Королівська шведська академія наук оголосила в Стокгольмі імена переможців Нобелівської премії 2019 року з фізики. Нагороду розділили між кількома вченими.
- Одну половину нагороди отримав Джеймс Піблз за теоретичні відкриття в фізичній космології;
- другу половину розділять між собою Мішель Майор та Дідьє Кело за відкриття екзопланети, яка обертається навколо зірки сонячного типу.
Джеймс Піблз народився в 1935 році в Канаді і працює в Прінстонському університеті. 77-річний професор астрономії Мішель Майор та 53-річний астрофізик Дідьє Кело – швейцарці, обидва працюють в Університеті Женеви. Кело також працює в лабораторії Кавендиша в британському Кембріджі.
Зліва направо: Джеймс Піблз, Мішель Майор та Дідьє Кело
Голова Нобелівського комітету Матс Ларссон, виступаючи з промовою, повідомив, що теоретичні відкриття Джеймса Піблза дозволили трактувати результати дослідження космічного мікрохвильового випромінювання, а відкриття екзопланети Майором та Кело в 1995 році «назавжди змінило наш погляд на місце Землі у всесвіті».
Член Нобелівського комітету Ульф Даніельсон прочитав невелику лекцію про те, в чому полягає важливість відкриттів учених, відзначених Нобелівською премією цього року.
За його словами, всесвіт, який перебував у гарячому та щільному стані, близько 14 мільярдів років тому почав розширюватися, і зараз лише 5% енергії всесвіту мають форму звичайної матерії на кшталт космічних тіл чи живих істот. Натомість 26% складає досі загадкова для вчених темна матерія, ще 69% – темна енергія, яка змушує галактики всесвіту віддалятися одна від одної.
Вчений показав колегам та журналістам чашку чорної кави, на її прикладі показуючи, про що йдеться.
«Всесвіт можна порівняти з чашкою кави. Здебільшого вона, звісно, містить каву. Це темна енергія. Потім – певна частка вершків – це темна матерія. А зараз додамо крихітну жменьку цукру. Це – звичайна матерія. Ось що досліджувала наука тисячу років – до цього моменту», – розповів Даніельсон.
Член Нобелівського комітету Ульф Даніельсон на прикладі кави з вершками і цукром пояснює, що досліджують і за що отримують Нобелівську премію з фізики лауреати 2019 року. Стокгольм, 8 жовтня 2019 року
За його словами, Джеймс Піблз зрозумів ще в 1960-х важливість космічного мікрохвильового випромінювання, коли його відкрили, і протягом наступних 20 років розробив теоретичні інструменти для дослідження темних компонентів всесвіту.
«Завдяки його роботі та новим способам досліджувати та вимірювати наш всесвіт космологія розвинулася в науку точності, базовану на математичному фундаменті. Космологія виросла до фізичної космології», – пояснив професор.
Натомість Мішель Майор і Дідьє Кело, за його словами, отримали Нобелівську премію за дослідження саме «цукру в чашці» – відкриття екзопланети на орбіті іншої зірки сонячного типу.
Ця планета розташована на відстані 50 світових років від Землі. Вона обертається навколо зірки в сузір’ї Пегаса. Вчені визначили, що зірка коливається по мірі обертання планети навколо неї, і її колір змінюється залежно від відстані – стає більш блакитним при наближенні і червоним – коли вона віддаляється.
«Зміна незначна, і потрібні увага та майстерність, щоб її помітити – і ось результат. Це відкриття першої планети на орбіті іншої зірки типу Сонця. Планета мала неочікувані властивості – вона була так близько до свого сонця, що її рік триває не більше ніж кілька земних днів. Її температура – тисяча градусів, розміром вона з Юпітер. Мало хто очікував, що така планета може існувати. Ми думали, що інші сонячні системи схожі на нашу власну, але ми помилялися», – розповів Даніельсон.
Художнє зображення однієї з екзопланет, відкритих упродовж останніх років – Proxima b на орбіті «червоного карлика», серпень 2016 року
Через вивчення екзопланет, додав Даніельсон, людство може дізнатися більше про природу їхнього формування та розвитку, що дозволяє під новим кутом подивитися на саму Землю.
«Лауреати Нобелівської премії цього року змогли зобразити картину всесвіту набагато більш дивною та неймовірною, ніж ми коли-небудь могли собі уявити. Наш погляд і місце у всесвіті ніколи знову не будуть такими, як раніше», – підсумував член Нобелівського комітету з фізики.
Один із лауреатів, Джеймс Піблз, із яким вдалося зв’язатися телефоном, розповів, що вчені досі не мають чіткої відповіді на питання про природу темної матерії.
«Хоча ми досягли значного поступу в розумінні натури еволюції нашого всесвіту, все ще є багато відкритих питань, зокрема й того, що ви (журналіст – ред.) спитали: що таке темна матерія? Це Ейнштейнівська космологічна константа. Дуже іронічно, що Ейнштейн представив поняття, яке ми знаємо як темну матерію, раніше відому як космологічна константа Ейнштейна, і зміна назви мало що означає – ми все ще не знаємо, що це», – пожартував науковець.
Довідка
Нобелівський комітет розсилає пропозиції номінувати кандидатів ще у вересні за рік до присудження. У вересні наступного року комітет звітує про отримані та опрацьовані пропозиції перед Шведською королівською академією наук.
Право пропонувати номінантів з фізики та хімії має близько 3 тисяч людей, серед них:
- шведські та закордонні члени Королівської шведської академії наук
- члени Нобелівського комітету з фізики
- лауреати Нобелівської премії з фізики попередніх років
- штатні професори фізики в технологічних університетах та інститутах Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії, зокрема професори Каролінського інституту в Стокгольмі
- штатні професори не менш ніж шести інших університетів або університетських коледжів в університетах інших країн світу, яких відбирає Академія наук
- науковці, від яких Академія також вважає за доречне прийняти пропозиції.
Ніхто не може номінувати на Нобелівську премію самого себе.
Читайте також: Нобель-2019: хто і за що отримує 110-у премію з медицини
З 1901 року Нобелівську премію з фізики вручили 113 разів, її отримали загалом 212 людей. У 47 випадках нагорода дісталася одному вченому, 32 премії розділили між собою двоє лауреатів і 34 – троє.
Інформація про номінантів є засекреченою протягом 50 років. Наразі в архіві Нобелівського комітету розкриті дані про номінантів першої половини ХХ століття. В галузі фізики з 1901 по 1966 рік їх було 2 777.
Серед 212 лауреатів Нобелівської премії з фізики – троє жінок: Марія Кюрі (1903 рік), Марія Ґепперт-Маєр (1963 рік) та Донна Стрікланд (2018 рік).
Лише один фізик, Джон Бардін отримував цю нагороду двічі: у 1956 році за винайдення транзистора і в 1972-му – за дослідження в галузі надпровідності.
Наймолодшому лауреату, Вільяму Лоренсу Бреґґу було 25, коли він отримав Нобелівську премію на пару зі своїм батьком сером Вільямом Генрі Бреґґом (1915 рік). Найстарший – Артур Ешкін – отримав нагороду в 96 років у 2018-му.
У 2018 році співлауреатами Нобелівської премії з фізики стали Артур Ешкін (США), Донна Стрікланд (Канада) та Жерар Мур (Франція) за «за проривні винаходи у сфері лазерної фізики».