Масовими вбивствами євреїв під час Другої світової займалися конкретні люди і їх треба називати поіменно, а не за якимось ознаками, вважає директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг.
«Це були конкретні люди, які чи не мали сили вбити себе, щоб не виконувати таку роботу, чи в силу різних причин не могли це зробити. Безумовно, були люди різних національностей, які робили це з власного бажання. І треба називати їх поіменно, а не казати про їхні ознаки – чи християни, чи іудеї, чи українці, чи поляки. Треба бути дуже обережними з цими питаннями. Тим більше, над нами нависають радянські концепції, які підсвідомо присутні у нас», – сказав він в ефірі Радіо Свобода.
Фінберг зауважив, що говорити про трагедії Другої світової війни чесно дуже важко, і багато хто говорить напівправду.
«Скажу страшні речі, які не дуже популярні, які не дуже знають. Біля газових камер, де знищували євреїв, працювали євреї. Нацисти змушували робити їх цю роботу, так само нацисти змушували місцевих жителів бути в охороні таборів смерті», – сказав Леонід Фінберг.
У вівторок на парламентських слуханнях у Верховній Раді, присвячених 75-й річниці трагедії в Бабиному Яру, президент Ізраїлю Реувен Рівлін заявив, що українці, а особливо члени ОУН, причетні до масових убивств і переслідування євреїв у роки Другої світової війни.
Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович назвав слова президента Ізраїлю міфом, поширеним з радянського минулого.