Нинішній голова правління компанії «Нафтогаз України» Юрій Вітренко заявляє, що Росія продовжує використовувати газ як геополітичну зброю проти України і Європейського союзу.
Доказом цього, вважає він, є нещодавня заява російського газового монополіста «Газпрому» про те, що продовження транзиту російського газу через Україну ставиться в залежність від придбання компаніями з ЄС додаткових обсягів газу в «Газпрому» за новими контрактами.
У зв’язку з цим Вітренко висловив у фейсбуці кілька запитань.
«Чому через Україну не можуть і після 2024 року йти обсяги транзиту за поточними (!) контрактами європейських покупців газпромівського газу? Адже до цього і Німеччина, і Росія казали, що «Північний потік-2» будується лише для додаткових об’ємів. Якщо ці заяви були чесними, то обсяги саме за поточними контрактами мають і надалі йти через Україну. І найкращою гарантією, що так і буде, є перенесення точок передачі газу за цими поточними контрактами на кордон Україна – Росія, щоб потім європейські покупці газпромівського газу самі бронювали транзит через Україну. Ми зі свого боку запевняємо, що надамо їм конкурентні умови», – написав керівник «Нафтогазу».
«Чому «Газпром» прямо зараз не має на своїй електронній платформі точку передачі газу на кордоні Україна – Росія? З нашого боку, принаймні з 2020 року, жодних перешкод для цього немає. Контрагенти «Газпрому» зможуть тоді самі бронювати транзит через Україну. Дійсно хочете продавати додаткові обсяги в Європу? Тоді чому не робите цього? Нагадаю, що «Газпром» на 2021 рік забронював для транзиту через Україну на 25 мільярдів кубометрів менше, ніж на 2020 рік. Так продавайте європейським компаніям для транзиту в Європу ці 25 мільярдів кубометрів на кордоні Росія – Україна!» – зауважує Вітренко.
«Чому «Газпром» не дає можливості іншим експортерам із Центральної Азії і Росії користуватися потужностями своєї газотранспортної системи для експорту газу в Європу через Україну? Вони якраз залюбки подавали б свої «додаткові» обсяги для транзиту через Україну», – додав він.
За словами голови «Нафтогазу», в Україні очікують, що отримають відповіді на ці питання «вже найближчим часом».
«Сподіваємося, як нам це й обіцяли, наші німецькі та американські партнери врахують ці відповіді (або їхню відсутність, що буде ще красномовніше), коли будуть визначати, чи використовує Кремль «Північний потік-2» як геополітичну зброю і чи потрібно цей проект зупинити», – наголосив Юрій Вітренко.
Днями голова правління російського «Газпрому» Олексій Міллер заявив, що й після добудови і введення в експлуатацію нового газогону «Північний потік-2», що має постачати російський газ у Німеччину і далі в Європу дном Балтійського моря, в обхід України, і після 2024 року, коли збігає чинність нинішнього контракту на транзит російського газу до Європи через газотранспортну систему України його компанія готова й далі транспортувати газ до Європи через Україну – але вже за новими контрактами, «виходячи з економічної доцільності і технічного стану української ГТС», «на ринкових умовах і за ринковими цінами».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Газпром» готовий транспортувати газ через Україну після 2024 року – Міллер10 червня компанія-оператор газопроводу Nord Stream 2 AG заявила про завершення будівництва морської частини першої нитки цього газогону з загалом двох. Це означає, що він може бути відносно ближчим часом бути запущеним в експлуатацію.
Росія, а також прихильники газопроводу, що прокладається дном Балтійського моря в обхід України й інших транзитних держав, у Німеччині й кількох інших країнах Європи називають його виключно комерційним проєктом. Україна, США, низка інших країн Євросоюзу і керівництво ЄС заявляють, що цей проєкт суто політичний і не має економічного обґрунтування.
Критики газогону, зокрема, звертають увагу, що він має на меті пустити російський газ до Європи в обхід України і потенційно позбавити її значних сум плати за транзит, а також зробити її вразливою перед можливим російським воєнним нападом, запобіжником від якого нині ще є, зокрема, важливий транзитний маршрут російського газу до Європи українською територією.
Адміністрація президента США Джо Байдена, попри його різку критику проєкту, тим не менше вирішила надати виняток із санкцій компанії Nord Stream 2 AG, яка будує газопровід, і тим самим фактично уможливити його добудову і запуск, – задля відновлення трансатлантичних відносин із Німеччиною, які зазнали значної шкоди за президентства Дональда Трампа.
США і Німеччина після досягнення домовленостей про умови завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2» опублікували 21 липня спільну заяву, яка містить обіцянки Україні. Документ має назву «Спільна заява США і Німеччини на підтримку України, європейської енергетичної безпеки і наших кліматичних цілей».
У заяві вказано: «Якщо Росія спробує використовувати енергоносії як зброю або вчинить подальші агресивні дії проти України, Німеччина буде діяти на національному рівні і закликати Європейський союз до ухвалення ефективних заходів, включно із санкціями, щоб обмежити російський потенціал для експорту до Європи в енергетичному секторі, включаючи газ, або вжити ефективних заходів в інших економічно важливих сферах».
США і Німеччина також вважають, що в інтересах України і Європи продовжити транзит російського газу через Україну після 2024 року, коли закінчується термін чинної угоди про цей транзит. Німеччина зобов’язується використовувати всі доступні засоби впливу, щоб уможливити продовження угоди з Росією про транзит газу через Україну на термін іще до 10 років і призначити для цієї мети спеціального представника. Переговори щодо цього питання повинні розпочатися якомога швидше, але не пізніше ніж 1 вересня.
Добудова газопроводу «Північний потік-2» і продовження транзиту російського газу через територію України також були темами телефонної розмови, яка відбулася ввечері 21 липня між канцлером Німеччини Анґелою Меркель і президентом Росії Володимиром Путіним. Це сталося після того, як із Вашингтона надійшли перші повідомлення про те, що США і Німеччина узгодили деталі добудови газопроводу, який постачатиме російський газ до Німеччини дном Балтійського моря – в обхід України, Польщі й інших транзитних країн.