Депутати в сепаратистському регіоні Придністров’я різко розкритикували заяву парламенту Молдови, якою він вимагає від Росії вивести війська, озброєння й інше обладнання з Придністров’я.
22 липня парламент сепаратистського регіону оприлюднив заяву, в якій назвав вимоги молдовських депутатів «відображенням стратегії Кишинева з дестабілізації ситуації, розпалювання конфлікту і повернення його в «гарячу фазу».
21 липня парламент Молдови голосами 61 з загалом 101 депутата схвалив заяву, яку її прихильники назвали символічною – вона ухвалена на 25-у річницю завершення короткої війни між силами Молдови, з одного боку, і Росії і Придністров’я, з іншого, після якої Кишинів остаточно втратив контроль над регіоном.
Як мовиться в заяві, присутність російських військ порушує конституційні засади незалежності, суверенітету і територіальної цілісності Молдови.
Відразу після схвалення в парламенті, більшість депутатів якого стоять на загалом проєвропейських позиціях і підтримують цілком проєвропейський уряд Молдови, проросійський президент країни Ігор Додон, що має обмежені повноваження, засудив цю заяву.
На початку травня Конституційний суд Молдови вже визнавав присутність російських військ у країні неконституційним: чинна Конституція Молдови проголошує її нейтралітет і не припускає постійної присутності іноземних військ на території країни.
Переважно російськомовний регіон Придністров’я, де базувалася 14-а армія Радянської армії СРСР, а потім Збройних сил Росії, нині перейменована в Оперативну групу російських військ, ще в радянські часи, 1990 року, односторонньо проголосив «незалежність» від решти Молдови. Самопроголошеної «незалежності» Придністров’я не визнав ніхто у світі, хоча регіон має істотну підтримку Росії – політичну, економічну і військову.
Після нетривалої війни 1992 року, в якій загинуло близько 1200 людей, Кишинів остаточно втратив контроль над цим регіоном країни. В тій війні на боці сепаратистів узяли участь окремі бійці й цілі підрозділи й частини російської армії зі своїм озброєнням і бойовою технікою.
Росія, всупереч своїм міжнародним зобов’язанням вивести свої війська з регіону до 2002 року і численним закликам і Кишинева, і міжнародної спільноти, відмовляється зробити це. Менша частина цих військ перебуває там під приводом «миротворчих сил», більша частина – під приводом необхідності ротації тих сил.