Українська православна церква (Московського патріархату), що діє в Україні – на канонічній території Вселенського патріархату, – назвала саме себе, а не визнану Вселенським патріархатом Православну церкву України, «істинною церквою Христовою в Україні».
Синод цієї автономної структури у складі Російської православної церкви, який відбувся в Києві, також стверджує, ніби Православна церква України «виникла внаслідок об’єднання двох неканонічних структур: Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви Київського патріархату».
«Таким чином, це зібрання є об’єднанням розкольників», – мовиться у зверненні синоду УПЦ (МП). «Для нашої Церкви по суті нічого не змінилося, оскільки розкольники так і залишилися у розколі, а Українська православна церква залишається істинною Церквою Христовою в Україні», – заявили в підпорядкованій Москві церковній організації.
Синод також звільнив із посад і «заборонив у служінні» двох ієрархів УПЦ (МП), які взяли участь в об’єднавчому соборі, що створив Православну церкву в Україні, – митрополита Вінницького і Барського Симеона і митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра.
На цій світлині двоє ієрархів УПЦ (МП) під час Об'єднавчого собору: митрополит Вінницький і Барський Симеон (крайній зліва) і митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (в миру Олександр Драбинко, посередині на краю стола, об який спирається руками). Київ, 15 грудня 2018 року
У зверненні собору також повторюється позиція Москви, нібито історична Київська митрополія «з метою збереження православної віри» увійшла до складу РПЦ, а тому «сьогодні Константинопольський патріархат не має жодних моральних та канонічних прав втручатися у внутрішні справи і духовне життя Української православної церкви». «Більше того, дії Константинопольського патріархату вже спричинили те, що можливість відновлення єдності православних в Україні відкинута надовго, якщо не назавжди», – стверджують в УПЦ, що є частиною Московського патріархату і дотримується його позиції.
15 грудня в Києві, в соборі Святої Софії відбувся об’єднавчий собор, на якому ієрархи, священики і миряни з трьох фактично наявних на той час в Україні православних церковних організацій, – Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви і Української православної церкви, що в єднанні з Московським патріархатом (від останньої на собор прийшли представники лише двох єпархій), – подолали церковний «розкол» в Україні і створили єдину канонічну православну церковну організацію в Україні, помісну Православну церкву України. Її предстоятелем обрали митрополита Епіфанія з дотеперішньої УПЦ КП. Всупереч твердженню УПЦ (МП), самі УПЦ КП і УАПЦ як церковні організації, що не мають канонічного визнання, в об’єднавчому соборі участі не брали. 11 жовтня синод Вселенського патріархату відновив канонічний ієрархічний і священицький сан глав УПЦ КП Філарета і УАПЦ Макарія і всіх їхніх послідовників, а вірян цих церков відновив у євхаристичному спілкуванні з канонічним світовим православ’ям (але не визнав самі організації УПЦ КП і УАПЦ). РПЦ свого часу, назвавши ці церкви та їхніх предстоятелів «розкольниками», наклала на них церковну анафему, що означало відлучення від церковного спілкування.
Новостворена церква існує як помісна, автокефальна і канонічна: Вселенський патріархат, який раніше вже ухвалив рішення надати канонічну автокефалію такій об’єднаній українській православній церкві, брав участь в організації собору і благословив її створення. Формальне письмове визнання – томос (церковну грамоту) Вселенського патріарха і синоду Вселенського патріархату про надання цієї автокефалії – Вселенський патріарх Варфоломій має вручити новообраному предстоятелеві Епіфанію у своїй резиденції на Фанарі у Стамбулі 6 січня, в день Різдва Христового за юліанським календарем, що його наразі дотримуються православні в Україні.
Канонічний статус УПЦ (МП) наразі чітко не визначений. Усупереч твердженням Москви, 1686 року Вселенський патріархат не передав тодішню Київську митрополію, що охоплювала, зокрема, українські землі, в підпорядкування Московському патріархатові: як свідчать оприлюднені Фанаром історичні документи, тоді йшлося лише про те, що право висвячувати канонічно підпорядкованих йому митрополитів Київських, обраних українцями без втручання Москви, було на певних умовах делеговане патріархам Московським. РПЦ твердить, ніби те рішення означало передачу їй Київської митрополії, а відтак Україна нібито належить до її канонічної території. Щоб уникнути різних тлумачень, 11 жовтня синод Вселенського патріархату скасував згадане рішення 1686 року, відтак офіційно підтвердивши належність земель історичної Київської митрополії саме до його канонічної території – на час до створення нової автокефальної української церкви.
Усі кроки до здобуття українською православною церквою канонічної автокефалії, і особливо об’єднавчий собор, викликали вкрай різку реакцію в Росії, а також у проросійських структурах в Україні. Створення незалежної від Москви і канонічно визнаної церкви в Україні, і особливо очікуваний перехід до неї частини нинішньої УПЦ (МП), на думку оглядачів, призведе до втрати Москвою значного важеля впливу на суспільне життя в Україні.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Після Об’єднавчого собору: Москва для протидії ПЦУ використає не лише свою агентуру в Україні
Нам потрібно довершити повноцінне єднання – Епіфаній про єдину Православну церкву України
Вселенський патріархат офіційно запросив митрополита Епіфанія для отримання томосу