Сьогодні у Львові померла 98-річна Дарія Гусяк, членкиня Організації українських націоналістів, зв’язкова головного командира Української Повстанської армії Романа Шухевича. Про це повідомив Юрій Шухевич, син Романа Шухевича.
«Одна з покоління нескорених, завдяки яким Україна стала незалежною і має нині, тих хто можуть захистити цю незалежність», – написав на своїй сторінці у Фейсбук Юрій Шухевич.
Дарія Гусяк народилася 4 лютого 1924 року у Трускавці Львівської області. У 1948 році вона склала присягу ОУН. Невдовзі стала зв’язковою Романа Шухевича. 2 березня 1950 року Дарію Гусяк радянська влада заарештувала. Вона зазнала катувань, але не повідомила місце перебування головного командира УПА. Поруч у камері, через перегородку, чекісти били її маму.
За свою діяльність Дарія Гусяк була позбавлена волі на 25 років. Вона відбула покарання в Верхньо-Уральську Челябінської області, а згодом у Володимирській тюрмі. У 1969 році її перевели у концтабір в Мордовії. Дарія Гусяк відбула весь термін покарання, звільнившись на 51 році життя.
У помешканні Дарії Гусяк у Львові. Зліва на право – членкині ОУН, підпільниці УПА – Катерина Данилів, Ольга Ільків, Дарія Гусяк
«Всередині 90-х, маючи майже 70 років, вона завжди виглядала гарно, усміхнена і привітна. З початку 90-х займалася створенням жіночих організацій, Конгресу українських націоналістів, приділяла увагу вихованню молоді. Це була жінка, яка вважала, що основна увага і ставка має бути на молоді. Підготовлені кадри можуть розвивати українську державу, вважала Дарія Гусяк. Не маючи власної родини, вона присвятила все своє життя визволенню України, починаючи ще з середини 40-х років, ставши зв’язковою Романа Шухевича. У незалежній Україні вона проявила свою феноменальну витримку», ‒ говорить Радіо Свобода історик Микола Посівнич.
Дарія Гусяк останні роки жила у Львові, нею опікувались монахині. Поховають її на Личаківському цвинтарі, повідомив Радіо Свобода Микола Посівнич.
УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.
Плакат на честь УПА і командира Романа Шухевича, Дрогобич, 2018 рік
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.
На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.