Дві окупації за 10 років. Якими маріупольці пам'ятають події 2014-го і 2022 років? Чому російська армія цілеспрямовано знищувала місто разом з його жителями під час повномасштабного вторгнення? Що про це думають місцеві жителі? Наскільки складно буде звільнити Маріуполь знову, і що для цього потрібно, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України. Одним із міст, де велися найзапекліші бої, з перших днів став Маріуполь. Оборона міста тривала 86 днів, більшість із яких – у повному оточенні російських військ. В ООН Маріуполь назвали «ймовірно, найбільш смертоносним місцем в Україні». За даними цієї організації, під час облоги були пошкоджені або знищені до 90 відсотків житлових будинків міста.
- У Маріуполі велися обстріли з танків та важкої артилерії, використовувалися реактивні системи залпового вогню, реактивні снаряди та завдавалися удари з повітря. Потужність снарядів, якими російські війська обстрілювали Маріуполь, більша за потужність ядерної бомби, яку скинули на Хіросіму, писала міська рада.
- За різними даними, у місті загинули тисячі мирних жителів. Українська влада каже про понад 20 тисяч загиблих. Втім справжня кількість жертв може бути набагато більшою.
Під час мітингу в Маріуполі, 28 серпня 2014 року
2014 рік – перша окупація
Після трьох місяців боїв у травні 2022 року російські війська окупували Маріуполь. Це вже друга окупація, яку місто зазнало за останні 10 років. Вперше російські гібридні сили захопили Маріуполь навесні 2014 року. За даними місцевої влади, 13 квітня бойовики захопили адміністративні будівлі й перекрили кілька вулиць у центрі.
9 травня БТР-и 72-ї бригади зруйнував барикади, які проросійські сили поставили в місті, і увійшла до Маріуполя. Проте озброєні бойовики чинили опір.
13 червня 2014 року українські силовики почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя. Бій тривав кілька годин. Під час штурму українські сили ліквідували ключові опорні точки противника, знищили їхню техніку, відновили контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема, й будівлею міської ради.
Тож 13 червня 2014 року над Маріуполем знову замайорів синьо-жовтий прапор.
Якими пам'ятають маріупольці події, пов'язані з обома окупаціями міста, що вони думають про майбутнє Маріуполя, і наскільки складно буде звільнити його знову, «Новини Приазовʼя» розпитала свідків цих подій.
Жителька Маріуполя, волонтерка Ганна Котельникова розповіла, що першу окупацію міста спочатку не сприймали серйозно. Проте все змінилося, коли проросійські бойовики почали поводитися агресивно.
Ганна Котельникова
«Пропаганда працювала дуже багато років, і люди дуже болісно сприймали тему мови, на якій грали, ту ж тему дружби з Росією. Тому що не будемо забувати, що Донецька область біля Маріуполя, там же ж межує з Росією, кордон, митниця була і є зараз. Тому поступово ця вся агресія розповсюдилася, і такий осередок «ДНРії» був посередині міста», – каже вона.
Волонтерка зізнається, що маріупольцям було страшно через те, що їх покинуть, адже на той час Слов'янськ, Луганськ, Донецьк вже знаходились під контролем проросійських сил. До того ж вже був повністю захопленим Крим.
«Був напад на військову частину. Це практично біля мого будинку, то ж мені було це все чути. Він був відбитий військовою частиною, тоді вони відкрили вогонь, але не на ураження, а просто відлякуючи вогнем у повітря.
Були напади на райвідділки (поліції). Потім був такий шабаш по місту, підпалювалися банки, грабувалися магазини, в місті був трошки хаос. Це все було в центрі міста. Треба розуміти, що околиці міста, інші райони, вони жили своїм життям, деякі люди навіть не знали, що щось таке відбувається у центрі», – поділилась маріуполька.
2022 рік – облога і знищення міста
Після звільнення 2014 року Маріуполь тривалий час був прифронтовим містом, тож до «звуків війни» місцеві жителі звикли, каже Котельникова. Початок повномасштабного вторгнення волонтерка сприйняла спокійно. Втім, коли Маріуполь почали обстрілювати з літаків, по-справжньому стало страшно, згадує жінка.
Наслідки ударів російських військових по житлових будинках у Маріуполі, 14 березня 2022 року
Людям, які жили на околицях, менше пощастило. В них цього часу взагалі не було, вони одразу попали під обстрілиГанна Котельникова
«Ми чули ці вибухи з 2014 року і я була впевнена, що все буде ок. Тому що, по-перше, знали скільки там військ навколо. Тобто різниця була між 2014 і 2022 роком колосальною. Страшно стало, коли стали бомбити з літаків. Адже ми зрозуміли, що в нас літаків немає. Це бомбардування було абсолютно хаотичне.
Тобто логіки в цьому не були. Якщо в перші дні вони чітко пішли по військових об'єктах, то потім кидали бомби просто тупо на місто і куди вони впадуть наступного разу, це було абсолютно невідомо і непередбачено. Я жила в центрі міста і ми відчували, як це все наближається, наближається, наближається.
У нас був якийсь проміжок часу, а тим людям, які жили на околицях, менше пощастило. В них цього часу взагалі не було, вони одразу попали під обстріли, що дуже страшно», – згадує співрозмовниця.
Вона каже, що в той час, маріупольці лягали спати і не знали чи прокинуться. 15 березня Ганні вдалося виїхати з Маріуполя.
«Наказ покарати маріупольців»
Коля Око – росіянин, який багато років прожив у Маріуполі. Коли почалася повномасштабна війна він фільмував події, які відбувалися у місті. Потім йому вдалося виїхати з окупації. Чоловік вважає, що Росія у 2022 році знищувала Маріуполь цілеспрямовано. На його думку, це було помстою за те, що більшість маріупольців не підтримали першу окупацію міста.
Микола Око під час облоги Маріуполя. Весна 2022 року
«Там були заворушки у березні (2014 року), потім на 9 травня, потім референдум (організований проросійськими силами – ред.), дві виборчі дільниці якихось було. Це показували по телебаченню, але насправді там якісь бабусі проходили й п'яні мужики. Гасла там були, з прапорами ходили, кричали: «Росія». Але молоді не було, ніхто не підтримував це із молоді. Потім десь у середині червня вибили цих терористів, місто почало нормально розвиватися», – згадує Око.
Він впевнений, що бомбардування Маріуполя у 2022 році – це був цілеспрямований наказ на знищення його жителів за непокору у 2014 році проросійським силам.
Дуже багато мирних жителів загинуло. Це покарання.Коля Око
«От чому Маріуполь сильно бомбили у 2022 році? Тому, що це було як через заздрість чи помсту. Тому що Маріуполь добре жив, розвивався, а у Донецьку був занепад. Бо могли просто місто оточити російські війська і тримати в блокаді, не бомбити його. А так повністю зруйнували місто. А чому це робилось? Бо саме карали, був наказ покарати саме маріупольців. Тому там дуже багато мирних жителів загинуло. Це покарання. Тобто, можна було без цього обійтися. Ну, тому що вийшло, так вийшло. Просто це інформація для маріупольців, які зараз там залишаються», – зауважив Коля Око.
«Перевірку пройшли не всі сусіди»
Під час облоги Маріуполя у 2022 році у родини закінчувалися вода і харчі. Для того, щоби знайти продукти, потрібно було вийти з дому до міста. Але через постійні обстріли така можливість була не завжди, пригадує чоловік.
Російські військові обходили будинки й ретельно перевіряли місцевих жителів, розповідає Коля Око. Перевірку пройшли не всі сусіди, каже він.
«Кадирівці» з батальону «Ахмат» в українському Маріуполі, 17 квітня 2022 року
Військові пішли далі нагору і ми десь хвилин через 15 почули стрілянину, автоматні черги. Наступного дня вже виносили звідти трупиКоля Око
«Я участі у похованнях не брав, але практично бачив смерті людей, сусідів. А у нас у під'їзді виносили (тіла), дві квартири згоріли. Потім, коли чистка була, коли вже зайшли російські військові, вони підіймалися поверхами й в кожну квартиру заходили.
Вони були із тепловізором. Коли нашу квартиру відвідали, там було 4 особи, вони з автоматами були. Почали перевіряти нашу квартиру, документи стали перевіряти. У мого сина місце народження – Сочі, серед цих військових головний був вірменин, то він зрадів, що типу земляк, бо він теж із Сочі.
Ці військові пішли далі нагору і ми десь хвилин через 15 почули стрілянину, автоматні черги. Наступного дня вже виносили звідти трупи. Просто завертали в килим, у ковдру та виносили», – поділився спогадами чоловік.
«Прапори зривали люди з РФ»
Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін, згадуючи події 2014 року, каже, що тоді до міста приїхали люди, які налаштовували місцевих жителів проти влади і вдавалися до різноманітних провокацій. Цей процес був добре організованим, розповідає депутат.
Максим Бородін
Привезли просто натовп, які взагалі не знали місто. Спілкувалися вони російською, відвертоМаксим Бородін
«Я бачив, як біля міськради записувались ці пропагандистські відео. Я бачив самих таких агресивних провокаторів, які знімали прапори з адміністративних будівель, ці люди були привезені до Маріуполя. Я пам'ятаю дуже чітко у 2014 році, це був березень, коли привезли просто натовп, які взагалі не знали місто.
Спілкувалися вони російською, відверто, хоча в Маріуполі так, дійсно, на той момент більше спілкувалося російською, але інший був говір і взагалі не орієнтувалися по місту. Саме ці люди були кістяком тих, хто робив провокації. Тому що саме у маріупольців не було такої агресії до місцевих органів влади, не було якихось намагань захопити будівлю, зірвати прапор або щось таке», – зауважив Бородін.
«Хочуть деокупації і повернення додому»
Події 2022 го року розгорталися зовсім інакше, ніхто не міг уявити, що місто просто зруйнують, каже маріуполець.
Знищені житлові будинки в Маріуполі під час масштабного вторгнення Росії до України. Маріуполь, Україна, 30 березня 2022 року
Людей просто засипали зверху під фундаментами, вони там просто помирали жахливою смертюМаксим Бородін
«Це мало дуже жахливі наслідки. Тому що бомбосховищ взагалі не було, а ті підвали, які навіть були, частина з них була зачинена.
В частині підвалів людей просто засипали зверху під фундаментами, вони там просто помирали жахливою смертю. Тому, ну дуже складно сказати, чи можна було б щось зробити інакше. Просто той рівень вогню, агресії, яку Росія зробила відносно Маріуполя, думаю, що навіть, якщо місто було б повністю підготовленим, все одно були б шалені жертви», – зазначив депутат.
Багато маріупольців хотіли б повернутися до рідного міста, але лише після деокупації, додав Бородін.
«Попри всі небезпеки у більшості маріупольців є бажання повернутися до себе додому. Потрапити на могили рідних. Я на могилу батька, наприклад, не можу потрапити. Більшість людей все одно хочуть повернутися. Питання лише в деокупації міста», – сказав маріуполець.
Як деокупувати Маріуполь?
Наскільки складно буде звільнити Маріуполь знову «Новини Приазовʼя» запитали в експерта Національного інституту стратегічних досліджень Олексія Їжака. Він зазначив, що російські військові налагодили логістику у тому регіоні. Для того, щоб деокупувати Маріуполь, його потрібно буде ізолювати.
Олексій Їжак
Треба буде ізолювати Маріуполь від російської логістики з півдня і півночі, з моряОлексій Їжак
«Так само як росіяни зробили у 2022 році, коли вони несподівано з півдня дійшли і ізолювали це місто від лінії постачання, від військ, від логістики. І з моря також Маріуполь був незахищений. Все це треба буде повторити, тільки нам.
Треба буде ізолювати Маріуполь від російської логістики з півдня, півночі, з моря. Я сподіваюся, там все ж таки немає настільки мотивованих людей, як в «Азові» і українська морська піхота. Тому, я думаю, якщо вдасться логістично ізолювати місто. Тоді російський гарнізон Маріуполя просто здасться у полон. Але провести саму операція з ізоляції на полі бою буде складно», – підкреслив він.
Звільнення Маріуполя стане можливим після деокупації Азовського узбережжя, каже експерт. Набагато складніше буде звільнити решту Донецької області.
Порт в Маріуполі - 2017 рік
«Там більш щільні російські сили. Але це залежить вже від інтенсивності боїв, а з моря ізоляція – це вже коли у нас буде авіація і зброя дальньої дії. З півдня, я думаю, це буде найбільше легка операція – переривання російської логістики від Криму», – зауважив Їжак.
Він упевнений, що з часом Маріуполь вдасться звільнити і відбудувати.
Маріуполь заслуговує на кращу долю і він її отримаєОлексій Їжак
«Це питання національного болю. Взагалі, після того, як місто було в облозі, воно заслуговує на краще майбутнє. Я впевнений, що воно буде відбудоване.
Воно буде ще краще, ніж було, можливо, без тієї промисловості, яка там була. Буде інша промисловість, інша економіка, але можливо, це буде і на краще. Маріуполь заслуговує на кращу долю і він її отримає», – наголосив експерт.
- Маріуполь був захоплений російськими військами у травні 2022 року після майже трьох місяців запеклих боїв. За цей час у місті було зруйновано значну частину будинків та інших об’єктів. Точна кількість загиблих невідома – оцінки варіюються від кількох тисяч до кількох десятків тисяч.
- У Маріуполі щонайменше 8 тисяч людей загинули через війну з березня 2022 року по лютий 2023-го. Такі дані у лютому 2024 року оприлюднила міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch.
- Україна й міжнародні правозахисні організації звинувачують Росію у численних скоєних у Маріуполі воєнних злочинах. Серед них – обстріл пологового будинку й удар по Драматичному театру, де ховалися люди. Міноборони.
- Росії називає ці звинувачення «фейками».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.