«Ми наче в’язні в колонії». Жителі Бердянська – про літо в окупації

Після захоплення міста окупанти почали позбавляти Бердянськ українських написів, травень 2022 року

Російські прапори, товари та мобільний зв’язок. Порожні пляжі та черги за «гуманітарною допомогою». Зачинені пошта та установи соціальної сфери. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» поспілкувалися з бердянцями та дізналися, яким для них видалося літо в російській окупації. Жителі міста з міркувань безпеки просять не розкривати їхніх прізвищ.

Цього року в Бердянську не було курортного сезону через російську окупацію

«Літо без сезону – голодна зима»

Бердянці час від часу викладають у соцмережах фото та відео порожніх пляжів. Для міста відсутність гостей з інших регіонів дорівнює трагедії, адже велика кількість місцевих живуть за кошти, зароблені від курортного бізнесу.

Господарка готельного комплексу в одному з приморських мікрорайонів міста каже, що курортний бізнес – єдине джерело прибутку для її родини.

Відкладене на чорний день майже доїли, що робити далі, не уявляємо. Відсутність відпочивальників – це провал, це голодна зима
Жителька Бердянська

«Єдиний, хто знімав у нас житло за ці пів року – біженці з Маріуполя. Але й вони роз’їхалися, хто куди. Ми дев’ять місяців несезонних годуємося за кошти, зароблені влітку. Відкладене на чорний день майже доїли, що робити далі, не уявляємо. Відсутність відпочивальників – це провал, це голодна зима», – поскаржилася бердянка.

Аналогічна ситуація і з закладами харчування. Власники кафе, які погодилися працювати на умовах окупантів, не можуть похизуватися гарними прибутками.

«Ну працює кафе, а для кого? Подивіться, столики майже всі вільні. Зараз в кафе приходять місцеві, в яких залишилося джерело прибутку, може якісь підприємці чи медики. Іноді воєнні заходять. Але немає ажіотажу, як минулого, позаминулого літа. Навіть під час коронавірусу більше клієнтів було», – розповів бердянський підприємець.

Нові «щедрі господарі»

Підконтрольна російським окупантам влада в Бердянську розпочала ремонт проблемного колектору, асфальтового покриття деяких доріг, шкіл і обіцяють відновити газопостачання. Місцеві жителі припускають, що це робиться для того, аби «перестали чекати на українську владу».

В окупованому Бердянську латають дороги, серпень 2022 року

Вони вкладають в нас гроші, намагаються купити
Житель Бердянська

«Нащо це робиться? Щоб дати нам зрозуміти, що тут, начебто, нові господарі, України тут не буде, деокупацію не чекайте, ми для вас стараємося. Вони вкладають в нас гроші, намагаються купити, а бердянці все як так і треба сприймають. Нехай, більше грошей на ремонти – менше грошей на ракети», – поділився своїми міркуваннями один з місцевих жителів.

Ремонт водопроводу в окупованому Бердянську, серпень 2022 року

Рекламні щити в Бердянську майорять триколорами та патріотичними гаслами країни-окупанта. Деякі містяни зізнаються, що це дуже пригнічує.

«Куди не подивишся, всюди їхні гасла, російські прапори. Немає реклами, немає привітань зі святами. Всі, буквально всі білборди та сітілайти в місті заклеєні ось цим – про єдиний народ та цитатами Путлєра (Путіна – ред.) Тут важко дихати, ми наче в’язні в колонії розміром з місто», – пожалілася місцева жителька.

Сітілайт з російською політичною пропагандою в окупованому Бердянську, серпень 2022 року

Інший житель міста розповів, що влітку окупанти «проводили багато свят». Окрім виступів невідомих творчих колективів, гостей заманювали подарунками.

«На День захисту дітей, наприклад, самокати, навіть велосипеди роздавали безплатно. На інше якесь свято дарували іграшки, пазли, м’ячі. Тобто, заманюють як можуть, дехто заради цих подарунків і приходив на свята, я знаю таких людей», – поділився чоловік.

«Я не хочу, щоб до мене з автоматом прийшли»

У Бердянську підконтрольна окупаційним силам адміністрація міста оголошує про набір працівників. Зокрема, до співпраці запрошують фахівців податкової служби, банківської сфери, вчителів, викладачів університету, вихователів дитсадків і журналістів.

Чоловікам пропонують роботу в комунальних установах міста, охороні та, навіть, поліції. Іноді пропозиція передбачає присягу РФ, розповідають бердянці.

Ремонтні роботи в окупованому Бердянську, серпень 2022 року

За словами містян, чимало поліціянтів продовжило службу під окупантами. Так само працювати погодилися деякі вихователі та працівники соціальної сфери, наприклад, Пенсійного фонду.

«Наша вихователька одна виїхала, інша відмовилася працювати, але я знаю, що в інших групах, інших садочках, дуже багато залишилося працювати. Та, що для мене надзвичайно дивно й незрозуміло, багато батьків відвели туди своїх дітей», – розповіла молода мама.

Вчителі, які не погодилися працювати за новою російською програмою, зізнаються, що бояться вести уроки-онлайн в українській школі або займатися репетиторством.

«Розумієте, люди різні, сусіди різні, батьки різні. Місто маленьке, хтось може навіть не спеціально розповісти, що ось ця вчителька працює на Україну. А я не хочу, щоб до мене з автоматами прийшли. У мене свої діти, я їм жива здорова потрібна», – пояснила місцева освітянка.

Допомога за паспортні дані

У Центрах громадських ініціатив окупанти відкрили штаби «Єдиної Росії», де приймають заявки на отримання так званої «фінансової допомоги».

Щоб отримати гроші, треба принести їм копію паспорта
Пенсіонерка з Бердянська

«Понаклеювали свої плакати на стіни, прапор російський вивісили. Там і сім-карти продають, і документи на «допомогу» приймають. Гроші видають пенсіонерам, інвалідам, переселенцям і на дітей. Але саме на дітей виплати в колишньому управлінні праці оформлюють. Щоб отримати гроші, треба принести їм копію паспорта, посвідчення і заяву підписати», – розповіла містянка.

Призначена росіянами влада Бердянська обіцяє, що виплати будуть здійснюватися щомісяця. Але, щоб подати заяву, треба витратити час і сили, поділилася пенсіонерка.

Російські окупаційні сили публікують свої обіцянки про соціальні виплати в підконтрольних їм ЗМІ

«Ці десять тисяч не на вулиці роздають. Треба години в чотири ранку прийти до Пенсійного фонду, записатися до черги. Це так рано, якщо хочеш бути першим. Потім повертаєшся до відкриття, подаєш документи. Потім, через час, треба йти на пошту, там також чергу займати, щоб потрапити до фахівця та отримати ті кляті гроші», – розповіла жінка.

«А може виявитися, що тебе в списку немає і тоді знов до Пенсійного фонду, знов подавати документи, знов черги. У мене у знайомих так було, вони просто з документів кудись зникли, а ці (спеціалісти, які приймають заяви на отримання виплат – ред.) просто руками розвели», – додала вона.

Пошта та банки

Укрпошта припинила свою роботу на окупованих територіях з 1 серпня. Наприкінці місяця підконтрольна окупантам міська влада відкрила відділення, де пропонує свої послуги.

Багато людей скаржаться, що їх немає в списках на отримання цієї фінансової допомоги
Житель Бердянська

«Тепер росіяни на поштах видають свої 10 тисяч рублів, начебто, можна буде комунальні послуги сплатити. Але там теж якийсь безлад, багато людей скаржаться, що їх немає в списках на отримання цієї фінансової допомоги», – розповів один зі співрозмовників, що проживає в місті.

Також працює кілька відділень «ПриватБанку» та «А-банку». Останній вже зачинявся, але на прохання бердянців і за сприянням української міської влади, яка зараз перебуває на неокупованій території, повернувся до роботи.

«У нас бабусі пенсію завжди поштар приносив, потім не було готівки, то ми на свою картку з її документами на пошті отримували гроші, а тепер довелося зробити картку. Ми дуже боялися, що не встигнемо зробити, банки зачиняться. Люди займають чергу до кінця комендантської години, ще з ночі, щоб потрапити до спеціаліста», – розповіла місцева жителька.

Разом із цим окупанти відкрили декілька відділень своїх банків («Промсвязьбанк» та «Международный расчетный банк» – рос.), які, за свідченнями бердянців, охороняють озброєнні військові.

«Квітне бізнес перекупників»

У Бердянську – дві валюти: гривня та російський рубль. Курс періодично змінюється, то 1:2, то 1:1,5. В магазинах, переважно, ціни вказані у двох валютах, а ось на АЗС лише в рублях. Місцеві кажуть, що навесні в магазинах перестали приймати монети. Проте, влітку її обіг відновився, але деінде є обмеження.

Обмін валют в окупованому Бердянську, літо 2022 року

«Кожен сам собі господар. Ось навесні навіть паперові гривні ті, щодо двадцятки брати не хотіли. Потім більш менш налагодилося, але часто бачу оголошення біля кас, що приймаємо не більше від трьох монет. Пояснюють це тим, що банки не приймають монети. А що нам з ними робити, коли в банку саме монетами пенсію видали?» – поскаржилася одна з пенсіонерок.

Нарікають бердянці і на ціни. Кажуть, що багато товарів доводиться замовляти із Запоріжжя.

Ціни в магазинах Бердянська, серпень 2022 року

Багато людей привозять чи отримують посилки та перепродають з рук
Жителька Бердянська

«Те, що харчі дорогі, ми звикли, крупи та олію ж не будеш замовляти. А ось засоби гігієни, наприклад, так, замовляємо. Уявіть собі, дезодорант у нас коштує 150-200 гривень, тоді як в [вільній] Україні 60-80 гривень. І так з усім. Мийний засіб для посуду 60-80 грн, а на підконтрольній 40 грн. Багато людей привозять чи отримують посилки та перепродають з рук, у нас квітне бізнес перекупників», – поскаржилася жителька Бердянська.

Досі особливо гостро стоїть проблема ліків. Адже українських медикаментів у продажу майже немає, а закордонні значно подорожчали.

«Я чув, як дівчина скаржилася, що таблетки для бабусі коштують у нас понад тисячу гривень, а в Україні (на неокупованій території – ред.) щось до 500 гривень. Так само дружина у мене купує собі ліки за 370 гривень, а замовили з підконтрольної (території – ред.), то в чеку вказано 170 грн, уявляєте, скільки ми переплачуємо? А заробляємо нічого», – розповів бердянець.

Ціни на паливо на українських АЗС Бердянська, але в російських рублях, серпень 2022 року

Ще одна пенсіонерка каже, що «літні люди вимушені отримувати російські виплати та гуманітарну допомогу, адже на одну пенсію вижити дуже важко».

«Навіть враховуючи, що я зараз не сплачую комунальні послуги, у мене лише понад дві тисячі на аптеку витрачається. А пенсія три з половиною тисячі гривень. Ось на зиму треба дрова купити, бо не відомо, що там з газом – буде чи не буде. А їсти теж хочеться. Крупи коштують 60-70 гривень, макарони від 50 грн, цукор – 50 грн, олія – близько 100 грн, папір туалетний найдешевший – 15 грн, курка – 200 гривень за кіло. Потроху на кожному товарі, то в сумі виходить велика переплата, дуже велика», – зазначила пенсіонерка.

«Неочікувані рішення»

Окупаційна влада приміряє роль «справедливої та гуманної», тому деколи приймає неочікувані для місцевих жителів рішення. Так, бердянці розповіли про те, як втратили прибуток з оренди житла.

«У мене десь рік сім’я винаймала квартиру, все добре було. А потім припинили платити. Виявляється, що вони пішли до «військової адміністрації» (окупаційної – ред.) й там їм дозволили жити безплатно. У них же діти. Коли я пішла з’ясовувати, як так, мене спитали, звідки квартира, де я живу? Коли з’ясували, що в мені є де жити, спитали, як я можу брати гроші з родини з маленькими дітьми? Я тоді так зрозуміла, що можу взагалі без хати залишитися, якщо почну щось вимагати, якусь справедливість», – поділилася жінка.

Інша пенсіонерка, яка здавала в оренду приватний будинок в одному з курортних мікрорайонів міста, розповіла свою схожу історію.

«Я живу у квартирі нагорі (мікрорайон Нагірна частина – ред.), а дім свій на Лісках завжди здавала то студентам, то ще комусь. Одного разу побачила біля будинку дівчат з валізами. Вони сказали, що біженці з Маріуполя, їхній будинок розбомбили. Я по доброті душевній запропонувала жити в моєму будинку, домовилися, що будуть платити комунальні послуги та стежити за порядком в хаті», – каже жінка.

«Два місця платили, ми передзвонювалися, спілкувалися, все добре було. А потім просто перестали відповідати. Коли приїхала з’ясувати, що трапилося, вони мені показали якийсь «документ», де нова «влада» дозволила жити в моєму будинку та не платити за комунальні послуги», – додала вона.

Разом із цим бердянці повідомляють, що в місті з’явилося більше людей, які зовні нагадують корінних жителів республіки Бурятія. Також є інформація, що військові перевозять до Бердянська свої родини.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Мамо, готуйтеся, рано чи пізно по мене прийдуть». Колишній учасник АТО із Бердянська 5 місяців переховується від окупантів
  • Бердянськ перебуває в російській окупації з 27 лютого.
  • Після окупації місто залишилося без газопостачання, є постійні перебої з мобільним зв’язком та інтернетом.
  • До міста не пропускають українську гуманітарну допомогу, немає «зелених» коридорів для евакуації.
  • З 8 березня в місті немає газопостачання.
  • 21 березня українські правоохоронці отримали інформацію про те, що в інтернет-мережі опубліковане відео з особою, яка представляється як Сауленко Олександр Федорович. Чоловік повідомляв, що «бере на себе повноваження» з управління містом через начебто «повне самоусунення чинної влади і небажання співпрацювати з військово-цивільною адміністрацією». Самопроголошеному «меру» висунули підозру у колабораціонізмі, повідомили в Офісі генпрокурора України.

Пляжі без туристів, площі без концертів. Останній місяць літа в Бердянську (фотогалерея)

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Продукти в кредит». За які кошти живуть українці на окупованому півдні?

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.

Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.