Сторони конфлікту в Нагірному Карабасі обмінялися звинуваченнями в новій ескалації збройного протистояння в цьому регіоні та навколо нього.
За даними прес-служби міністерства оборони Вірменії, військові Азербайджану в ніч на 24 квітня обстріляли територію Вірменії 18 разі.
В оборонному відомстві Азербайджану натомість заявили, що вірменські військові порушили за минулу добу режим припинення вогню на лінії зіткнення 108 разів. Згідно з повідомленням, вірменські збройні сили піддали обстрілу азербайджанські позиції як з території Вірменії, так і з «окупованих земель Азербайджану» – так азербайджанці називають Нагірний Карабах і прилеглі до нього висоти. При обстрілі, як твердить Баку, застосовувалися великокаліберні кулемети, міномети і танки.
Міністерство оборони Азербайджану повідомило, що вірменські військові в ніч на 24 квітня здійснили також танкову атаку в зоні карабаського конфлікту. У повідомленні говориться, що збройні сили Азербайджану запобігли цій спробі, знищивши один танк з особовим складом. «Після цього вірменська сторона була змушена відійти в сторону Агдере (у вірменській топоніміці – Мартакерт – ред.)», – твердять військові Азербайджану.
Ситуація в Нагірному Карабасі різко загострилася в ніч на 2 квітня. Почалися бойові дії із застосуванням артилерії, танків та авіації. В ООН через два дні після боїв повідомили, що жертвами збройного протистояння стали понад 30 людей, ще понад 200 були поранені. 5 квітня сторони уклали перемир’я, але перестрілки з застосуванням стрілецької зброї тривали.
Нагірний Карабах, автономія в складі міжнародно визнаних кордонів Азербайджану, більшість населення якої становлять вірмени за національністю, одностороннім чином проголосив незалежність після війни 1988–1994 років, унаслідок якої Азербайджан втратив контроль над регіоном. У Баку вважають, що цей регіон окупувала Вірменія. Внаслідок конфлікту довкола Нагірного Карабаху загинули близько 30 тисяч людей. Азербайджан не контролює близько 20% своєї міжнародно визнаної території.
Конфлікт довкола Нагірного Карабаху перешкоджає економічному зростанню всього Південного Кавказу, яким пролягають важливі торговельні шляхи й основні нафто- і газопроводи.