У Каталонії оголосили остаточні результати референдуму про незалежність, який відбувся 1 жовтня і визнаний центральною владою Іспанії незаконним.
Згідно із цими результатами, за вихід зі складу Іспанії висловилися понад 90%виборців, що взяли участь у голосуванні. Явка становила близько 43%.
Жителі Каталонії, що виступають проти відділення, переважно бойкотували референдум.
6 жовтня нейтральна Швейцарія висловила готовність стати посередником на переговорах між Мадридом і Барселоною.
Раніше у п’ятницю у Мадриді вибачилися за надто жорсткі дії поліції 1 жовтня, коли у результаті сутичок у Каталонії постраждали близько тисячі людей.
Поліція блокувала багато виборчих дільниць, вилучали бюлетені та урни для голосування. У Барселоні спецназ застосував гумові кулі для розгону демонстрацій.
9 жовтня парламент Каталонії планує обговорити питання про оголошення незалежності попри заборону Конституційного суду Іспанії.
Мадрид визнав референдум із запитанням «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою у формі республіки?» неконституційним: чинна Конституція Іспанії (яка є конституційною монархією) не передбачає права регіонів на відокремлення і визначає державу як унітарну.
У Каталонії, що має у складі Іспанії певну автономію у статусі «автономної спільноти», прихильники незалежності посилаються на її давні традиції незалежного чи фактично незалежного існування: регіон, свого часу незалежна держава, а потім регіон Іспанії з широкою самоврядністю, втратив усі елементи автономії тільки у 18-му столітті, після чого зазнав дискримінації, зокрема, заборони на каталанську мову і переслідування культури. Крім того, в Барселоні, яка не має бюджетної автономії, заявляють, що регіон, який дає близько 20 відсотків від ВВП Іспанії і має економіку більшу, ніж Португалія, чи таку, як Чилі, сплачує до центрального бюджету Іспанії значно більші кошти, ніж отримує з нього.
Крім того, прихильники незалежності звинувачують Мадрид у втручанні в мовну й освітню політику регіону, значне число жителів якого говорить каталанською мовою, наполягаючи на його не тільки економічній, але й культурній і історичній самодостатності.