Російські компанії, що належать великим бізнесменам, виплачують зарплату добровольцям, які вирушають у складі російських Збройних сил на війну проти України. Про це йдеться в розслідуванні видання «Важные истории».
Серед тих, хто спонсорує бійців добровольчих батальйонів російської армії – компанії Олега Дерипаски, Леоніда Міхельсона, Михайла Гуцерієва, стверджується у розслідуванні. При цьому деякі компанії, в яких формально працевлаштовані військовослужбовці, не включені до жодних санкційних списків.
«Ми спочатку працевлаштовуємо (до нашої компанії) за день до укладання контракту (з Міноборони), а потім зупиняємо трудовий договір, і у нас зʼявляється підстава для виплати премій своєму співробітнику, який пішов на СВО («спеціальна військова операція» – офіційно російське позначення війни). Така схема», – розповів виданню один із рекрутерів, який набирає добровольців, зокрема, до батальйону «Сокіл» (входить до 108-го десантно-штурмового полку).
«Важные истории» стверджують, що телефонні номери, які «Сокіл» у своєму телеграмі вказує для охочих записатися на війну, належать компанії «Русал менеджмент». Це дочірня компанія «Русала», головним власником якого є Олег Дерипаска. Бійці «Сокола» таким чином отримують зарплату з двох джерел – від Міноборони та від структур Дерипаски. Стверджується, що деякі добровольці також офіційно працевлаштовані у приватних охоронних підприємствах та в інших компаніях, афілійованих із Дерипаскою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Суд у Франції визнав право на притулок росіян, які втекли, щоб не воювати
«Русал», санкції з якого було знято, заявив виданню «Важные истории», що компанія не має стосунку до діяльності добровольчих структур.
Також у розслідуванні йдеться, що добровольців на війні спонсорує і компанія Леоніда Міхельсона та Геннадія Тимченка «Новатек», також через підконтрольне «приватне охоронне підприємство» та фонд «Мужество». Також добровольцям платять, як стверджується, і структури, повʼязані з компаніями будівельного магната Сергія Гордєєва та бізнесмена Михайла Гуцерієва.
Як зазначають «Важные истории», приватні структури таким чином використовують ту ж схему, що московська влада та державні компанії: добровольців фіктивно працевлаштовували в них та відправляли на фронт. Таким чином збільшується кількість охочих вирушити на війну (виплати таким добровольцям значно вищі, ніж звичайним військовослужбовцям), що дозволяє російській владі утримуватися від активної мобілізації.