Місцеві вибори у Туреччині: опозиція виграла 35 посад мерів, влада – 24

Чоловік тримає бюлетень для голосування на виборчій дільниці під час місцевих виборів у Діярбакирі, Туреччина, 31 березня 2024 року

За результатами місцевих виборів у Туреччині головами 35 регіонів, зокрема Стамбула та Анкари, стануть представники опозиційної Республіканської народної партії (РНП).

За підсумками підрахунку майже всіх протоколів, чинний мер Стамбула Екрем Імамголу зберігає свою посаду з результатом 51,1% голосів. Свого найближчого суперника із президентської Партії справедливості та розвитку (ПСР) він обходить майже на 11,5%.

Стамбул – найбільше місто Туреччини, в якому проживають близько 16 мільйонів людей. Після своєї минулорічної перемоги на президентських виборах та розпаду опозиційної коаліції Реджеп Ердоган сподівався повернути Стамбул під контроль ПСР.

Свій пост зберігає і чинний мер Анкари Мансур Яваш, також із опозиційної РНП. За нього проголосували майже 60,4% столичних виборців. Як і Імамоглу, Яваш розглядається як потенційний кандидат на пост президента на виборах у 2028 році, в яких Ердоган обіцяє не брати участь.

Загалом РНП виграла мерські пости у 35 з 81 регіону: крім Стамбула та Анкари, це північні, західні та південні провінції. Президентська ПСР отримає 24 аналогічні посади – переважно в центральній Туреччині. У десяти південно-східних провінціях мерами стануть представники прокурдської Партії народної рівності та демократії. Ще вісім посад мера забирає вкрай права Партія націоналістичного руху.

«На жаль, ми не отримали результату, якого хотіли і на який сподівалися на виборах до місцевих органів влади», – сказав Ердоган у своїй першій промові після виборів у ніч проти понеділка, 1 квітня. Він пообіцяв проаналізувати послання, «передані народом біля виборчих скриньок», і вжити необхідних кроків.

Ердоган перебуває на посаді президента з 2014 року, а раніше відігравав ключову роль у політиці Туреччини як премʼєр-міністр. Торік він здобув перемогу на виборах президента, перемігши опозиційного кандидата Кемаля Киличдароґлу.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Ердоган дивиться на Захід: що це означає для Путіна і для України?