«Зрадників ніхто не любить». Як міняють українське законодавство про колабораціонізм?

Які зміни схвалив Кабінет міністрів України в законодавство про колабораціонізм? Як вони впливатимуть на жителів окупованих територій? Яка відповідальність чекає на тих, хто співпрацює з російськими військовими і чи побільшало їх на окупованій частині півдня? Відповіді на ці питання шукав проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

• 5 серпня Кабмін схвалив напрацьовані Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій законопроєкти, які спрямовані на уточнення питань кримінальної відповідальності за колабораціонізм.
• У березні цього року в Україні була запроваджена кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність. Згідно з законом, за провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора введено кримінальне покарання від штрафу до 170 тисяч гривень до позбавлення волі строком до 5 років.
• Задля уточнення деталей законопроєкту, міністерство створило робочу групу з понад 160 представників органів влади, бізнесу, фахівців права, громадських організацій, яка напрацювала два законопроєкти, що чітко дають зрозуміти, яка діяльність не є колабораціонізмом.

«З початку війни – 1200 кримінальних проваджень»

Схвалені Кабміном ініціативи Мінреінтеграції подаються на розгляд Верховної Ради, повідомила віцепрем’єр міністерка України Ірина Верещук.

Ірина Верещук

«Ми чудово розуміємо, що відбувається на ТОТ, який там спротив, скільки людей не підкорюються окупантській владі і скільки за це потерпіло, на жаль. В другому законі чітко прописали, що, наприклад, доставлення пенсії, або надання медичних послуг, надання житлово-комунальних послуг, робота банків, до прикладу, не є колабораційною діяльністю. В будь-якому випадку, ми хочемо, щоб люди на ТОТ знали, що ми не вважаємо їх злочинцями за визначенням тільки тому, що вони зараз на ТОТ і змушені виживати. Ми хочемо, щоб все було справедливо, бо ми – держава, яка дотримується міжнародного гуманітарного права», – зазначила Верещук.

Однак в Україні наразі не спостерігається зменшення виявлених Нацполіцією фактів колаборації, повідомила речниця Міністерства внутрішніх справ Альона Матвєєва.

Говорячи про колабораціонізм, вона зазначила, що відповідно до даних ЄРДР (єдиний реєстр досудових розслідувань – ред.), у провадженні Нацполіції знаходилося, з початку вторгнення Росії на територію України і дотепер, загалом 1200 кримінальних проваджень.

Як повідомила Матвєєва, 549 проваджень розпочато за фактами:

• публічне заперечення вторгнення Росії на територію України, а також озброєна агресія;
• публічні заклики до підтримки рішень і дій держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, до невизнання державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях.

627 проваджень розпочато за такими фактами, як:

• добровільне зайняття громадянином України посад, які були створені незаконно на тимчасово окупованих територіях, а також в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів;
• добровільне зайняття посад в судових, або правоохоронних органах, або в незаконних збройних чи воєнних формуваннях.

Юридична оцінка

Юрист та правознавець Олександр Лемешко зазначив, що зміни, які на сьогодні пропонує Кабмін стосовно колабораційної діяльності на тимчасово окупованих територіях, переважно стосуються уточнення, диспозицій ряду статей Кримінального кодексу України.

«Я думаю, що ці зміни, які будуть запропоновані і розглянуті вже найближчим часом Комітетом ВР, вони є актуальними і захищають наших громадян, які примусово залучаються до певної діяльності або надають певні послуги. Тому, що каратимуться лише там, де мова йде про посади, правоохоронну діяльність, про судові органи, про участь у виборчих процедурах, про заклик їх до колабораційних процесів і так далі», – сказав юрист «Новинам Приазовʼя».

На думку Лемешка, доопрацювання та розгляд законопроєкту дозволить більш конкретно розглядати кожний окремий випадок.

Також юрист зазначив, якщо людина доведе, що вона діяла в умовах крайньої потреби – примусово, що була обставина яка виключає злочинність її поведінки, то, відповідно, кримінальний кодекс поширюватися не буде.

«Термін «примусово» передбачає, що людина діє поза своєю волею. Це може бути психологічний примус, фізичний. Наприклад, демонстрація зброї або погрози позбавити життя. Якщо лікар примусово робить оперативне втручання представнику країни-агресора, то це примус. А якщо особа пропонує себе на посаду головного лікаря медичного закладу – це вже інше сприйняття. Це безпосередньо співпраця», – пояснив правознавець.

«Брак фахівців»

Журналіст із Каховки Олег Батурін розповів «Новинам Приазовʼя», що кількість тих, хто йде на співпрацю з окупаційними силами у громадах Херсонщини зростає. Але водночас спостерігається брак фахівців і спеціалістів у відповідних галузях.

Олег Батурін

«Якщо взяти, наприклад, школу в місті Каховка або Нова Каховка. Вони (окупанти – ред.) знаходять якусь людину, як правило це людина, яка взагалі до конкретної школи не має відношення або взагалі до освіти. Вони оголошують її директором і потім вже ця людина починає, за допомогою окупаційної адміністрації, пресувати працівників закладу і схиляти їх до співпраці. Оскільки більшість людей відмовляється від цієї співпраці, їм доводиться шукати фахівців деінде», – розповів журналіст.

За його даним, у Каховці та Новій Каховці часто спостерігаються замахи на людей, які співпрацюють з російськими військовими. Також, за словами журналіста, люди, яких підозрюють у співпраці з окупаційними силами, почали боятись публічно себе проявляти та афішувати імена.

«Це дуже характерно видно по Новій Каховці. Вони (окупанти – ред.) її вважали такою гаванню тихою, таким місцем, куди не дістануть українські ракети, а події останніх місяців показують, що їхні надії були хибними. Така паніка шалена почалася ще після перших сильних прильотів на початку липня і ця паніка триває досі», – стверджує він.

«Там люди бачать, як російські військові просто виїжджають з Нової Каховки, то виїжджають, то заїжджають. У них там теж відбувається певна ротація, але вони намагаються передислокуватися – основні частини у більш безпечне місце», – додав журналіст.

З огляду на бойові дії та окупацію Росією частини півдня України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

Бердянськ: «найбільше питань до правоохоронців»

Про людей, яких підозрюють у співпраці з російськими військовими в Бердянську «Новинам Приазовʼя» розповів політолог та громадський діяч Іван Харченко.

Бердянськ, травень 2022 року

«На жаль, найбільше питань до тих людей, хто обирав правоохоронні органи. Там є певний відсоток (зрадників – ред.), на жаль, дуже високий, і ці люди вже після 2015 року, за конкурсом проходили, їх перевіряли. Ми бачимо, на жаль, не офіційна статистика, про 50-60-70% людей, які перейшли на сторону окупаційної влади», – повідомив політолог.

Також, Харченко зазначив, що російські військові намагаються поширити поняття «колаборант» на всіх людей, які є на тимчасово окупованих територіях.

«Це викликає значні спекуляції з боку окупаційної влади. Вони говорять, що українців залишили. Накладається те, що немає зв'язку. На українських сайтах можна знайти різну інформацію, вони (окупанти – ред.) подають саме негатив. У нас демократія і різні точки зору, чого немає там, але вони шматками виривають (інформацію з контексту – ред.)і, таким чином, маніпулюють на настроях населення», – пояснив Харченко.

«Головне – покарати ватажків»

Політолог та директор Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозський зазначив, що впровадити політику щодо колабораціонізму доволі складно. Адже, на його думку, не всі випадки є однозначними.

Костянтин Батозський

«З одного боку ми маємо посилати два сигнали. Перший – що люди, які зрадили батьківщину, будуть покарані. Другий сигнал має полягати в тому, що ми маємо гарантувати людям, які заради збереження свого життя, пішли на колаборацію і не мали в складних умовах жодного іншого вибору, що це не буде вважатися злочином і не буде покарано», – пояснив Батозський.

Також він зауважив, що головна мета змін до законодавства – «покарати саме ватажків».

«Маємо розуміти, що з боку українського суспільства є великий попит, щоб колаборантів було покарано. Люди цього прагнуть і хочуть. Але ми є правовою державою, демократичною.

Наша відмінність від Росії полягає саме в тому, що ми хочемо, щоб закон в нашій державі був один для всіх і працював однаково, щоб покарання було незворотнім. Щоб ватажки, які точно винні, на кшталт Сальдо, Стремоусова на Херсонщини, або Пушилина на Донбасі – щоб саме ці люди були покарені в першу чергу. Якщо, умовно, ми будемо карати стрілочників, це не додасть довіри до нашої держави. Користі від цього точно не буде», – запевнив політолог.

Разом із тим, Батозський зазначив, що на початку окупації «російська влада прагнула залучити до співпраці місцевих лідерів думок». Це дозволяло «легалізувати окупацію», адже місцеві ставали комунікаторами і схиляли людей на бік ворога.

«Такі люди були на Донбасі, таких ми бачили на Херсонщині: Сальдо, Стремоусов. Але потім, коли окупанти вже заходять і переймають на себе управління, вони завжди цих людей позбуваються. Або відправляють їх на той світ, як то було із Захарченко у Донецьку, або вони десь зникають, їх немає, потім вони знаходяться десь глибоко в російській тайзі і добре, якщо живі, а зазвичай і мертві. Всі колаборанти мають пам'ятати, що зрадників не любить ніхто», – підкреслив Батозський.

• Після 2014 року, коли РФ анексувала Крим та підтримувала російські гібридні сили на окупованій частині Донбасу, точилися суперечки стосовно вживання значення «колаборант» до жителів цих територій. Український уряд закликав відмовитись від слова «колаборант», щоб не ображати населення окупованих територій.
• Пропонувалося визначити як колаборантів тих, хто обіймав посади в органах окупаційної адміністрації, організовував псевдореферендум, брав участь у бойових діях (без убивств та пограбувань – бо це вже кримінал) чи проводив інформаційні кампанії проти української державності. За сім років було написано два проєкти такого закону:
• перший, «Про заборону колабораціонізму (6170)» подала до Верховної Ради група депутатів на чолі з Ігорем Лапіним («Народний фронт») у 2017 році. У 2019 році проєкт відкликали.
• другий, «Про захист української державності від проявів колабораціонізму (7425)» подала група розробників на чолі з активістом Віталієм Овчаренком та юристкою Іриною Лоюк, також у 2017-му, і його відкликали у 2019-му.