(Рубрика «Точка зору»)
Яким чином ЄС міг би перерахувати «заморожені» російські активи Україні? І чи може це відбутися уже в липні? А також, з якими викликами стикається НАТО у час 75-річчя від свого заснування?
Чи отримає Україна щось із від російських активів?
Що важливо знати:
Європейський Союз все ближче до історичного рішення про можливість використати прибуток від «заморожених» російських активів для допомоги Україні. Активи російського центрального банку заморозили невдовзі після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Цінні папери та готівка, заморожені в G7, ЄС та Австралії, оцінюють приблизно у 260 мільярдів євро (282 мільярди доларів).
Активи загальною сумою у близько 210 мільярдів євро знаходяться в ЄС, переважно в Бельгії, де працює фінансова компанія, яка спеціалізується на операціях з цінними паперами – Euroclear.
У лютому Брюссель зробив перший крок, зарезервувавши прибуток, накопичений від заморожених активів. А 20 березня Єврокомісія запропонувала розпочати другий і останній крок – відправити кошти безпосередньо в Україну.
За два дні до цього міністри закордонних справ ЄС доручили головному представнику ЄС із закордонних справ Жозепу Боррелю підготувати пропозицію, яким чином це можна зробити. Жодна з 27 країн-членів поки що не заперечувала, хоча це все ще не вирішено. Лідери та офіційні особи держав-членів ЄС ще мають вивчити пропозицію Європейської комісії та дати їй одностайне зелене світло. Ймовірно дипломати та офіційні особи вже почали детально вивчати цей текст.
Глибша передісторія: у пропозиції, з якою ознайомилося «Радіо Свобода», йдеться про те, що перший крок процесу – резервування прибутку, розпочався 15 лютого цього року: «Центральним депозитаріям цінних паперів (ЦДП) заборонено розпоряджатися цими прибутками, або розподіляти їх серед акціонерів, поки [Європейська] Рада не прийме рішення щодо суми фінансового внеску, який вони мають зібрати для підтримки України».
Центральні депозитарії – це компанії, як Euroclear, які зберігають і керують цінними паперами, здійснюючи операції з ними. Вважають, що завдяки цьому кроку вдалося залучити від 2,5 до 3 мільярдів євро. Єврокомісія сподівається, що ці гроші можуть бути направлені в Україну до липня за умови згоди держав-членів. У Брюселі також сподіваються, що після цього Києву можна буде надсилати зіставні суми залежно від річних процентних ставок.
У пропозиції Борреля є низка «запевнень» для держав-членів, які стурбовані тим, що цей крок може означати конфіскацію приватної власності, оскільки приватна власність є основним правом ЄС, або тим, що це може завдати шкоди спільній для блоку валюті – євро.
У документі йдеться про те, що «отримання несподіваних і надзвичайних надходжень... не є власністю російського центрального банку, оскільки немає законодавчих або договірних положень щодо сплати відсотків власникам основної суми.
Оскільки ці надходження з’явилися лише в результаті обмежувальних заходів, очікування, що вони залишаться в центральних депозитаріїв цінних паперів та їх акціонерів, суперечить закону».
У тексту пропозиції також додається, що будь-які ретроактивні претензії з боку Москви не будуть прийняті: «Несподівані та надзвичайні доходи не можуть бути доступні центральному банку Росії відповідно до чинних правил, навіть після припинення заборони на транзакції. Відповідно, вони не є суверенними активами. А тому правила, які захищають суверенні активи, до цих доходів не застосовуються».
Погляд всередину
- Є й інші переваги, які спонукають країн-членів швидко погодитися з пропозицією: очікувані 3 відсотки прибутку від заморожених активів залишатимуться центральним депозитаріям «для забезпечення ефективності їхньої роботи».
У майбутньому компанії, що надають фінансові послуги, також зможуть тимчасово лишати собі 10% прибутку для покриття потенційних судових стягнень, оскільки є велика ймовірність, що Росія подасть на них позов. - Декілька чиновників ЄС, з якими я розмовляв раніше, применшують можливість шкоди для становища євро, як другої резервної валюти у світі. На користь цього аргументу наводять той факт, що Брюссель уже кілька місяців обмірковує цей крок, і це не мало жодного впливу на торгівлю валютою чи її вартість. Ще одним аргументом є те, що інші країни G7 також обмірковують аналогічні кроки, тому потенційного ризику може зазнати не лише євро.
- Крім того, є пропозиція Європейської комісії щодо того, як мають бути витрачені гроші. Це дає державам-членам ще більше потенційного контролю – і навіть можливість вето. Спочатку передбачалося, що гроші, одержані від прибутку, підуть на відновлення України. Але оскільки війна затягується, і ніхто не очікує, що найближчим часом розпочнеться масштабна відбудова, у пропозиції ЄС йдеться, що 90% коштів мають піти на постачання військової техніки для Києва, а решта 10% – на регулярну фінансову допомогу.
- Ці запропоновані 10 % будуть спрямовані через звичайний бюджет ЄС, тому їм не потрібне чітке зелене світло з боку будь-якої країни-члена. А 90% мають йти через Європейський фонд миру (EPF), позабюджетний механізм ЄС, який дозволив Брюсселю надсилати Україні гроші на закупівлю зброї. ЄС наразі скерував Києву 5,6 мільярдів євро (6,1 мільярдів доларів) на закупівлю зброї та артилерії за останні два роки через EPF, але протягом останніх 10 місяців не зміг затвердити транш у розмірі 500 мільйонів євро після тривалого вето Угорщини. Це вето пов'язане зі розбіжностями Будапешта та Києвом щодо чорного списку, складеного українським Національним агентством з питань запобігання корупції. Угорський банк OTP входить до цього чорного списку і названий «міжнародним спонсором війни», оскільки він продовжує вести бізнес у Росії.
- Хоча восени банк виключили зі списку, Будапешт домагався гарантій того, що це більше не повториться в майбутньому, втім він досі їх не отримав.
Нещодавно ліміт EPF підвищили на 5 мільярдів євро спеціально для України, що відкрило шлях для ще більшої кількості грошей ЄС на зброю для України. - Але правила гри не змінилися. Це означає, що національне право вето, таке як угорське, буде вирішальним фактором для майбутніх траншів. Тобто надприбуток до літа все-таки може не опинитися в Україні.
НАТО у віці 75 років – старий, але все ще спритний альянс
Що важливо знати: 4 квітня НАТО святкувало 75 років. «Пісяючий хлопчик», культова статуя брюссельського фонтану був одягнений у костюм НАТО, а оригінал Вашингтонського договору, який заснував військовий альянс у 1949 році, доставили до Брюсселя зі столиці США під посиленою охороною для міністрів закордонних справ 32 країн-членів НАТО.
Але це було приблизно настільки ж весело, наскільки старіюча військова організація могла собі це дозволити. Міністри закордонних справ збиралися 3-4 квітня, приблизно за три місяці до вирішального саміту НАТО у Вашингтоні 9-11 липня. На своїй зустрічі вони обговорювали ті ж питання, які лідери держав-членів розглядатимуть влітку: війну в Україні; те, як НАТО може зміцнити свою підтримку Києва; перспективи членства України в НАТО; і, зрештою, хто має замінити генерального секретаря Єнса Столтенберґа коли він цього року покине посаду після десяти років.
Минулого тижня міністри не прийняли жодного рішення щодо цих питань – таку розкіш їхні керівники на липневому саміті не зможуть собі дозволити.
Глибша передісторія: Найактуальніше зараз питання – це військова допомога для України.
Оскільки допомога США Україні вартістю понад 60 мільярдів доларів США все ще затримується в Конгресі, європейські друзі Києва намагаються дістати все, що можуть, для своїх українських партнерів, яким бракує зброї на тлі побоювань, що російський наступ у найближчі місяці прорве українську лінію оборони.
Тим не менше, настрій дещо менш похмурий, ніж на початку цього року, коли я розмовляв з офіційними особами НАТО.
«Зараз похмуро, але не катастрофічно. Росія трохи просувається, хоч і повільно», — сказав один дипломат, який не міг говорити під запис. На початку цього року головним питанням було те, як доставити в Україну артилерійські снаряди. Хоч ця проблема все ще не вирішена, члени НАТО принаймні починають виробляти снаряди та закуповують їх по всьому світу.
Зараз гострою проблемою є протиповітряна оборона, особливо ракети для захисту українських міст та інфраструктури. На відміну від снарядів, ракети не можна легко дістати за межами альянсу або швидко виготовити в країнах-членах НАТО. Перед зустріччю міністрів закордонних справ Столтенберґ запропонував вирішення питання фінансування воєнних дій, згідно з яким НАТО надасть Україні п’ятирічний пакет військової допомоги на суму до 100 мільярдів доларів.
Згідно з планом Столтенберґа, гроші надаватимуть усі держави-члени, а внески залежатимуть від валового національного доході (ВНД) країн, який використовують для фінансування спільного бюджету НАТО. Питання полягає у тому, чи всі члени вчасно приєднаються до саміту.
Погляд всередину
- Пропозиція генерального секретаря значною мірою є частиною того плану, який офіційні особи НАТО називають «інституціоналізацією допомоги Україні». По суті, це спроба НАТО взяти для цього на себе різні ініціативи для допомоги Україні.
- Взяти до прикладу контактну групу з питань оборони України, що складається з 50 країн (також відому як Рамштайнський формат), яка зараз знаходиться під керівництвом США і збирається майже щомісяця, щоб забезпечити Україну зброєю. Або коаліція F-16, група з близько десятка союзників НАТО, яка навчає українських пілотів керувати винищувачами.
- Однак військовий альянс уже стикається з перешкодами, одна з них – це Угорщина. Будапешт виступає проти будь-яких кроків, які б свідчили про участь НАТО у війні, включно з тим, щоб військовий альянс брав на себе навчання українських солдатів. Всередині організації на зустрічі міністрів закордонних справ минулого тижня була мета завершити проект мандату для місії в Україні, яка б взяла на себе різні зусилля з надання військової допомоги. Втім ця пропозиція все ще не готова.
- Також мало що зроблено щодо потенційного членства України в НАТО. На саміті альянсу у Вільнюсі минулого року вирішили скасувати для України План дій щодо членства (ПДЧ). ПДЧ – це, по суті, усі необхідні політичні та військові реформи, які нові члени мають здійснити перед вступом.
- Але відтоді шлях України до можливого членства не став чіткішим, а часових рамок все ще немає. Східні країни-члени, такі як країни Балтійського регіону, хочуть вийти за рамки «вільнюської мови», але інші, такі як Сполучені Штати та Німеччина – ні. Навіть якби Україна виконала такі умови для членства, як боротьба з корупцією та реформи сектору безпеки, війна – це все ще слон у кімнаті. А оскільки апетиту до прямої війни з Росією майже немає, членство є вкрай малоймовірним, доки тривають бойові дії.
- Це провокує багато запитань: що НАТО може запропонувати у Вашингтоні в липні? Якесь часткове членство, яке охоплює лише ті території, які Київ тримає під політичним контролем? Чи може, і чи повинен Київ піти на таку угоду, яка де-факто розділить країну? І чи всі 32 учасники альянсу погодяться на таке?
- І, нарешті, є питання заміни Столтенберґа. Передбачалося, що його вирішать на початку квітня, коли велика четвірка — Франція, Німеччина, Великобританія і США — офіційно підтримає прем'єр-міністра Нідерландів Марка Рютте, що йде у відставку. Насправді, схоже, що більшість інших членів також підтримують кандидатуру Рютте, у тому числі кілька країн східного флангу, таких як Естонія та Польща.
- Однак Угорщина категорично проти голландця, а Туреччина поки що займає вичікувальну позицію. Деякі міністри порушили це питання у Брюсселі минулого тижня і підтримали Рютте, але консенсусу поки що немає. Крім того, є ще один кандидат, президент Румунії Клаус Йоганніс, який все ще не здався. Варто очікувати багато поїздок та угод, які, ймовірно, затягнуться до літа.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода