Палаючий Чонгар, підвал для цивільних і чорні села в Росії. Жителька Генічеська - про окупацію і переїзд

Херсонська область з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинилася під окупацією. Генічеськ – невеличке курортне місто на березі Азовського моря – в перший день війни був захоплений російською армією. Багато жителів регіону вирішили виїхати з області. Ще на початку травня, за словами на той час голови Херсонської обласної військової адміністрації Геннадія Лагути, область покинув кожен 5 житель. Частина з них обирають шлях виїзду – через окупований Крим та потім через Росію до країн Європи. Одна з таких родин із Генічеська погодилася розповісти проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя», що відбувається в місті, де зараз панують окупанти, та як долали шлях через російську територію до Німеччини.

Багато жителів регіону вирішили виїхати. Генічеськ, червень 2022 року

«Побачила як палає Чонгар»

Жителька Генічеська поділилася свідченнями про те, що бачила на власні очі в місті після приходу туди окупантів. Разом із цим жінка просить не називати її справжнє імʼя з міркувань безпеки. Вона згадує, що в Генічеську війна почалася нічними вибухами.

– Перший день війни розпочався уночі з дзвінка моєї подруги. Яка сказала мені: «Ти чуєш те, що і я? Подивись в сторону Чонгара». Я підійшла до вікна, та побачила як палає Чонгар. Небо було червоне. Перші години не могла зрозуміти, чи це відбувається насправді. Було дуже важко, бо розум не сприймає дійсності. І коли вже на вулиці посвітлішало, а вибухи ще лунали, щось тоді ти розумієш – що справді розпочалась війна.

Перше що жінка зробила – подзвонила доньці, яка навчалась в Харкові. Попередила, щоб вона не їхала до Генічеська, а поки залишалася в місті. А вже по обіді в Генічеську з’явилась російська воєнна техніка.

– Ми з чоловіком підприємці, мали продуктовий магазин. Коли місто вже було окуповане, я кожен день йшла на роботу, спілкувалася з людьми і це мене хоч трохи рятувало від величезної кількості думок. Розум дуже довго не сприймав нову дійсність.

В цей час чоловік шукав знайомих та евакуаційні поїзди, щоб вивезти дочку з Харкова, який на той час вже дуже сильно бомбили.

«Людей забирають з власних домівок»

Жінка розповіла, що рішення виїжджати її сімʼя прийняла в травні. Підштовхнули до цього, в тому числі, численні переслідування проукраїнського населення з боку окупантів.

– Сильно на це вплинули події, які відбувалися в місті. Звісно, у порівнянні з іншими населеними пунктами, які знаходяться на лінії вогню, у Генічеську спокійно. Але тут йде інша війна – це війна з проукраїнським населенням, активістами, патріотами, учасниками АТО.

Жителька Генічеська каже, що в перші місяці в місті було багато окупаційних військ, водночас по всій Херсонщині проводили проукраїнські акції, але потім розпочалась «зачистка».

– Коли у людини проросійська позиція і вона її не приховувала, всім було зрозуміло що від неї очікувати. А є такі люди, які на словах були патріотами, а після приходу окупантів чіпляють на машину букву «Z». І ти розумієш, що ця людина знає тебе, твою родину та твою позицію, а також людей, які воювали та пройшли АТО. Вони здають списки, а потім цих людей забирають, або вони кудись зникають.

Людей забирають до підвалу місцевого училища №17, де окупанти організували місця утримання полонених та катівні, розповідають жителі Генічеська. Людей забирають з власних домівок або з блокпостів. Одного дня туди потрапила подруга нашої співрозмовниці.

– Коли забрали мою подругу, їй стало погано з серцем. Після чого туди викликали мене. Дозволили привезти їй ліки і забрати її особисті речі. Важко передати емоції, коли бачиш свою подругу з мішком на голові і зв’язаними руками. Вже після того, як її відпустили, я декілька ночей не спала. Почувши гул у дворі, одразу дивилась у вікно, думала, а чи не приїхали цього разу за мною.

Генічеськ. Спротив окупації на паркані

Враження від Криму та Росії

– Куди їхати, ми одразу знали. В березні у Німеччину виїхала наша донька, там живуть наші друзі. Вирішили їхати через Крим, бо через Херсонську область у напрямку Запорізької або Миколаївської областей не було «зелених коридорів». Тим паче вже декілька знайомих поїхали з Генічеська саме через Крим.

Жителька Генічеська розповіла, що виїхати вдалося лише з другої спроби.

– На КПВВ «Чонгар» був великий затор, автомобілі довго не пропускали. Іншим разом на кордоні з Кримом (адміністративна межа між Херсонщиною та Кримським півостровом – ред.) прикордонники та співробітники ФСБ затримали чоловіка на 8 годин. Там знаходяться «фільтраційні» табори, де перевіряють документи, ставлять питання, перевіряють телефон.

Відчуття від поїздки були дуже змішані, каже жінка.

– Проїжджаючи Крим, бачили багато військової техніки, усюди намальовані букви «V» та «Z», плакати з військовою пропагандою, звучать воєнні пісні. Нині ця територія мало схожа на курортний регіон. В Краснодарському краї ситуація змінюється кардинально. Мені здається, що вони взагалі не знають, що таке війна. Але багато людей вірить, що в Україні йде якась «спецоперація» і нас «звільняють від нацистів, які захопили владу».

Особливе враження, розповідає українка, від Липецької та Псковської області.

– Чорні села з чорними хатами, ось що мені запам’яталося найбільше. Спочатку мені здавалось, що люди там не живуть, але згодом побачила, що там є люди. Раніше думала, що такі села бувають тільки в казках. Проїхавши велику частину Росії, розумієш, що частина країни ніби залишилась у ХІХ сторіччі.

«Багато біженців з Херсонщини та Харкова»

Перетинаючи кордон з Латвією, родину затримали майже на ніч
– Забрали документи, а чоловіка до «фільтраційного» табору. Вже зовсім інше відношення було з боку латвійських прикордонників. Надавали допомогу у всьому: з документами, в побутових питаннях, швидше намагалися всіх пропустити. Та й люди тут посміхаються один одному.

В Латвії майже на кордоні знаходиться волонтерський центр, розповіла геничанка. За її словами, в центрі надають допомогу, є місця для ночівлі, можна отримати їжу та одяг. Подібні центри є і в Німеччині.

– Наразі ми живемо у своїх друзів, бо ще не отримуємо соціальної допомоги. Тільки нещодавно подали документи. Вони нам виділили кімнату, а сам будинок я називаю – гуртожитком, адже тут постійно проживає близько 10 переселенців із України.

– Взагалі у місті Фельберт федеральної землі Північна Рейн-Вестфалія проживає близько 800 українських біженців. Багато людей з Харкова та Херсонської області, а ось кияни потроху починають повертатися.

У Німеччині родина допомагає іншим українцям облаштовувати житло, перевозити речі, збирати меблі, волонтерять в місцевій церкві, де був створений центр допомоги українцям.

– Тут зустріла сирійців, які виїхали зі своєї країни коли в них почалася війна. Деякі з них одразу переїхали в Україну, а коли на нас напала Росія, вони поїхали далі в Європу та оселилися в Німеччині. Та ось за час перебування в Україні вони змогли вивчити українську мову, а тут вже вчать німецьку.

«Повернемося і відбудуємо Україну»

Жителька Генічеська каже, що як тільки буде безпечно, її родина одразу повернеться до Генічеська.

– Дуже сподіваємося, що наше місто якнайшвидше визволять. Навіть коли я була вдома, і коли було дуже важко все сприймати, я подумала, що коли війна закінчиться, поїду допомогти відбудовувати Харків. В мене немає будівельної спеціальності, але я можу фарбувати, прибирати, клеїти шпалери, варити їжу будівельникам. Все закінчиться і ми відбудуємо нашу Україну. Я знаю, які там руйнування, я знаю, що багато сіл і містечок Херсонщини зруйновано. Але ми повернемося і докладемо руки до відбудови країни.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.