Раїса та Анатолій народилися і жили у Благовіщенську – Далекий Схід. Разом подружжя зі школи. До Маріуполя переїхали у 1966 році на запрошення родичів. Працювали на місцеву промисловість – маріупольська технічна інтелігенція. Подружжя розповіло проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» про те, як їм майже у 80 років довелося долати пішки шлях через все місто, щоб евакуюватися з блокадного Маріуполя.
Подружжя пенсіонерів Раїса та Анатолій, яки вирвалися з заблокованого Маріуполя
«Вибух – і всі ці ганчірки, папір вилітали»
«Маріуполь здався нам дуже гарним, теплим містом, там в березні вже розквітають каштани. Дешево було, тому вирішили перебиратися на батьківщину свекра. Так і опинилися тут. Свасі 85-ть цього року буде, нам із чоловіком по 78», – почала свою розповідь Раїса.
Як і більшість маріупольців, пенсіонери не вірили в блокаду портового міста та те, що потім спіткало жителів. Подружжя згадує, як їм довелося жити та бачити смерть у підвалах Маріуполя.
– Всі кашляємо, віддушини, які є у підвалі для вентиляції, тільки заткнемо якимось мотлохом, тут вибух – і всі ці ганчірки, папір вилітали як пробка з пляшки з-під шампанського. Постійні протяги та пил.
У підвалі пенсіонерам довелося прожити понад місяць.
Просто були серед каналізаційних труб
– Ми просто були серед каналізаційних труб. Чудово розумієте, коли була «совдепія», все лилося в підвал, і нечистоти, та все інше, з проривами труб, потім це все висохло, і ось цей пил стоїть, пил з усім цим бедламом, цим ми і дихали місяць і чотири дні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Навіть на «фільтрацію» потрібна перепустка». Жителька Маріуполя – про життя в місті та шанси вирватися із блокадиПоряд був дитячий майданчик, куди потрапили кілька снарядів, ось в одній із вирв від снарядів ми ту бабусю поховали
За час перебування в затхлому підвалі подружжю довелося бачити смерть інших та ховати у вирві.
– У підвал із 4-го під'їзду спустили бабусю, вона була така старенька, врешті вона у цьому підвалі й померла. Витягли її, поряд був дитячий майданчик, куди потрапили кілька снарядів, ось в одній із вирв від снарядів ми ту бабусю поховали, збив хрестик. А в інших будинках, вирви ще більші були, дивлюся – там по 3-4 хрестики стоять.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ми повернемось і піднімемо його з руїн». Врятовані з Маріуполя. Історія чотирнадцята«Йшли пішки через місто 4 години з валізами та котом»
– Ми вийшли всі разом, але через те, що в мене за плечима рюкзак, сумка і дві сумки, які котяться, й кіт, звичайно. Йому 16 років – коту, і все життя прожив із нами, з маленького кошеняти. Я відремонтував переноску, досі з ним подорожуємо, він у Києві у нас.
Пенсіонери кажуть, що прийшли до евакуаційної колони останніми.
Вона свідомість втрачала, я їй: «Валечко, я не зможу тебе підняти»
– Останніми, бо сваха майже не могла ходити. Дійшли ми майже до «ПортCITY», і сваха сказала: «Залишайте мене на лавочці, я помиратиму». Вона свідомість втрачала, я їй: «Валечко, я не зможу тебе підняти, в мене сил не вистачить. Палицю їй знайшли якусь, ось вона оперлася на цю палицю, відійшла, і пішли ми далі. Зробимо 10 кроків, зупиняємося. Дуже важко.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Емоційно ми помирали кілька разів»: свідчення маріупольців, які ховалися на «Азовсталі»Людей було дуже багато, люди сиділи й у фоє, і в класах. Хтось лежав, умов не було, сиділи на стільцях, спали на стільцях
Чекати довелося з самого ранку до пізнього вечора. У підсумку – маріупольці потрапили до окупованого Нікольського.
– Це була школа, людей було дуже багато, люди сиділи й у фоє, і в класах. Хтось лежав, умов не було, сиділи на стільцях, спали на стільцях. Зареєстрували нас, і сказали, що наступного дня має бути «фільтрація». Із самого ранку зайняли чергу. Стояли ми довго, у мене тиск піднявся, але дочекалися ми.
«Відкатують» пальці, схиляють до вступу в «армію» «ДНР»
Пенсіонерам довелося провести у Мелекиному, під Маріуполем, 13 днів.
Усі намагалися якось вирватися на «велику землю» Потім на шляху у маріупольців був окупований Мелітополь. Усюди довелося проходити процедуру «фільтрації».
В межах «ДНР» ці папірці потрібні, бо вони є перепусткою на блокпостах
– Виходить так, що в межах «ДНР» ці папірці потрібні, бо вони є перепусткою на блокпостах, а в межах російської армії, як ми виїжджали – манівцями, через путівці, проїхали до Запоріжжя 18 блокпостів російських – там про цей папірець навіть не знають. Ці папірці потрібні лише у межах «ДНР».
За даними маріупольців, вони стали свідками того, як молодих чоловіків схиляли до вступу в «армію» «ДНР».
Навіть робили відбиток долоні, робили фото – фас і профіль, з двох сторін
– Призовного віку – до 60 років чоловіків, це моя думка, і вона потім начебто як підтвердилася, вони почали вмовляти людей вступати до лав «армії» «ДНР». Там навіть було дві такі черги: старші за 65 – у чергу для старих, і молодші, там же жінки та діти. Крім того, що пробивали всі дані, їм «відкатували» пальчики всі і навіть робили відбиток долоні, робили фото – фас і профіль, з двох сторін.
Черги на «фільтрацію» нараховують тисячі людей, каже літнє подружжя.
– Виходить, ми були для отримання цієї перепустки 1552-м, 1553-ю, 1554-ю зі свахою, а люди молодші – у них були черги за 4000 і вище. А проходило всього чотири з половиною особи на день.
– Дякувати Богові, що ми живі, вижили, терпіли, пройшли цей тернистий шлях, і слава Богу, зібралися з діточками. Трохи відходимо. Раніше, тільки починаєш говорити – і вже сльози душать, а зараз ось трохи відійшли від цього стресу, але все одно все в душі залишилося, все залишилося.
У Маріуполі одна з найбільших гуманітарних катастроф. Місто з кінця лютого заблоковане російськими військовими. Українська влада повідомляє, що Росія вивозить українських громадян у свої регіони і на територію окупованої частини Донбасу.
За даними уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, станом на 12 квітня з територій Донецької і Луганської областей до Росії вивезли понад 700 тисяч цивільних жителів, українці перебувають у 35 регіонах РФ. Омбудсмен додала, що це підтверджує уповноважена з прав людини в Росії Тетяна Москалькова.
Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук раніше повідомила, що українська влада звернулася до Міжнародного комітету Червоного Хреста з вимогою отримати від Росії списки усіх примусово депортованих із Маріуполя громадян України.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Росія вивезла до Владивостока 300 мешканців Маріуполя – міськрадаУкраїнські підрозділи чинять опір у приазовському місті вже понад два місяці. Нині тривають спроби вивести з міста поранених військових.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Азов» про заяви щодо кількості цивільних на «Азовсталі»: «Некоректно говорити про якісь цифри»ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Заступник командира «Азову» оцінив можливість порятунку захисників Маріуполя ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «У повній антисанітарії і з відкритими ранами»: «Азов» показав поранених бійців і вкотре закликав евакуювати їх
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.