інше. Крім цього, дуже активно в місті встановлюють пам'ятники окупантам, починаючи від колаборантів «ДНР», «ЛНР» (незаконні збройні угруповання – ред.), які загинули, та всілякі історичні російські постаті, такі як Олександр Невський і таке інше. Ще десь 2023 року вони знайшли, десь там на території «Азовмашу» рештки пам'ятника Леніну, який був знесений ще років 10 назад. І знову ж-таки планували його встановити, повернути на площу Свободи, яка називалася раніше площею Леніна», – додав він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Втрачений колорит Бердянська
Бердянськ 2024 року все більше нагадує радянське місто. Окупаційна влада вже перейменувала вулиці, повернувши їм старі назви. Тепер черга дійшла до виробництв, пише місцеве видання «Бердянськ 24». За даними журналістів, заводу «АЗМОЛ» повертають торгову марку «БОНМЗ» (Бердянський дослідний нафтомастилозавод), яка була за Радянського Союзу.
Стела на в’їзді до міста Бердянська Запорізької області, 18 червня 2022 року
Головний редактор видання «Бердянськ 24» Віктор Коваленко розповів «Новинам Приазов'я», що після перейменування вулиць внаслідок декомунізації місто справді мало свій історичний і культурний колорит.
Там були вулиці, яким історичні назви повернули, в тому числі назви часів СРСРВіктор Коваленко
«Він якраз передавав вайб (настрій) українського міста. Тобто там були вулиці, яким історичні назви повернули, в тому числі назви часів СРСР і Російської імперії. Тобто такі назви як Земська вулиця. Називали вулиці прізвищами тих же «червоних» директорів – директорів підприємств, але які зробили дуже великий внесок у розвиток міста, мікрорайону. Наприклад, вулиця Олега Сухарєва – це був директор радянського промислового заводу «Азовкабель», але який дав початок мікрорайонну АКЗ. Тобто була майже у кожної вулиці, якась така родзинка, розумієте, яка передавала настрій Бердянська», – підкреслив він.
У Бердянську прибирають українські назви та намагаються русифікувати місто, замінюють українські назви на російські, 30 травня 2022 року
Окупаційна влада перейменувала низку вулиць у Бердянську, втім, на деяких із них досі є українські таблички, каже журналіст.
«Зараз вулиці з прізвищами Дзержинського, якихось комуністів, на кшталт Щорса, назви – Радянська, 50 років СРСР, сквер 60 років СРСР тощо. Навіть для проросійських людей це дивно. Водночас ідейних колаборантів не особливо бентежить, що досі висять таблички з українськими назвами. За це більше переживають гастролери, ветерани чи бійці так званої «СВО», які заїжджають в місто. Вони обурюються, записують відео і хочуть якось розбиратися з цим питанням», – розповів Коваленко.
Рішення про ті чи інші перейменування окупаційна влада з місцевими жителями або науковцями не погоджує, додав він.
«Плутанина з Олешками»
Тим часом на окупованій території Херсонщини активного процесу перейменувань зараз не спостерігається, розповів «Новинам Приазовʼя» журналіст Центру журналістських розслідувань із Каховки Олег Батурін.
Олег Батурін
«Вони ще у 2022 році заявляли про те, що будуть повертати радянські назви вулицям і населеним пунктам. У 2023 році влітку у Новій Каховці було щось типу розпорядження тодішнього голови окупаційної адміністрації міста Володимира Леонтьєва щодо повернення нібито історичних назв вулицям міста. Щось подібне було теж десь в той же період і в місті Каховка. Але зараз я спостерігаю, що пишуть у своїх пабліках представники окупаційної влади. Зокрема, вони дуже активно друкують списки житлової нерухомості, яку вони збираються «націоналізувати». І в багатьох цих списках вони вказують і старі, і нові назви, тобто законні нині діючі назви вулиць. Іноді вони ці назви дублюють – вказують спочатку нинішню чинну назву і в дужках вказують якусь там стару радянську назву», – каже журналіст.
За його словами, особлива плутанина в окупаційної влади виникла з назвою міста Олешки, якому хотіли повернути стару назву Цюрупинськ.
«Окупанти називають його Альошки і у них величезна плутанина виникла навіть в їхніх документах. Я неодноразово стикався з тим, що місцеві жителі скаржилися на те, що назва населеного пункту в їхніх окупаційних документах не відповідає дійсності або якісь різні назви вони використовують», – розповів Батурін.
У багатьох населених пунктах окупаційна влада змінила таблички з українськими назвами на російські, але не перейменовувала їх, додав він.
«Я знаю, що в Каховському районі вони дуже багато змінили таких табличок. Наприклад, Семенівку на Семеновка (рос.), Любимівка – Любимовка (рос.). Вони багато замінили дорожніх знаків, тому важко сказати, чи залишаються там ще українські. Є село в Каховському районі Зелений Під. Його радянська назва – Червоний Перекоп. Окупанти переважно використовують саме радянську назву цього населеного пункту. Разом з цим, наприклад, у Новотроїцькій громаді Генічеського району село Чумацький Шлях, окупанти не називають радянською назвою Володимиро-Іллінка на честь Леніна», – зауважив журналіст.
Для РФ перейменування завжди «на часі»
Історик Павло Артимишин розповів, що Росія веде цілеспрямовану політику перейменування вулиць на окупованих територіях. Це є частиною концепції так званої «денацифікації» України. Для окупантів важливо апелювати до періоду Радянського Союзу, а не сучасної України, каже дослідник.
«У випадку Росії мова йде не лише про культивування тих людей, яких вони вважають героями, але і перенесення цього культу на ті території, які вони окуповують. Це стосується не лише сучасної Росії, але й Радянського Союзу і Російської імперії. Наприклад, маємо прекрасне місто Кропивницький, яке було свого часу названо Кіровим в честь радянського діяча, який жодного разу не був у самому Кірові. Пізніше Кіров перейменували на Кіровоград. Сенсово нічого не помінялося, але протягом багатьох десятиліть ми мали назву такого міста, яке, на щастя, зараз називається Кропивницький на честь нашого видатного українського драматурга, який там жив і мав прямий стосунок до цього міста. Те саме маємо зараз на окупованих територіях в контексті сучасної війни», – пояснив він.
Для Росії перейменування завжди «на часі», зазначив історик. Він нагадав, зокрема, швидкі дії окупаційної влади в Маріуполі та Бердянську по заміні табличок з назвами цих міст з українських на російські.
Пам'ятник біля МКК імені Ілліча в окупованому Маріуполі
«А в контексті вулиць дуже характерний приклад у Мелітополі, де була прекрасна вулиця Донцова, названа в честь одного із засновників українського інтегрального націоналізму, теоретиків, яку перейменували на честь іншого уродженця Мелітополя– Судоплатова, одного з діячів НКВД, який був виконавцем безпосереднього вбивства Євгена Коновальця і разом з тим планував безліч операцій, зокрема, ліквідацію Лева Троцького в Мексиці свого часу. Ось здавалось би двоє уродженців, але зовсім інші дискурси того ж самого міста», – зауважив історик.
Перша шпальта газети «Свобода» про вбивство Євгена Коновальця. Він був убитий 23 травня 1938 року в Роттердамі, Нідерланди. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов
За допомогою політики перейменувань російська окупаційна влада намагається впливати на свідомість місцевого населення, додав Артимишин і назвав це «грою з незнанням суспільством історії» та нав’язуванням кліше 80-річної давності й до сучасності.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії. У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.