«Звичайна камера, не VIP»: де сидить російський опозиціонер Навальний? 

Російський опозиційний лідер Олексій Навальний перебуває в одиночній камері слідчого ізолятору «Матроська тиша» в Москві. Навального затримали 17 січня в аеропорту Внуково після повернення з Німеччини, де він лікувався після отруєння речовиною «Новачок», яку раніше виготовляли та використовували спецслужби Російської Федерації. Якою є камера Навального в СІЗО? Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода за участі «Голосу Америки», запитав про це Олексія Мельникова, російського правозахисника та відповідального секретаря Громадської спостережної комісії Москви.

– Ви навідували Олексія Навального в СІЗО. Розкажіть, які умови ви побачили?

– Це звичайнісінька камера, тобто не VIP, як дехто каже, не гірша й не краща за інші. Тобто це звичайна тримісна камера, у якій він поки перебуває один. Його одиночне утримання зараз обумовлене тим, що через пандемію запроваджені певні обмеження. Тобто, коли громадянин прибуває в слідчий ізолятор, він перебуває тут приблизно 14 діб до моменту, поки пройде цей термін, або поки в нього не проявляться ознаки респіраторного захворювання.

Відповідно, якщо з'являться ознаки респіраторного захворювання, у цьому випадку здається тест на коронавірус. Якщо коронавірус не підтверджується, або після закінчення 14 безсимптомних діб, людину вже піднімають до загальної камери. Загальні камери не надто відрізняються одна від одної. Єдине, що вони можуть бути і десятимісними – на прикладі «Матроської тиші» – але з дотриманням нормативів.

– А як виглядає його звичайна тримісна камера? Я просто не знаю, як виглядає звичайна тримісна камера в СІЗО.

– Це приміщення не менше 12 квадратних метрів. Там є туалет, телевізор, холодильник, чайник, стіл, лавка і три ліжка: одне двоярусне й одне одноярусне.

– Чи скаржився на щось Олексій?

– Ні, Олексій ні на що не скаржився. Я спитав, чи здійснювався моральний чи фізичний тиск з боку співробітників ізолятора на момент, коли я був у нього. Він сказав, що відповідний тиск не здійснювався. Загалом, скарг на той момент, коли я там був, у нього не було.

– Яким вам видався його настрій?

– Він був дуже стомлений, але це зрозуміло – напередодні був важкий день. Більше того, він залишився в цей день без обіду, вийшло так через перевезення. Тобто тільки поснідав. Він сказав, до речі, що щасливий повернутися на батьківщину. І дякував усім за підтримку. Але моральний стан оцінити було дуже складно, тому що він дійсно був дуже втомлений.

– Уже напередодні перестала працювати електронна система відправки листів в’язням, а сьогодні в СІЗО Москви завпроваджено заборону на побачення з родичами та приймання посилок. На вашу думку, це пов'язано з арештом Навального чи ні?

– Знаєте, я ще не вивчав першоджерело цієї новини..., але короткострокові побачення заборонені з березня цього року через коронавірус. У певний момент було послаблення на приймання продуктових і речових передач. До цього з квітня були заборонені всі види передач, крім медикаментів. Й ось зараз я чув про те, що знову заборонені всі види передач, крім медикаментів.

Але мені треба цю новину перевірити, подивитися й переконатися. Але тут, можливо, це збіг, можливо – ні, не знаю. Треба дійсно в цьому переконатися. Можу лише сказати, що подібні обмежувальні заходи вже вдруге приймаються за рік, точніше втретє.

– У своєму розслідуванні Bellingcat, та й сам Навальний стверджували, що вбити його намагалися конкретні вісім людей, співробітники ФСБ, тобто представники держави. Чи є у вас побоювання, що в СІЗО в такому випадку з ним може повторитися спроба вбивства?

– Знаєте, ми не опираємось на якісь там побоювання. Ми будемо дуже уважно стежити за умовами утримання й дотримання прав людини конкретно громадянина Олексія Анатолійовича Навального в слідчому ізоляторі «Матроська тиша». І в разі, якщо будуть будь-які підозри в тому, що його права порушуються, ми будемо про це негайно повідомляти.

Громадська наглядова комісія Москви та інших регіонів себе давно зарекомендувала як дійсно незалежний неупереджений орган. У нас є представники найрізноманітніших організацій.

– Як часто ви зможете його бачити?

– Закон нас не обмежує в тому, як часто ми можемо його бачити.

– Але як часто збираєтеся?

– Я планував не частіше, ніж раз на тиждень, тому що в нас все-таки величезна кількість ув'язнених, щодо прав, яких ми повинні здійснювати громадський контроль. Але зараз з огляду на те, що на пошту комісії надходить величезна кількість звернень і виникає величезний, скажімо так, громадський інтерес, то будемо намагатися частіше, але подивимося.