У Польщі відзначили 40-ліття «Солідарності» – однієї з перших на пострадянському просторі незалежної професійної спілки. Її критика і опір комуністичній системі в країні, а також активна підтримка поляків, які по всій країні масово залучились до страйків, змінили лад, політичні цілі й моральні цінності Польщі.
Як зазначив на урочистій зустрічі в місті Гданськ лідер «Солідарності» Лех Валенса, це була «найбільша в історії Польщі перемога, яка полягала в подоланні старого порядку, і водночас у формуванні погляду в тих поборених, щоб залишились друзями».
«Доля дала нам два завдання: зруйнувати старий порядок, який гальмував розвиток світу, і збудувати щось мудріше», – наголосив далі у своєму виступі з нагоди ювілею «Солідарності» Лех Валенса.
Також президент Польщі Анджей Дуда, оцінюючи вагу і значення «Солідарності» в польській історії, ствердив, що «Солідарність» зросла на прагненні людської гідності, потребі волі, суверенітету і свободи».
На думку польського прем’єра Матеуша Моравєцкого, важливо те, що за 40 років, які минули, «ідеали «Солідарності» ми зберегли не як музейні експонати, а як цінності, що визначають стандарти в суспільному житті, як своєрідний приклад, до якого ми прагнемо».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 1989: Чому польській «Солідарності» вдалося повалити комунізм?
31 серпня 1980 року тодішня комуністична влада Польщі погодилася підписати 31 постулат із представниками страйкарів на Ґданській корабельні. Одним із головних досягнень була згода на створення незалежних профспілок, які мали захищати права працівників і брати участь у визначенні заробітної плати, поліпшенні умов праці. Також сторони домовилися про обмеження цензури та повернення на роботу учасників страйків 1970 і 1976 років.
Унаслідок підписання домовленостей для влади розпочався період випробувань у зв’язку зі стрімким розвитком незалежної самоврядної профспілки «Солідарність», яка згодом перетворилася на політичний рух.