Міністр закордонних справ Нідерландів Вопке Хукстра повідомив, що країна готова прийняти трибунал для розгляду справ, пов’язаних із повномасштабною війною Росії проти України, передає Нідерландська телерадіомовна корпорація (NOS).
«Зростає консенсус щодо того, що нам потрібний спеціальний трибунал для розгляду акту агресії, злочину розв’язання війни. МКС (Міжнародний кримінальний суд, розташований у Нідерландах) не може цього зробити», – сказав міністр.
За його словами, Нідерланди разом з ЄС вимагатимуть від міжнародної спільноти підтримки, зокрема фінансової, для цього трибуналу. Хукстра вважає, що новий суд не повинен заважати роботі МКС, який від березня веде розслідування воєнних злочинів Росії в Україні.
Читайте також: «Воєнні злочини – частина культури Росії»: інтерв’ю із Олександрою Матвійчук
Як зазначає NOS, для створення трибуналу буде потрібне рішення Ради безпеки ООН, в якій Росія як постійний член має право вето.
Наприкінці листопада голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про необхідність створити спеціалізований суд за підтримки ООН для розслідування та судового переслідування через дії Росії в Україні.
Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан 5 грудня засудив пропозицію Європейського союзу створити спеціальний трибунал за підтримки ООН для розгляду російських злочинів під час війни в Україні, заявивши, що його суд здатний ефективно розглядати воєнні злочини, скоєні Росією в Україні.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Бербок: Німеччина вважає «абсолютно необхідним» переслідування Росії за злочини проти України«Ми повинні уникати фрагментації і натомість віддавати перевагу консолідації» судів, сказав прокурор.
Водночас у МЗС Франції повідомили про початок спільної роботи з європейськими та українськими партнерами зі створення спеціального міжнародного трибуналу, названого «Спеціальний трибунал щодо злочинів, скоєних Росією в ході агресії проти України».
Раніше Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про визнання політичного режиму в Росії «терористичним». У документі також наголошувалося на необхідності створення міжнародного кримінального трибуналу.
У Кремлі звинувачення у воєнних злочинах на території України категорично відкидають.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Міжнародний трибунал для Путіна: процес пішов?Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.