Юлія Щетина
Як живуть українці, що втекли від масштабної війни до Фінляндії? Як вони адаптуються до нових умов життя та чи планують повертатися на батьківщину? Над якою допомогою наразі працює Фінляндія для України? Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поговорив з надзвичайною і повноважною посолкою України у Фінляндській Республіці та Республіці Ісландія Ольгою Дібровою.
«Приїжджали з України зі сльозами на очах»
З початку повномасштабного вторгнення Фінляндія прихистила понад 40 тисяч українців. Фінляндія продовжує надавати житло, надавати грошову допомогу українцям та інтегрувати їх у суспільство, в якому вони опинилися.
Усі фіни, вони прагнуть допомогти Україні
– Я об'їздила багато регіонів. За рік, що минув, я здійснила 16 регіональних поїздок. Це через те, що справді усі фіни прагнуть допомогти Україні. І багато фінських муніципалітетів, фінських міст хотіли встановлювати побратимські стосунки з українськими містами, й справді частина угод була підписана, багато зараз у процесі підписання. І звичайно, щоб побачити українців, дізнатися, «чим вони дихають», як живуть, які настрої.
– По-перше, всі українці завжди висловлювали надзвичайну вдячність фінам, які прихистили їх, які дбали, створювали можливості для того, щоб жити, й надавали велику моральну підтримку. Я думаю, що це дуже допомогло людям, яких я бачила, як вони щойно приїжджали з України зі сльозами на очах, рятуючись з під бомбардування, перебуваючи тижнями в бомбосховищах, або деякі просто перебували в метро, то потім я вже бачила цих людей з посмішками на очах. Але, безумовно, зараз в Україні розділені родини й переважна більшість українців хочуть повернутися додому.
Ми хочемо повернення усіх громадян на рідну землю
Діброва наголошує, що у посольстві теж зацікавленні в тому, щоб українці згодом поверталися додому.
– Звичайно, ми, Українська держава, ми хочемо повернення усіх громадян на рідну землю. І для цього ми працюємо, робимо все можливе і неможливе для того, щоб якомога швидше виграти війну, встановити мир і щоб були створені можливості для українців.
«Поки немає можливості повертатися»
Посолка каже, що серед українських біженців багато тих, хто змушений тікати від війни вже вдруге.
– Одне із найбільших таких моїх вражень – я бачила людей з Донбасу, які двічі біженці. Вони в 2014 році були змушені залишити свої домівки, десь оселитися в різних регіонах України, в передмістях Києва, які потім найбільше постраждали – Буча, Ірпінь і деякі мають уже двічі зруйновані будинки. Звичайно, поки що вони не мають можливості повертатися.
Ми врешті-решт будуємо спільне майбутнє і це важливо, щоб українці, які тут, навчалися і спостерігали за європейським способом життя
– Взагалі, ми заохочуємо усіх українців, що поки немає можливості повертатися, нумо думати про майбутнє, а майбутнє – це наш спільний європейський дім. Оскільки Україна вже отримала статус кандидата на вступ до ЄС, то ми врешті-решт будуємо спільне майбутнє. І це важливо, щоб українці, які тут, навчалися і спостерігали за європейським способом життя. Вони спостерігали, як робити бізнес в Європі, які правила роботи, існування, навчання. Щоб вони вчили мови, бо це дуже важливо. У Фінляндії розмовляють фінською, шведською і фактично усі знають англійську.
Про роботу та освіту
Українська посолка зазначає, що Фінляндія дуже відома своїм гарним рівнем освіти.
У багатьох школах були взяті на роботу українські вчителі для того, щоб допомагати українським школярам
– З тих українців, з якими я зустрічалася, абсолютна переважна кількість ходять до фінських шкіл . І я хочу сказати, що в багатьох школах були взяті на роботу українські вчителі для того, щоб допомагати українським школярам. Надаються можливості для того, щоб цей вчитель, який працює, займався з дітьми за українською програмою або просто допомагав з мовними навичками. Тобто вони залишаються після занять і далі продовжують українську програму. Переважна більшість йдуть паралельно, і мені здається, це дуже добре, бо досвід навчання за кордоном дуже цінний.
Разом з тим вона зізнається, що через мовний бар'єр українцям важко з пошуком роботи у Фінляндії. Діброва розповіла, в яких галузях задіяні українці у Фінляндії.
– Звичайно, молодь, студентська спільнота, усі вже чудово знають англійську, але не кожен, тому людям важко знаходити роботу. Ми заохочуємо їх вчити іноземні мови. Я от вражена, наскільки багато музикантів з України зараз грають у фінських оркестрах. Я вже в кількох регіонах була на таких фантастичних концертах. І це люди, які приїхали протягом року до Фінляндії. Я була на таких фантастичних концертах симфонічних оркестрів, де грали соло українці й вони грають українську музику.
– От нещодавно відвідала підприємство Meyer Turku. Там найбільший круїзний лайнер будують українці. Кілька сотень українців працюють на цьому підприємстві. Я була абсолютно вражена, вони до речі переважно з Херсонщини та Миколаєва, там де були суднобудівні заводи й вони мають відповідні навички.
«Дуже зла на Путіна»
За словами Дібрової, Україна отримала кілька пакетів підтримки від Фінляндії в тому числі військової допомоги. Вона переконана, що ця підтримка продовжиться.
– Я вже говорила багато разів, але буду повторювати, що Україна дуже вдячна Фінляндії за всю підтримку у важкі часи війни. Це була політична підтримка, військова, гуманітарна і, звичайно, піклування про тисячі українців, які наразі перебувають у Фінляндії. Якщо ви запитаєте мене про головні пріоритети роботи з фінським парламентом, то, звичайно, це продовження роботи над пакетами військової допомоги. Фінляндія вже поставила в Україну 12 пакетів військової допомоги.
– Наповнення цих пакетів ми розголошувати не можемо. Я хочу згадати одну важливу річ, коли йдеться про співпрацю з законодавчим урядом, то ми, звичайно, говоримо про відбудову України. І наша тверда позиція, що відбудова України – це величезна можливість. Не лише для українців, щоб реформувати та модернізувати нашу країну, але й для світу, щоб випробовувати нові технології, новий підхід до будівництва міст.
Ольга Діброва зазначає, що за час своєї карʼєри стикалася з багатьма дипломатичними проблемами, але не думала, що доведеться займатися питаннями зброї та безпеки під час війни.
Я дуже зла на Путіна та його довірених осіб, що вони змусили нас рухатись не з гуманними речами
– Одне питання, яким я ніколи не хотіла займатися, це такі теми, як нерозповсюдження зброї масового знищення, зброя тощо. Коли я приїхала до Фінляндії, у мене був такий, знаєте, яскравий список пріоритетів, над якими ми повинні працювати. Це було освітнє середовище, сімейні питання. І я дуже зла на Путіна та його довірених осіб, що вони змусили нас рухатись не з гуманними речами. Але це нормально, це тимчасово. Ми досі маємо яскравий список пріоритетів, які я мала, коли приїхала до Фінляндії, і можу сказати, що він набирає нового імпульсу.
- Швеція і Фінляндія, що дотримувалися нейтралітету протягом десятиліть, подали офіційні заявки на приєднання до НАТО у травні 2022 року, незабаром після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.