Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 25 січня одноголосно ухвалила резолюцію «Становище дітей України». Ця резолюція закликає країни-члени ЄС визнати депортацію українських дітей Росією геноцидом українського народу.
У документі йдеться не лише про дітей, депортованих до Росії та Білорусі, а й про мільйони українських дітей, які є жертвами війни, щодня відчуваючи її наслідки як фізичні, так і психологічні.
У термінових дебатах перед ухваленням документа взяла участь дружина президента України Олена Зеленська.
«Наразі повернути вдалося 388 дітей. А всього в російському полоні, нагадаю, понад 19 тисяч дітей. Такими темпами на їхнє повернення знадобиться 50 років», – наголосила Зеленська. За її словами, історії визволення підтверджують, що врятувати вдається декого із тих, хто старше, «молодших безпорадних знайти та повернути значно важче».
Дружина глави держави нагадала кілька історій повернених дітей. Зокрема, історію Богдана Єрмохіна – сироти з Маріуполя, якому в полоні в РФ виповнювалося 18 років, і російська влада планувала вручити йому повістку до російської армії. Після його відеозвернення до президента України хлопця вдалося повернути на батьківщину, нагадує сайт Володимира Зеленського.
Your browser doesn’t support HTML5
«Слава Україні!» – перші слова депортованого з Маріуполя до РФ Богдана Єрмохіна на українській землі
У своєму онлайн-включенні Олена Зеленська закликала міжнародну спільноту та парламенти країн Європи докласти всіх зусиль, щоб звільнити полонених дітей та допомагати їм у психологічній реабілітації.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Кожна дитина почувається покинутою». Ексклюзивне інтерв'ю повернутого з Росії Богдана ЄрмохінаПАРЄ у резолюції закликала «держави-члени, а також держави-спостерігачі та держави, парламенти яких мають статус спостерігача або партнера по демократії при Асамблеї, а також все міжнародне співтовариство, ухвалити на рівні національних парламентів заяви або резолюції, що засуджують воєнні злочини проти дітей, та визнати депортації, насильницькі переміщення та невиправдані затримки з репатріацією українських дітей, що відбулися під час війни, злочинами».
ПАРЄ також пропонує створити посаду спеціального доповідача з питань становища та повернення українських дітей, депортованих і примусово переміщених Російською Федерацією, Білоруссю, при Раді міністрів та закликає Асамблею задіяти весь досвід парламентської дипломатії для допомоги українським дітям у співпраці з українською владою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: ПАРЄ закликала «визнати Путіна нелегітимним»Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.