У Києві в неділю, 10 березня, вчотирнадцяте відбулась акція «Не мовчи! Полон вбиває!» на підтримку військовополонених та зниклих безвісти, повідомляє «Суспільне».
Близько півтори тисячі людей з різних міст України, за даними журналістів, зібралися біля червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Співорганізаторка акції, керівниця ГО «Асоціація родин захисників «Азовсталі» Катерина Прокопенко каже, щоразу учасників стає дедалі більше. Мета заходу – не дати забути про тих військових і цивільних, які опинилися в російському полоні, і домогтися їхнього звільнення.
«Світ в цілому забуває про війну в Україні, а про наших полонених так і ще більше. Можна дуже довго говорити про якісь економічні санкції, про інші речі, але цінність людського життя для нас на першому місці. Особливо життя героїв, які віддавали все: свою молодість, своє здоров'я на боротьбу, на захист нашої держави. А зараз вони перебувають в полоні, в невідомості, без жодного захисту, під тортурами, втрачають здоров'я, і нам потрібно про це говорити», — сказала Катерина Прокопенко.
На акцію прийшла також і Тетяна Гойдик. Жінка у руках тримала фотографії свого брата Олега і його побратима Максима.Вона розповіла, що бійці вважаються зниклими безвісти після штурму Кремінної Луганської області 15 січня 2023 року. Востаннє спілкувалася з братом напередодні штурму.
«14 січня безпосередньо перед штурмом о 8 годині вечора він мені зателефонував і сказав: «Танюшка, молись, завтра буде дуже страшний штурм». І о 3.30 ночі вони пішли на штурм, три години тривав бій. Про мого брата нам сказали невтішні новини, що скоріше за все загинув. Але я в це не вірю. Я скільки буду жити буду його шукати», — розповіла Тетяна.
Чоловік ще однієї учасниці акції Юлії перебуває у російському полоні вже майже два роки. Жінка у пошуках інформації про нього зверталася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до правоохоронних органів і до Червоного Хреста. Також Юлія майже щотижня у різних містах України ходить на акції в підтримку полонених та зниклих безвісти.
«Це був Маріуполь. Востаннє спілкувалися десь на початку березня (2022 року – ред.) Потрапив він в полон 15 квітня при оточенні на заводі Ілліча. Дізналася (про полон – ред.) на російських сайтах, де були списки з 1500 людей, і там я побачила свого чоловіка», – каже Юлія.
Світлана приїхала на акцію «Не мовчи! Полон вбиває!» з Харкова. Її син був серед тих, хто обороняв Маріуполь і хто 17 травня 2022 року вийшов з «Азовсталі» за наказом президента.
«Коли він був на «Азовсталі», кілька разів дзвонив. А вже з пабліків ми дізналися, що він в полоні. Він був в «Оленівці» і у нього три поранення», – розповіла жінка.
31 січня між Україною і Росією відбувся обмін полоненими, в ході якого додому повернули 207 українців. За словами президента Зеленського, половина звільнених полонених брала участь в обороні Маріуполя. Загалом в ході обмінів, за його даними, звільнили 3 035 полонених.
Командир бригади спеціального призначення «Азов» Денис Прокопенко вказав на те, що понад 900 «азовців», які обороняли Маріуполь, лишаються в полоні, і військові цієї бригади майже не потрапляють у списки на обмін.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Омбудсмен Дмитро Лубінець про російський Іл-76, військовополонених, цивільних заручників і депортацію дітей