«Мають любов до життя». Як данський музикант у Запоріжжі допомагає дітям з окупації

Валерія Константинова

Впродовж п’яти тижнів у Запоріжжі волонтерить данський музикант Роберт Янцевич. Чоловік приїхав в Україну через війну та бажання якось допомогти. Роберт познайомився з дітьми, які виїхали з тимчасово окупованих територій, і почав їх навчати грі на гітарі, англійської мови, а також тайського боксу. Про свою волонтерську діяльність у Запоріжжі Роберт розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

Роберт каже, що народився у Литві, але з 19 років живе у Данії. З чотирьох років він почав займатися музикою з ініціативи тата, який його посадив за піаніно. Так, на цьому інструменту Роберт грає понад 10 років, і згодом захоплення перейшло у професійну діяльність. Потім він ще вирішив освоїти гітару та вступити до музичної консерваторії, щоб навчитися співати.

Данський музикант вчить дітей в Україні англійської

Тепер музика для Роберта стала частиною його життя й основною діяльністю. Він сам пише музику, має свій рок-гурт, соло-проєкт, музичний лейбл (торгова марка, під якою виробляється, розповсюджується чи рекламується аудіо- і відеопродукція – ред.), під яким випускає свою та інших виконавців музику. Роберт сольно грає на піаніно та співає романтичні пісні. Він вирушив до України після початку повномасштабне вторгнення Росії.

Приїхав з Данії на «кареті швидкої»

– Приїхав саме у Запоріжжя, тому що тут народився мій батько. Мені сюди ніколи не вдавалося приїхати. Я все відкладав, а він не встиг показати мені своє місто. Потрапити до Запоріжжя було моєю мрією. Так склалися обставини, що вона здійснилася. Тут є організація Bevar Ukraine, яка збирала гроші на автомобіль «швидкої допомоги» для фронту. Моя група вирішила приєднатися – на одному з концертів ми виступали, щоб зібрати кошти на цю «швидку». Впродовж дня гроші зібрали. Організація придбала автівку, і я на ній з Данії приїхав у Запоріжжя. Мене тут зустріла волонтерська банда «Шо ти, Дядя?». Вони надали житло, показали гуртожитки, дітей, які приїхали з окупованих територій.

Роберт розповів, що спочатку допомогу збирали великі компанії.

– Ми почали працювати з однією організацією, виступали на концертах, грали гімн України та збирали гроші.

Він також зазначив, що має особисті фонди, з яких надсилає кошти на все необхідне.

«Потрібно було багато імпровізувати»

Роберт пояснив, чому вирішив у Запоріжжі займатися з дітьми.

– З початком війни допомагав, як міг: збирав гроші, підписи, розповідав правду. Але війна не закінчилася, і моя підтримка теж. Це було покликання душі, щоб сюди приїхати. У мене є невеличкий досвід роботи з дітьми. У них була потреба, а у мене – бажання.

Спочатку потрібно було багато імпровізувати, оскільки до кінця не розумів, куди їду, з ким працюватиму. Через декілька днів мені показали діток. У більшості з них є певні знання. У мене три програми – англійська мова, музика та тайський бокс. В залежності від зацікавленості, можливостей та приміщення інтуїтивно вирішив, хто чим буде займатися. Вже протягом чотирьох тижнів проводжу заняття, у дітей добре виходить.

Музикант розповідає, що з англійської мови діти мають певні знання, всі люблять займатися спортом.

– Ми придумуємо різні ігри – кидаємо в повітрі диски, граємо у «вишибалу» та інші активності. Є підлітки, яким дуже сподобався тайський бокс. Їх вже почали спарингувати. Щодня я розписую, скільки дітей приблизно прийде, та рід заняття. З цим буває складно, тому що іноді формується група діток з різним рівнем англійської. Я не вчу їх у шкільному форматі. Ці заняття відбуваються у вигляді ігор і з поєднанням з музикою. Наприклад, ми показуємо картинки, граємо у різні шаради.

– Я сильно захоплююся цими дітками, бо вони сміливі, талановиті та розумні. Навіть, часто забуваю, що їм довелося пережити, особливо в Маріуполі. Але в них любов до життя. У них немає дефіциту інтересів.

Волонтер каже, що багато охочих вивчати англійську мову, і робить він це симбіозом – вчить простих пісень іноземними словами.

– Що стосується музики, потрібне справжнє бажання навчитися. Я знайшов групу з чотирьох хлопців, які цього хотіли. Але, як не дивно, троє з них поїхали назад у Маріуполь, і залишився один хлопчик, який відвідує виключно музичні заняття. Йому це дуже подобається. Він навіть отримав від моїх друзів у подарунок гітару.

Роберт запевняє, що йому з дітьми не складно працювати, просто «вони іноді розгублюються».

– Доводиться докладати зусиль, щоб щось їм показати. Якщо ти з ними на одній «хвилі», вони це усвідомлюють та розкриваються.

Данський волонтер спілкується з дітьми російською, яка, як він сам висловлюється, «стала в нього бонусною».

– Я з Вільнюса і у дитинстві мав друзів – Сергія та Артема – і вони говорили російською. Ми разом грали у футбол, і під час ігор від них чув цю мову. Плюс на телебаченні були російські телеканали, і я запам’ятовував слова. Навіть прочитав книгу російською.

Відчуття рідного

– Особисто мені центр Запоріжжя та спальні райони дуже нагадують Вільнюс. Я повільно ходив по місту, про щось думав, але потім згадав, що я не у рідному місті. Тут є багато схожих моментів. Все здається рідним.

Соборний проспект у Запоріжжі – центральна магістраль міста

Роберт каже, що взагалі планував приїхати в Україну на 3-4 тижні, але вирішив затриматися. Музикант вже встиг побувати у Житомирі, в планах – заїхати до Києва.

– Я тут все роздивився, почав вести заняття та зрозумів, що ще залишусь. На деякий час мені потрібно буде повернутися у Данію. Мене там чекає група та моя собака. Та і мама з сестрою не знають, що я тут. Мама б дуже нервувала. Вона дізнається про мій візит, коли повернуся додому.

До Запоріжжя повернуся 100% – у мене тут з’явилися музичні друзі. Дай боже, щоб війна закінчилася. Тут є родина з шістьма дітьми з Пологів. Ми з ними домовилися, що щороку буду до них приїжджати з подарунками. Я до деяких дітей сильно прив’язався і вже бачу, як плакатиму за ними. Діти дуже яскраві.