Завідувач відділенням травматології та ортопедії омської лікарні швидкої допомоги №1 Рустам Агішев помер у віці 63 років, офіційна причина смерті – інсульт. Про це повідомляють місцеві ЗМІ.
Саме в цю лікарню у серпні минулого року доставили в непритомному стані Олексія Навального. Соратники опозиціонера досі наполягають на тому, що адміністрація і персонал клініки знали справжні причини події з Навальним, але за наказом ФСБ поставили йому помилковий діагноз і намагалися приховати сліди отруєння бойовою хімічною речовиною.
Повідомляється, що лікар Агішев пропрацював в омській лікарні №1 тридцять років. Керівник клініки Євген Осипов назвав його смерть «непоправною втратою для всього медичного співтовариства».
За останній час це вже не перша смерть у керівному складі омської лікарні №1. На початку лютого у віці 55 років помер заступник головного лікаря клініки Сергій Максимишин, офіційна причина його смерті – серцевий напад.
Раніше ще один заступник головного лікаря, Анатолій Калініченко, звільнився з лікарні. Медик стверджував, що перехід на нове місце роботи, в приватну клініку, пов’язаний з тим, що він «любить хірургію більше, ніж адміністрування».
Під час перебування Навального в омської лікарні Калініченко відповідав за надання медичної допомоги політику, спілкування з лікарями з Німеччини і, в перший день госпіталізації опозиціонера, за зв’язок з пресою. Потім обов’язок спілкуватися з журналістами поклав на себе головний лікар закладу, член «Єдиної Росії» Олександр Мураховський. Саме він заявив працівникам ЗМІ, що причина важкого стану Навального – «порушення обміну речовин». Крім того, Мураховський протягом двох діб не дозволяв перевезти опозиціонера на лікування до Берліну.
Пізніше Мураховський призначили главою регіонального Міністерства охорони здоров’я.
Your browser doesn’t support HTML5
«Схильний до втечі» Навальний перебуває у в’язниці в Покрові, Росія
Навального шпиталізували в серпні 2020 року після поїздки до міста Томська, літак із ним екстрено приземлився в Омську. По тому його вивезли в стані коми на лікування до Німеччини. Кілька західних лабораторій встановили, що він був отруєний розробленою в Росії бойовою речовиною з групи «новачок».
Російська влада стверджує, що отруєння не було. Представники влади одночасно заявляють і про те, що отрути «новачок» ніколи не існувало, і про те, що всі її запаси знищені.
Навальний після лікування в Німеччині повернувся в Росію, де був затриманий, засуджений нібито за порушення умов його попереднього умовного терміну, коли він, перебуваючи на реабілітації в Німеччині, не відзначився в інспектора нагляду, і відправлений до колонії.
Російський опозиціонер Навальний і Україна
Восени 2014 року Олексій Навальний у відповідь на запитання про статус Криму риторично запитав: «Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати?». Він визнав, що Росія порушила міжнародне право, окупувавши український півострів, але заявив, що Крим «де-факто російський».
Згодом опозиціонер зазначав, що метафора з бутербродом не найбільш вдала, але вона встигла стати крилатою.
Хоча Навальний заявляв, що Росія захопила півострів незаконно, у 2015-му в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода і «Голосу Америки» він сказав, що «питання Криму» не вдасться швидко вирішити. Політик пояснив це тим, що там нібито мешкає 3 мільйони людей із російськими паспортами. Виходом із ситуації тоді він назвав «чесний референдум», перед яким можливість агітувати матимуть українська влада і кримські татари.
Однак вже в 2017 році Навальний заявив, що «не бачить вирішення кримської проблеми», і цю проблему, на його думку, «не вирішить ані президент Путін, ані президент Навальний».
Читайте також: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання Навального
У 2017 році Навальний визнав, що в Україні воюють російські війська, і пообіцяв вивести їх в разі перемоги на президентських виборах 2018 року (до участі в яких зрештою не був допущений). Водночас він заявляв про необхідність надати жителям Донбасу амністію та гарантії захисту від репресій.
При цьому опозиціонер у коментарі DW називав тему України «периферійною» для внутрішньої російської політики, а її обговорення – хоч і важливим, але таким, «чого хоче Путін», аби нав’язувати свій порядок денний.