У Білорусі зараз повний дурдом – мешканка волинського села

ВОЛИНЬ – Село Піща Шацького району Волинської області розташоване за 3 кілометри від найближчого населеного пункту в Білорусі. Саме у цій державі Росія з білоруською армією проводить військові навчання «Захід-2021», які тривають із 10 по 16 вересня. Офіційно повідомляється, що на території Білорусі залучено 12,8 тисячі військовослужбовців, у тому числі близько 2500 російських, понад 30 літаків і гелікоптерів, близько 350 одиниць бойової техніки, зокрема близько 140 танків.

Чи відчувають небезпеку через ці російсько-білоруські навчання мешканці волинського села Піща? Чи хотіли б селяни, щоб кордон України з Білоруссю посилено охороняли українські військовослужбовці?

«Ось тут навпростець, через поле, 3 кілометри – вже білоруське село», показують мешканці села Піща. На білоруську територію вони потрапляють, збираючи гриби і ягоди. До квітня минулого року селяни їздили в сусідню державу через пункт пропуску, який розташований у їхньому селі – «Піщу-Олтуш».

«Цей міждержавний пункт пропуску для автомобільного сполучення не функціонує з квітня минулого року у зв’язку з карантинними обмеженнями по обидва боки кордону. Також закритий пункт поруч у селі Пулемець. Найближчий пункт працює у Доманове Ратнівського району», – каже Радіо Свобода начальник відділення прикордонної служби «Піща» відділу прикордонної служби «Світязь» Василь Воротний.

Пункт пропуску в Піщі

У Піщі проживає понад 1100 осіб і більшість із них має рідних у Білорусі, переважно у Бресті та Брестській області. Українці виїхали в сусідню державу в 90-х на роботу і з перспективою отримати там житло.

У 80-річної Марії Нестерук у Бресті проживають донька, онуки і правнуки.

«Доньку минулого місяця пропустили через кордон, бо їхала до старої матері. Білорусь тримала роботою і заробітками, там ми збирали буряки, вирощували помідори, а тепер працюють наші селяни у Польщі, куди не всі виїдуть. Влітку люди збирали свою волинську лохину», – розповідає Марія Нестерук.

А ще у Білорусь селяни їздили не лише провідати рідних, а й купити продукти і дешевшу солярку, яку приймали і продавали дорожче у багатьох подвір’ях Піщи. Останні два роки вже білоруси скуповували у волинських містах і селах домашні молочні продукти та м’ясо.

«У мене діти там живуть і кажуть, що може б повернулись в Україну. Мій зять – білорус, донька – українка. Там у Білорусі зараз повний дурдом. Я дуже переживаю за внуків і дітей. Цього року донька привезла внуків нелегально, не казала на митниці, що будуть на Волині. З Білорусі втікають люди в Україну і Польщу, які не підтримують Лукашенка. Раніше Лукашенка вважали господарем, а зараз – це повний диктатор. Хотіла б, щоб діти повернулись сюди, тут жили», – говорить Олена Сендер.

Село Піща

Водночас ситуація в Білорусі, зокрема арешти білорусів за те, що не підтримують Лукашенка, проведення російсько-білоруських військових навчань за 60 кілометрів від Піщі тривожить Олену Сендер.

«Деколи чути вибухи чи видно сяйво на небі. Поки не боюсь. Надіюсь, що немає загрози для нашого села. Але Томашовка (Брестська область – ред.) 15 кілометрів від нас. У селі люди говорять, що ЗСУ хоче у наше село ввести українські війська. З одного боку, хотілося б, бо це посилить охорону на кордоні, а з другого боку, буде більше напруження серед людей. Бо селяни живуть зараз спокійно. А так військові ритимуть окопи і це діятиме на психіку селян», – зауважила Олена Сендер.

Піщанське озеро

ТВ впливає на людей

У Піщі ті селяни, які дивляться переважно білоруські та російські телеканали, про що запитувало у них Радіо Свобода, нейтрально ставляться до російської та білоруської влад, називають білорусів, росіян і українців – братнім народом.

У селі є лише одна православна церква Московського патріархату.

«У мене немає білоруських каналів. Я колись жила у Білорусі, чоловік був білорус. Тоді нібито було там нормально, а сьогодні Лукашенко з Путіним зв’язаний», – говорить Ніна Гаврилюк.

Церква УПЦ (Московського патріархату) в Піщі

Більшість мешканців Піщі знають, що в Білорусі на полігоні «Брестський» Росія проводить військові навчання, подейкують, що в Барановичах стоять російські танки. Але це не є головною темою розмов у селі цими днями, коли у них під боком тривають військові навчання за участю Росії. Люди копають картоплю і ходять у ліс по гриби, які у них купують гуртом і потім вже перепродають у Польщу.

Староста села Піща Петро Мегель переймається недобудованою школою у селі, яка мала відчинити двері для школярів ще 1 вересня. Провалена програма президента України «Велике будівництво» через підрядника, який не виплатив зарплату будівельникам за понад чотири місяці. Приміщення школи готове на 70%.

«Все будували дуже гарно з 2019 року і ось останні три місяці роботи зупинені. Спортивний зал не накритий. Витрачено на будівництво 55 млн гривень і якщо до початку зимового періоду не запустити котельню, то все понищиться всередині, шкода праці і грошей. Сьогодні є охочі українці повернутись у село з Білорусі, а нова школа стимулювала б людей. Якщо Росія і Білорусь об’єднаються, то це страшно. Половина Брестської області – це українці», – говорить староста села Піща Петро Мегель.

Будівництво школи мало завершитись ще до 1 вересня

«Велике будівництво» зупинилось і діти начаються в старій будівлі

Мешканці села не мають одностайної думки щодо того, чи варто зараз більш ретельно охороняти кордон України з Білорусю, бо не сприймають цю країну вороже, через призму Лукашенка, а ідентифікують її з білорусами. Останнім часом українських прикордонників на пункті пропуску «Піща» не стало більше.

«Є 200 мисливців, що ми зробимо, якщо вони (тобто, російське військо – ред.) підуть на нас? Та й кордон не захищений, як на сході України. З іншого боку, якщо сюди привезти українське військо, то місцеве населення налякаємо, бо думатимуть, що починається війна», – зауважує староста села Петро Мегель.

А ось на запитання, чи не бояться селяни, що на українському кордоні з Білоруссю може бути така ж ситуація з мігрантами з Іраку, як є у Польщі та Литві, їм було важко відповісти.

Піща живе своїм життям із надією, що не відчуватиме небезпеки з боку сусіда. Тут мають амбітні плани врятувати при підтримці Європейського союзу садибу ХІХ-ХХ століть землевласника Гутовського.

Обладнання у млині збереглось

Донині зберігся млин зі старим ще діючим обладнанням. Є й інші будівлі землевласника, які потребують порятунку. Комплекс садиби є пам’яткою місцевого значення і міг би стати привабливим для туристів.

Яким вважають своє село люди: бідним чи заможним? Середнім – такою була відповідь.