«Шантажували дітьми та ґвалтували»: з 2022 року насильство щодо жінок в Україні зростає

• «Дуже багато чоловіків відчувають свою якусь безкарність, вони впевнені, що ніхто не буде цим питанням займатися в умовах війни».
• «Знущалися, ґвалтували. Це було прямо перед камерою, ти чуєш все, абсолютно все, і ти розумієш, кого ґвалтують».
• «Вона плакала і казала: «Я не хочу про це згадувати, я не хочу говорити про те, що відбулось. Я добровільно пішла». А за те, що добровільно пішла, їй пообіцяли за декілька днів побачення з двома маленькими дітьми».

Кількість справ щодо домашнього насильства в Україні зростає з року в рік – винятком став лише перший рік повномасштабного вторгнення, стверджує аналітична платформа «Опендатабот». Вже 2023 року зареєстрували понад 2700 відповідних кримінальних проваджень. Це на 11% більше, ніж 2021 року. Загалом за останні 5 років в Україні зареєстрували понад 10 тисяч справ щодо домашнього насильства. Близько 80% від їхньої загальної кількості доходить до суду щорічно.

До міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» вирішив детальніше дізнатися про ситуацію з домашнім насильством щодо жінок останніми роками, якими є масштаби вчиненого сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та куди можуть звернутися по допомогу жінки, які постраждали від насильства.

Директорка департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги громадської організації «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк розповіла «Новинам Приазов’я», що повномасштабна війна стала серйозним каталізатором і фактором, який суттєво вплинув на жорстокість насильства щодо жінок і на частоту його вчинення.

«В умовах повномасштабної війни кількість домашнього насильства щодо жінок і дітей, на жаль, зросла. І досить часто це пов'язано з тим, що агресія, яка є всередині нас, ми не вміємо її виплескувати в безпечний спосіб. На превеликий жаль, особливо кінець 2023-2024 років ми відстежуємо тенденцію зростання інших випадків гендерно зумовленого насильства, таких, як сексуальне насильство, зґвалтування і сексуальні домагання щодо жінок. Це не завжди в родині, це може бути поза родиною. Наприклад, на робочому місці, в навчальному закладі, в громадських місцях, в транспорті.

Багато людей, зокрема чоловіків, – це не про дискримінацію чоловіків, а просто про факти того, що чоловіки найчастіше, на жаль, вчиняють насильство щодо жінок, – і от в умовах повномасштабної війни дуже багато чоловіків відчувають свою якусь безкарність, вони впевнені, що ніхто не буде цим питанням займатися в умовах війни», – зауважила вона.

Ситуація біля фронту

За 9 місяців цього року в національній гарячій лінії з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації зафіксували майже 33 тисячі звернень, каже правозахисниця. За її даними, понад 90% стосувалися питань, які пов’язані з домашнім насильством. На прифронтових територіях ця проблема наразі не в пріоритеті.

Зруйнований авіабомбою житловий будинок у м. Оріхів

«Вони зараз максимально заточені на питаннях власного виживання, евакуації, надання гуманітарної допомоги. Навіть коли ми проводили онлайн-тренінги, вони дещо скептично ставляться там до теми насильства щодо жінок, питань домашнього насильства, тому що вони більше думають про те, щоби вижити в тих умовах, в яких вони живуть. Боротьба з воєнними діями, боротьба за території – вона є в пріоритеті над всіма іншими питаннями, в тому числі і соціальними, вони трошки є нижчими в пріоритетності, ніж питання виживання, що є в принципі нормальним і базовим», – пояснила правозахисниця.

Куди звертатися?

За словами Кривуляк, для того, щоб зафіксувати факт насильства, потрібно:

• звернутися до поліції за номером 102 або 112.
• у випадку фізичного або сексуального насильства можна звернутися до медичного персоналу за номером 103 або 112 і повідомити, що необхідна медична допомога.

Також є низка організацій, до яких можуть звернутися жінки у подібних випадках.

«У нас є Центр безоплатної правової допомоги. Варто зауважити, що кожна людина в Україні, яка є постраждалою від домашнього насильства, вона має право на безкоштовного державного адвоката. І ця опція чудово працює навіть в умовах повномасштабної війни. Також у нас є притулки для постраждалих від домашнього насильства, або, як ще зараз кажуть, «шелтери». На превеликий жаль, вони є не в тій кількості, в якій необхідно, відповідно до міжнародних стандартів. Наприклад, якщо ми говоримо про прифронтові території, там взагалі критична ситуація, тому що «шелтери» просто евакуювалися, бо їм необхідно було рятувати людей, які перебувають у цих притулках. Також у нас є «кризові кімнати», але не у всіх регіонах України. Втім, в багатьох регіонах і ця опція доступна, наприклад, коли ви звертаєтеся в поліцію через те що, є величезний страх залишитися вдома. Ви можете попросити поліцію завести вас в «кризову кімнату», і вони не можуть вам в цьому відмовити», – запевнила представниця «Ла Страда-Україна».

Також в умовах повномасштабної війни країна за допомогою міжнародної фінансової допомоги створила Центр допомоги врятованим, каже вона. Там можна отримати весь спектр послуг – проживання, медичну, правничу та психологічну допомогу.

Сексуальне насильство через війну

Водночас після початку повномасштабного вторгнення та окупації низки українських територій зросла кількість випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом.

В Офісі генерального прокурора України на запит «Новин Приазов’я» надали інформацію про те, що після 24 лютого 2022 року прокурори зафіксували 326 фактів такого виду насильства. Із них 209 щодо жінок, 117 стосовно чоловіків, а також 17 стосовно неповнолітніх дітей.

Серед зареєстрованих випадків наявні такі види, як:

• зґвалтування;
• каліцтво або насильство над статевими органами;
• примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування;
• примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами та інші види насильства.

За даними ОГП, найбільша кількість випадків сексуального насильства, яке вчинили російські військові, зафіксована у Херсонській області – 103 злочини, у Донецькій області – 77, у Київській області – 59, у Харківській області – 37, у Запорізькій області – 22.

На прикладі Херсонщини прокурорами зафіксовані такі злочини військових РФ, як зґвалтування, тортури, також гендерно обумовлене насилля щодо матерів, дружин, сестер військових ЗСУ. В Офісі генпрокурора ці злочини називають зброєю для знищення нації українців, тобто геноцидом.

Насилля у полоні

«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з жителькою Херсону Наталею Гавриленко, яка пережила російський полон. У перші дні повномасштабного вторгнення вона разом із чоловіком долучилася до лав місцевої територіальної оборони. Окупанти затримали жінку 7 липня 2022 року і відвезли до ізолятора тимчасового тримання у Херсоні.

«Коли мене посадили в автобус і повезли на ІТТ у Херсоні, то там сиділа жінка, для мене то був шок. На ній була шапка, рот заклеєний скотчем, руки й вся така подряпана. Я подумала, що зі мною ще якось мирно обійшлися, мене не били при першому допиті. Нас удвох із нею поселили до однієї камери, до шостої. Окрема територія, окрема будівля, в якій вже перебували інші полонені, і на той час вже був мер міста (Ігор Колихаєв) та інші люди», – поділилась вона.

Головний вхід Херсонського ІТТ, де, як розповідали свідки, під час російської окупації була катівня

Слідство встановило, що в ізоляторі тимчасового тримання у Херсоні на той час перебували російські військові, які до того воювали в Бучі на Київщині, розповідає жінка. За її словами, саме ці військові віддавали накази катувати переважно чоловіків.

«Катували, дуже катували хлопців, знущалися, ґвалтували. Це було прямо перед камерою, тобто ти чуєш все, абсолютно все і ти розумієш, кого ґвалтують. І це демонстративно оголошувалось», – зазначила вона.

Потім почали знущатися і над жінками, каже Гавриленко.

СБУ оприлюднило фото катівні у Херсоні, яку виявили після деокупації міста

«Наприкінці липня (2022 року), у них відбулась ротація, зайшла Росгвардія. І от уже Росгвардія почала знущатися із жінок. Але це були жінки-поліцейські. Навіщо вони це робили? Складно пояснити. Там взагалі логіки якоїсь немає. Жінок катували, там були намагання зґвалтування, але я цього не чула, а от катування – це цілодобово відбувалося. Не було так, що ти можеш хоча б якусь годину поспати, ти чуєш все, і це відбувалось протягом всього часу, коли ти перебуваєш там», – згадує жительку Херсону.

Російські військові відпустили Наталю у листопаді 2022 року, тоді вона змогла повернутися у Херсон з лівобережної Херсонщини, куди її вивезли з іншими полоненими, коли російська армія відступала з правого берега.

З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

Насилля через шантаж

Правозахисниця, директорка з комунікацій громадської організації «СЕМА Україна» Людмила Гусейнова нагадала, що такі злочини, як на Херсонщині, вчинялися з 2014 року на окупованих територіях Донеччини й Луганщини. Незаконне утримання цивільних на цих територіях продовжується, каже вона.

Людмила Гусейнова

«Я знаю особисто, через що ці люди проходять у полоні. Зараз є різні цифри, наприклад, що утримується до 20 тисяч цивільного населення. Але ці цифри більші, декого вивозять на територію Росії, де тримають у тюрмах. І ми знаємо, що там продовжується насилля. Треба дуже чітко також розділяти, що таке сексуальне насильство. Це не тільки ґвалтування. Це і катування електричним струмом через статеві органи, це і примусове роздягнення, це і погрози, це будь-які інші види сексуального насилля», – зазначила Гусейнова.

Сексуальне насильство досі стигматизоване, тому деякі жінки не готові про це говорити, ба більше – можуть звинувачувати себе у тому, що сталося, каже правозахисниця.

«Це особливо стосується невеличких містечок, коли засуджують дівчат через те, що «сама винна» або «занадто красива», або «занадто гарно одягалась». Те, що стосується полону, я можу сказати з особистого досвіду, що я бачила. Дуже часто дівчат у полоні шантажують тим, що будуть катувати або будуть катувати чоловіка, котрого також затримали, або обіцяють побачення з ним. Я була свідком того, як одну жінку викликали серед ночі, двері відчинялися і вона без спротиву виходила. Під ранок вона заходила у сльозах, п'яна. Вона плакала і казала: «Я не хочу про це згадувати, я не хочу говорити про те, що відбулось. Я добровільно пішла». А за те, що добровільно пішла, їй пообіцяли за декілька днів побачення з двома маленькими дітьми. Треба про це говорити, треба пояснювати і треба розуміти, через яке пекло проходять жінки і продовжують проходити, якщо вони не пропрацюють це з психологами, якщо це пекло залишається в їхніх серцях», – наголосила правозахисниця.

Вʼязниця «Ізоляція» на окупованій частині Донбасу

Гусейнова закликала тих, хто постраждав від насильства, звертатися за допомогою до профільних організацій. Вона нагадала про Офіс генпрокурора, де створили окремий підрозділ, який займається саме постраждалими від СНПК (сексуальногое насильства, повʼязаного з конфліктом – ред.).

«Зараз є центр допомоги врятованим, і вони є практично в кожному великому місті. Зараз є гаряча лінія, яка цілодобово працює (національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 116 123 з мобільного – ред.). Там не треба себе ідентифікувати, ти можеш просто анонімно отримати будь-яку консультацію, будь-яку психологічну допомогу. Зараз вже навчилися надавати цю психологічну допомогу онлайн, і можна отримати від 10-15 безкоштовних сеансів психологічної підтримки», – додала вона.

• 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його оголосила Генеральна асамблея ООН 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми. В Україні щороку цього дня розпочинається міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка проводиться до 10 грудня. За даними Офісу омбудсмена, основною метою заходу є привернення уваги суспільства до проблем подолання домашнього насильства, насильства за ознакою статі, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми.
• Російська влада та військові багато разів застосовували та досі застосовують тортури проти українських військових та цивільних осіб у всіх областях України, які перебувають або побували під російським контролем. Такого висновку дійшла Незалежна міжнародна комісія з розслідування в Україні, доповідь якої була представлена Генеральній асамблеї ООН наприкінці жовтня.
• У звіті управління Верховного комісара ООН з прав людини, опублікованому 1 жовтня, вказано, що російська влада піддає українських військовополонених широкомасштабним і систематичним катуванням та жорстокому поводженню на всіх етапах полону.
• Росія неодноразово заперечувала звинувачення в тортурах і порушеннях прав людини в Україні, попри численні переконливі докази, зібрані та поширені міжнародними правозахисними організаціями та новинними організаціями.