Життя після Меркель. Чи змінить Німеччина ставлення до Росії та що буде з «Північним потоком-2»?

У Німеччині опубліковано програму нового уряду, який визначатиме політику країни в найближчі чотири роки. Якою буде ця політика щодо Росії та її найближчих сусідів?

До кінця епохи Анґели Меркель, яка протягом 16 років очолювала уряд Німеччини, залишається менше від двох тижнів. На початку грудня буде приведено до присяги новий уряд на чолі з Олафом Шольцем, який обіймав в останньому коаліційному кабінеті Меркель посаду міністра фінансів. Шольц, який представляє соціал-демократів, які перемогли з невеликим відривом на осінніх виборах, теж правитиме в коаліції, але з іншими партнерами – ліберальною Вільною демократичною партією (ВДП) та «Зеленими». Завдяки традиційним кольорам цих партій – червоному в СДПН, жовтому у лібералів та зеленому біля однойменної партії – нову коаліцію охрестили «світлофором».

Програма нового кабінету ще має бути схвалена всіма трьома партіями нової коаліції, але це майже формальність. Об'єм документа – 177 сторінок. На тих із них, які стосуються східного вектора зовнішньої політики ФРН, домінують, що цілком природно, Росія та Україна, якій приділено навіть дещо більше місця.

«Ми і надалі підтримуватимемо суверенітет України, надаватимемо їй допомогу у повному відновленні територіальної цілісності», – йдеться в коаліційному договорі (так офіційно називається програма). Партнери наголошують у «російському» розділі: «Ми вимагаємо негайного припинення спроб дестабілізувати Україну», – і вимагають покласти край анексії Криму, що «порушує міжнародне право».

Нічого принципово нового в цих заявах немає, так само висловлювалася і Анґела Меркель. Але слід врахувати, що новим міністром закордонних справ Німеччини, очевидно, буде Анналена Бербок із партії «Зелених», яка завжди дуже різко критикувала російську владу і вимагала посилити тиск на Кремль. Не підлягає сумніву, що Німеччина займе жорсткішу позицію щодо Москви, ніж за дуже схильної до компромісів Меркель. Про жодне пом'якшення західних санкцій найближчим часом мова явно не піде.

Лідери партій нової правлячої коаліції, зліва направо: Анналена Бербок («Зелені»), Олаф Шольц (СДПН), Крістіан Лінднер (СвДП)

Водночас новий уряд Німеччини наголошує, що прагне «конструктивного діалогу» з Росією, яка є «важливим фактором світової політики». Діалог цей вестиметься лише з дотриманням інтересів країн Центральної та Східної Європи, тобто ніякого «особливого шляху» Берліна у відносинах з Москвою не буде, а буде загальноєвропейська політика, заснована, як мовиться в документі, на принципах міжнародного права, дотримання прав людини та збереження стабільного світу в Європі. Загалом програма нового кабінету раз у раз оперує поняттям «загальноєвропейське», що має для коаліції важливе ідеологічне значення.

Майбутній канцлер Шольц зазначає: «Наша місія як економічно сильної та густонаселеної країни... – гарантувати та просувати проєкт суверенної Європи. Це стане ключовим пунктом нашої зовнішньої політики».

Демократичним правам і свободам, нормальному функціонуванню громадянського суспільства, свободі друку та діяльності НКО присвячений у коаліційному договорі особливий розділ. Він стосується не лише Росії, але ще раз про ці питання особливо йдеться і там, де йдеться про російські справи. Новий уряд Німеччини «з особливою наполегливістю» засуджує «масштабне обмеження громадянських і демократичних свобод» Росії й очікує від російської влади, що вона не перешкоджатиме діалогу представників громадянського суспільства, зокрема з німецькими партнерами.

Останнім часом робота в Росії багатьох організацій з Німеччини виявилася сильно утрудненою або навіть неможливою: так, у травні цього року три німецькі НКО були визнані в Російській Федерації «небажаними організаціями».

Чи має Німеччина важелі тиску на Кремль, які допомогли б досягти проголошених цілей? Одним із таких важелів видання taz.de називає газопровід «Північний потік-2». Партія «Зелених» та ліберали виступають проти «Північного потоку», проте соціал-демократи на чолі з Олафом Шольцем займають іншу позицію. Ангела Меркель наполегливо називала цей газопровід «чисто комерційним проєктом», попри вказування опонентів на його використання Кремлем як інструменту політичного впливу. Чия думка візьме гору зараз? Поки що неясно. Принаймні в коаліційному договорі про «Північний потік-2» немає жодного слова. Провідна бульварна газета Німеччини Bild вважає це дуже промовистим політичним сигналом.

Втім, посаду міністра економіки та захисту клімату обійме, швидше за все, Роберт Габек, також представник «Зелених», а він зовсім недавно, у жовтні, в черговий раз заявив, що «Північний потік–2» не відповідає європейським вимогам і тому не може отримати дозвіл на експлуатацію. Наразі німецький регулятор тимчасово призупинив процедуру сертифікації газопроводу. Для її відновлення необхідне створення компанії-оператора відповідно до законодавства Німеччини, повідомило Федеральне агентство щодо мереж у Бонні.

Можливо, щоправда, що ця проблема в недалекому майбутньому втратить свою гостроту – якщо не політичну та екологічну, то принаймні економічну. Німеччина зокрема і Європа загалом дедалі менше залежать від постачання російського газу. Нині лише 16 відсотків усієї споживаної у Німеччині енергії становить газ, при цьому російських газ у цій частці становить не більше від половини. Крім того, одна з найважливіших цілей уряду Шольца – домогтися того, щоб до 2030 року до 80 відсотків електроенергії, що споживається в країні, було отримано з відновлюваних джерел. Якщо це вийде, то потреба в нафті та газі буде ще меншою.

У цій енергетичній перебудові Німеччина хотіла б допомогти й іншим країнам, зокрема й Україні. В коаліційному договорі особливо наголошується, що німці поглиблюватимуть енергетичне партнерство з Україною, насамперед у тому, що стосується відновлюваних джерел енергії. Німецькі коментатори оцінюють це як бажання допомогти Україні зменшити залежність від російських нафти і газу, а також від вугілля, яке видобувається здебільшого на сході країни, в тому числі у неконтрольованих Києвом районах Донбасу. Сама ж Німеччина до 2030 року прагне взагалі відмовитися від бурого вугілля.

В коаліційному договорі йдеться і про санкції проти авторитарних режимів, причому особливо суворо – у тій частині, яка присвячена Білорусі. Партії урядової коаліції заявляють: «Ми повністю на боці мешканців Білорусі, поділяємо їхнє прагнення до демократії, свободи, законності та вимагаємо безумовного звільнення всіх політичних в'язнів». Німеччина й надалі підтримуватиме демократичну опозицію в Білорусі, а якщо Лукашенко не змінить своєї політики, то Берлін, як обіцяє новий уряд Німеччини, прагнутиме розширення чинних санкцій проти його режиму.

Головні особи нового уряду

• Олаф Шольц, федеральний канцлер. Вік: 63 роки. Партія: соціал-демократи. Освіта: юрист, фахівець із трудового права. Політична кар'єра: член муніципалітету Гамбурга, пізніше мер цього міста (2011–2018), депутат Бундестагу (1998–2011), міністр праці у першому уряді Анґели Меркель (2007–2009), віцеканцлер та міністр фінансів Німеччини (з 2018-го) Як кандидат СДПН у канцлери здобув перемогу на парламентських виборах у вересні 2021 року: його партія набрала 25,8% голосів. У ході кампанії успішно позиціонував себе як спокійного, компетентного, впевненого в собі прагматика, найбільш вдалого наступника популярної Меркель. Родина: дружина – Брітта Ернст, також займається політикою у лавах СДПН.
• Анналена Бербок, ймовірний міністр закордонних справ. Вік: 40 років. Партія: «Союз-90/Зелені». Освіта: політолог, юрист. Заняття: працювала журналісткою, в юності займалася стрибками на батуті, тричі була бронзовою медалісткою чемпіонату Німеччини. Політична кар'єра: входила до керівництва «Зелених» у землі Бранденбург, пізніше обрана до федерального керівництва партії, працювала в європейських структурах. З 2013 року – депутат Бундестагу, з 2018 року – співголова партії «Зелених». Напередодні виборів 2021 року її партія певний час лідирувала в рейтингах, але після кількох дрібних скандалів і невдалих виступів Бербок «Зелені» частково втратили популярність, у результаті набравши 14,8% голосів і посівши третє місце. Родина: чоловік – Даніель Голефлайш, політичний консультант та PR-менеджер, дві дочки, 10 та 6 років.
• Крістіан Лінднер, ймовірний міністр фінансів. Вік: 42 роки. Партія: вільні демократи Освіта: політолог, економіст. Член регіонального керівництва ВДП у землі Північний Рейн – Вестфалія, з 2007 року – федерального керівництва партії. Депутат земельного, згодом федерального парламенту. У 2013-му, після того, як ВДП не змогла подолати 5-відсотковий бар'єр на виборах, був обраний головою партії. На виборах 2017 року партія набрала 10,7% голосів і розпочала переговори про коаліцію з християнськими демократами Ангели Меркель, але не досягла згоди. Результат ВДП на нинішніх виборах виявився у відсотковому відношенні таким самим, як 4 роки тому, але коаліційні переговори – успішнішими. Лінднера іноді звинувачують у надмірно персоналістській політиці та в тому, що він створив у партії «культ особистості». Особисте життя: не одружений, подруга – журналістка Франка Лефельдт.

Оригінал публікації – на сайті Російської редакції Радіо Свобода