На 75-му році життя після тривалої хвороби помер український громадський діяч, дисидент і політичний вʼязень радянських часів Василь Овсієнко. Про це ввечері 19 липня повідомив редактор сайту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
«Не стало Василя Овсієнка – людини численних чеснот, християнина, українського філолога, редактора, літописця руху опору, популяризатора життя і творчості Василя Стуса та інших дисидентів, політвʼязня брєжнєвсько-горбачовських таборів… Це була велика і дуже скромна людина, подвижник, яких одиниці на мільйони», – написав журналіст, який був близький із померлим.
Василь Овсієнко народився 8 квітня 1949 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області. У 1967–1972 роках навчався на філологічному факультеті Київського університету. Навесні 1968 року виготовив декілька фотовідбитків роботи Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Розповсюджував український самвидав у середовищі студентів.
Уперше за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді був заарештований у березні 1973 року.
Фотографії Василя Овсієнка із сфабрикованої кримінальної справи. УРСР, 1973 рік
Загалом Василь Овсієнко відбув за ґратами за свої переконання 13,5 років.
У вересні 1988 Василь Овсієнко увійшов до Всеукраїнської координаційної ради Української Гельсінської групи, очолив Житомирську філію організації.
Із червня 1998 року Овсієнко став координатором програми Харківської правозахисної групи (ХПГ). Він записав і опублікував найбільшу кількість інтерв’ю із колишніми політв’язнями, склав біографічні довідки про кожного з них. Його робота лягла в основу електронного архіву справ політв'язнів ХПГ.
Василь Овсієнко разом із Євгеном Захаровим уклали 4-томне видання матеріалів Української Гельсінкської групи, 2001 року та «Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Том 1. Україна» (208 імен, 2006 року).
Організовував експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох.
Василю Овсієнку разом із однодумцями вдалося після розпаду СРСР і до того моменту, поки Володимир Путін на посаді президента Росії знову не закрив доступ до архівів та об'єктів ГУЛАГу, вивезти деякі речі із табору у Кучино, що у Пермській області Росії. Зокрема ключі від камери Василя Стуса.
У цьому таборі особливого режиму відбували вироки за сфальсифікованими звинуваченнями радянських судів українські дисиденти. Там загинув Василь Стус, звідти не повернулися Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко.
Зібрана Василем Овсієнком інформація, його розповіді і поради допомогли Радіо Свобода підготувати серію текстів та відео до 40-річчя Української Гельсінської групи.
Василь Овсієнко Лауреат премії імені Стуса за публіцистику, премії Огієнка в номінації «Громадська діяльність», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» І ступеня, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Більше про Василя Овсієнка читайте в цьому матеріалі Радіо Свобода.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Хранитель пам’яті. Про політв’язня і літописця дисидентства Василя Овсієнка ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Росія будує новий ГУЛАГ для українців»: для чого Кремлю тисячі захоплених українських громадян