В Мадриді 29-30 червня відбудеться саміт Північноатлантичного альянсу. І хоча чільний представник Офісу президента України сказав перед самітом, що Україна не має намірів робити кроки щодо вступу до НАТО, оскільки розуміє безперспективність цих зусиль через позиції окремих країн Альянсу, однак саміт тим не менше має для України дуже важливе значення. Радіо Свобода зібрало сім головних моментів мадридського саміту НАТО, які напряму або опосередковано зачіпають Україну.

Солідарність та допомога Україні

НАТО збирається на свій саміт на тлі війни Росії проти України. До 30-тьох лідерів Альянсу онлайн має звернутися президент України Володимир Зеленський.

ПДЧ не буде

В України є очікування колись вступити в НАТО, але зараз уже немає ілюзій, щодо того, що саміт в Мадриді може дати План дій щодо членства (ПДЧ).

Тут є два пояснення – і НАТО не готове до того, щоб прийняти Україну, в якій точиться війна, і деякі члени НАТО не бачать її наразі в Альянсі – зокрема Франція та Німеччина.

Це рішення політичне, оскільки, як кажуть натовці, сам Альянс є політичною організацією, а не винятково військовою.

Як натякнув на заключній пресконференції після саміту ЄС 23 червня президент Франції Емманюель Макрон, Україна заслуговувала на статус країни-кандидата в ЄС саме через те, що НАТО не готове дати їй щось подібне .

Президент України Володимир Зеленський з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Брюссель, штаб-квартира НАТО, 16 грудня 2021 року.

Та й сама українська влада на перший стадіях нинішньої агресії Росії вела переговори з Росією і була дискусія про гарантії безпеки, які б Україна мала би отримати у майбутньому від провідних держав і деяких сусідів. І це сприймалось як ніби готовність відкласти зусилля по вступу до НАТО в обмін на гарантії безпеки.

Треба нагадати, що Кремль однією з причин свого нападу на Україну називав нібито вступ України до НАТО.

«Хочу прояснити: якщо хтось думає, що питання цього вступу стало однією з причин для незаконної агресії Росії в Україні, то це не так. Це частина дезінформаційної кампанії. Воно ніколи не було на столі, не є воно і зараз», – сказав глава іспанської дипломатії Хосе Мануель Альбарес напередодні мадридського саміту.

НАТО також виправдовується на тлі епізодичних закидів українських представників, що Альянс, мовляв, недостатньо допомагає. Зокрема залишились без відповіді прохання на початкових стадіях війни закрити небо на Україною або авіацією, або системи ППО. НАТО відмовилось це робити, як також виключило і надсилання контингенту, – не бажаючи прямої конфронтації з Росією.

Так само Україна хотіла би більше військової допомоги від НАТО.

Закрити небо і дати зброю

«Мене тут критикували за те, що я сказав, що НАТО як організація нічого для України не зробила після 23 лютого 2022 року. Тоді я звернувся з проханням: то покажіть що зробив Альянс? І виявилося, немає таких рішень», – заначив 7 червня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Але Альянс пояснює, що допомогу надають на двосторонньому рівні переважно країни-члени НАТО. І хоча ініціатива координації військової допомоги Україні «Рамштайн» була американською, до якої приєдналися інші, однак третє засідання «Рамштайну» було у червні вже в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.

Назагал в Мадриді буде висловлена солідарність і підтримка України.

Також буде поштовх – зокрема з боку британського лідера Бориса Джонсона, щоб не було якоїсь «втоми» від України на тлі війни, що затягується, а також щоб не було спроб нав’язування миру чи якогось невигідного мирного плану українцям.

«Чи мадридський саміт відновить мир в Україні? Прикро, але ні, бо це залежить переважно від країни, якої не буде на мадридському саміті – Росії. Але, думаю, буде дуже чітко сказано на мадридському саміті – що єдиною річчю, яку Росія ніколи не зможе зробити – так це експортувати свої війни до країн-членів НАТО», – сказав напередодні Мадриду міністр закордонних справ Португалії Жуао Гомеш Кравіньо.

Відтак, рішення про ПДЧ, на яке і до війни, і на її початках ще сподівались в Україні, в Мадриді не буде.

«У мене немає великих очікувань від саміту НАТО в Мадриді. Моє реалістичне очікування від саміту НАТО – це те, що там трапиться диво, – сказав Дмитро Кулеба. – Безумовно, ми почуємо слова підтримки, слова солідарності, але поки що я не маю ніяких ознак потужних рішень, які готує Альянс щодо України чи навіть рішень щодо чорноморської безпеки».

Засідання Контактної групи з оборони України. Брюссель, 15 червня 2022 року, штаб-квартира НАТО. На переньому плані міністр оборони США Ллойд Остін, а поруч з ним міністр оборони України Олексій Резніков

Проте НАТО в Мадриді ухвалить рішення щодо надання пакету допомоги Україні для боротьби з російським вторгненням.

«На саміті ми погодимо посилений Комплексний пакет допомоги для України. Він включатиме суттєві постачання в таких сферах, як захищений зв'язок, системи захисту від дронів та паливо», – сказав генсек НАТО Єнс Столтенберг напередодні саміту.

Посилення східного флангу

Це буде одним з ключових моментів саміту в Мадриді. Очікується, що члени Альянсу мають узгодити нову модель оборони східного флангу на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Нинішня стратегічна модель НАТО, як сказала прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас днями в інтерв’ю Financial Times, із захисту країн Балтії може допустити у разі нападу Росії, що її країна може бути стерта з лиця землі.

Прем'єр-міністр заявила, що у поточних планах НАТО враховано, що країни Балтії можуть залишатися під російською окупацією протягом 180 днів. Каллас зазначила, що з моменту російського вторгнення в Україну пройшло більш як 100 днів і вже є приклад Бучі.

«Якщо порівнювати розміри України та країн Балтії, це означало б повне знищення наших країн і культури… Ті, хто був у Таллінні, знають наше Старе місто та його багатовікову історію, – все це було б стерто з лиця землі, у тому числі наші люди, наш народ», – сказала Каллас.

Тобто, балтійці і поляки кажуть, що варто не очікувати можливого нападу Росії, а потім реагувати, відбиваючи і звільняючи території. Треба мати всі ресурси для миттєвого відбиття будь-якого нападу чи провокацій.

Навчання НАТО в Естонії. На передньому плані вояки Естонських сил оборони. Травень 2021 року

Відтак НАТО в Мадриді збирається перевести свої контингенти на східному фланзі з батальйонних груп на бригадні групи. Батальйонна група – це десь одна тисяча вояків, а бригадна група – від трьох до п’яти тисяч вояків.

Вже зараз – після нападу Росії на Україну – в державах східного флангу НАТО дислокується до 40 тисяч вояків , – а було понад 10 тисяч. Взагалі кількість бойових груп НАТО на сході за час російсько-української війни зросла з чотирьох до восьми.

Мадрид закріпить перманентно чисельне зростання, більшу інфраструктуру, більшу кількість резерву, який – навіть базуючись у власних кранах – готовий буде швидко десантуватися туди, де буде небезпека для якогось члена НАТО на сході.

Загалом очікується збільшення сил швидкої готовності НАТО до 300 тисяч вояків.

Що Україні від того?

Якщо коротко – більше увага НАТО до сходу, більша присутність Альянсу в нових членах НАТО – військами та інфраструктурою – це вигідно Україні.

Аналіз провалів і нова стратегія?

НАТО десь раз на десятиліття ухвалює Стратегічну концепцію. Остання була ухвалена в 2010 році.

Через 5 років після цього НАТО перебрало на себе керівництво операцією в Афганістані.

Але швидке взяття влади в Афганістані «Талібаном», захоплення ним усього величезного наданого НАТО військово-технічного потенціалу, і загалом не дуже вдале завершення афганської натовської місії, змусить лідерів НАТО проаналізувати причини провалу і зробити висновки.

Чи будуть ці висновки на користь України?

Через те, що Кремль розпочав широкомасштабну війну проти України, Росія в Стратегічній концепції НАТО буде визнана «довгостроковою загрозою».

«Наша нова концепція поведе нас в нову еру стратегічних змагань. Я очікую, що союзники чітко визначать Росію як найбільшу і пряму загрозу нашій безпеці. Вперше вона також стосуватиметься Китаю і загроз, які Пекін становить для безпеки, інтересів та цінностей», – сказав генсек НАТО Єнс Столтенберг за два дні до саміту.

Масштаби руйнації Маріуполя російськими військами

Як сказав в інтерв’ю газеті Financial Times заступник глави Офісу президента України Ігор Жовква, Україна прагне, щоб будь-які згадки про Росію як країну-партнера НАТО вилучили зі Стратегічної концепції Альянсу. В останній версії (2010 рік) сказано, що НАТО прагне до «справжнього стратегічного партнерства» з Росією і вважає співробітництво між НАТО і Росією стратегічно важливим.

«Ми очікуємо в Стратегічній концепції НАТО будуть більш жорсткі та суворі попередження російському агресору. Не соромтеся у формулюванні положень щодо Росії – це мій заклик до членів НАТО», – закликав Жовква.

Також за словами Жовкви, хоча Україна визнає, що членство в НАТО неможливе в короткостроковій перспективі, вона хоче, щоб Альянс документально підтвердив своє партнерство з Києвом у новій Стратегічній концепції.

Також НАТО збирається пристати на принцип 360 градусів – бути здатним реагувати на загрози по всьому периметру території чи зони відповідальності Альянсу.

Навчання НАТО в Литві поблізу балтійського порту Клайпеда з висадкою морського десанту

На тлі намагання східних членів НАТО посилити їхній фланг, південні члени – включно з Іспанією, яка зараз відзначає 40-річчя членства в НАТО, – будуть переконувати інших, що не треба забувати про Середземномор’я та Північ Африки. Також в концепції буде згадана і Азія через наростаючі амбіції Китаю.

Що Україні від того?

Україна хотіла б закріплення в Стратегічній концепції НАТО розгортання ефективної системи протиповітряної/протиракетної оборони в Україні. Це, як зазначив міністр оборони України Олексій Резніков, додатково посуне «очі» далі на сході Європи.

«Це додаткові 500-1000 кілометрів безпеки для кожного європейського міста. Це дуже наочний і логічний крок, який має бути закріплений у стратегії Північноатлантичного альянсу», – написав Резніков у фейсбуці перед самітом НАТО.

Невідомо, чи НАТО дослухається до заклику глави українського оборонного відомства, але про готовність надати Україні системи ППО заявили США на саміті G7.

Також в інтересах України була би більша увага НАТО до Чорноморського регіону – особливо на тлі блокади Росією українських портів.

В загальних рисах, війна Росії проти України влила нове життя в НАТО, показала потрібність Альянсу. Адже не секрет, що раніше лунали навіть закиди про «непотрібність», «застарілість» НАТО (від Дональда Трампа), або про «розумову смерть Альянсу» (від Макрона).

Нині НАТІО продемонструвало живучість і привабливість для нових членів, яких у майбутньому буде більше ніж нинішніх 30.

Країни НАТО вже не ставлять під сумнів досягнення 2-відсоткових витрат від ВВП на оборону, за що раніше їх критикував Вашингтон.

Фінляндія, Швеція

Як очікується, на саміті НАТО може пролунати запрошення для Фінляндії та Швеції приєднатися до Альянсу. Вони подали заявки у травні і практично готові до членства. Перешкодити цьому може Туреччина, президент якої Реджеп Таїп Ердоган, за висловом однієї газети, діє «самовпевнено», блокуючи приєднання скандинавської пари.

Низка раундів переговорів не дала наразі результату, а для прийняття нових членів потрібен консенсус усіх 30 держав-членів НАТО.

Швеція та Фінляндія на карті Європи, де синім позначені європейські члени НАТО

Туреччина звинувачує Швецію та Фінляндію в підтримці курдських організацій, які Анкара вважає терористичними – Курдської робітничої партії (РКК) та Сирійських народних підрозділів захисту (YPG), а також у наданні притулку багатьом курдам і деяким прихильникам Фетгулаха Гюлена, який живе в США, але якого турецьке керівництво звинувачує в причетності до військового путчу 2016 року. Також Ердоган хоче аби Швеція зняла ембарго на поставки озброєнь Туреччині.

Багато оглядачів вважають, що Ердоган має претензії не стільки до Швеції та Фінляндії, як до США. США підтримують курдів на півночі Сирії, вважаючи їх союзниками в боротьбі з сунітськими ісламістами, а по-друге, Туреччину (через купівлю російських зенітно-ракетних систем С-400) усунули з програми побудови нового суперлітака F-35, а також є сумніви що американці поставлять туркам велику партію F-16. Також турецьке керівництво хоче усунути опозицію з боку США новій масштабній військовій операції на півночі Сирії, метою якої було б витіснення курдських сил і створення 30-кілометрової буферної зони.

Єнс Столтенберг тримає в руках заявки Фінляндії та Швеції на членство в Північноатлантичному альянсі. 18 травня 2022 року

Президент Фінляндії Саулі Ніністьо та тиждень до саміту НАТО висловив песимізм, що вдасться знайти компромісне рішення щоб дві скандинавські країни стали членами НАТО вже у вересні.

Що Україні від цього?

Прийняття Фінляндії та Швеції в НАТО вигідне Україні. По-перше, їхнє членство в НАТО є поразкою вимоги Володимира Путіна щодо табу на подальше розширення НАТО. Також членство двох нордичних країн вказує, що НАТО тримається принципу «відкритий дверей» і що членство в Альянсі не залежить від вето третіх сторін – Росії, що це суверенне право альянсу, його членів і країни-кандидата.

Також членство Фінляндії та Швеції значно посилить НАТО на Півночі Європи і в регіоні Балтійського моря. Якщо ці дві країни увійдуть в НАТО – це посилить «проукраїнські» голоси всередині Альянсу.

Китай – «системний суперник»

США очікують, що нова Стратегічна концепція НАТО міститиме «сильні» тези, адресовані Китаю. Його концепція має означити як системного суперника. Китай все більше грає м’язами – і не лише біля Тайваню чи в Південно-Китайському морі, намагаючись кинути виклик США. Китай також проводить експансіоністську політику в інших регіонах світу.

Президент США Джо Байден під час відеозв’язку з лідером Китаю Сі Цзіньпінем. Фото зроблене в кімнаті Рузвельта в Білому домі 15 листопада 2021 року

Вперше в саміті НАТО візьмуть участь разом лідери Австралії, Нової Зеландії, Японії та Південної Кореї, а також очікується тристороння зустріч на полях саміту в Мадриді лідерів США, Японії та Південної Кореї – його топ-темою буде саме Китай.

Що Україні від того?

Китай займає розмиту політику щодо війни в Україні, він твердо не засудив російську війну, називаючи її евфемізмом «українська криза».

Також США попередили Китай аби він не підставляв Росії плече, проти якої запроваджені санкції за агресію проти України.

В широкому сенсі, наростання китайської потуги і суперництво Пекіна з Вашингтоном не вигідне Україні, бо відволікає увагу США на Азію, а також Києву важливо, щоб найбільшою потугою світу залишались саме США як стратегічний партнер України, який її усіляко підтримує.

Трохи історизму для України

Для України Мадрид має особливе звучання. Саме там – 25 років тому, 9 липня 1997 року – було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО.

Президент України Леонід Кучма тисне руку президенту США Білу Клінтону під час підписання Хартії про особливе парнерство між Україною та НАТО. Мадрид, саміт НАТО, 9 липня 1997 року

І хоча на той момент Київ вже брав участь в програмі НАТО «Партнерство заради миру» (з 1994 року), однак саме в Мадриді на саміті НАТО Україна стала «особливим партнером» Альянсу.

Це передбачала Декларація сприяння безпеки України, зокрема механізм консультацій в разі як Україна почуватиметься в небезпеці. Таким механізмом потім стане Комісія Україна-НАТО, створена того ж 1997 року. Також Хартія передбачала комплексну підтримку України – безпрецедентну на той час для не члена НАТО – зокрема військову реформу, спільні навчання, участь в спільних операціях тощо. Особливо наголошувалось на потребі налагодження контактів між Верховною Радою та Парламентською асамблеєю НАТО.

Що Україні зараз від того?

Ну, Хартія зробила Україну особливим партнером і таким вона залишається для НАТО й донині.

Щоправда, не вдалося Києву отримати План дій щодо членство на саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році, але натомість була обіцянка, що Україна і Грузія одного дня будуть в НАТО.

Після того ще був етап – Програма розширених можливостей НАТО, до якої Україна приєдналась 2020 року – якраз у червні.

Двоє з учасників Програми розширених можливостей зараз якраз можуть стати 31-м та 32-м членами НАТО.

Мова про Швецію та Фінляндію, які оминули ПДЧ.

Також набуття членства в НАТО в 2019 році внесене до Конституції України.

Проте, як сказала в травні цього року тодішня виконувачка обов’язків посла США в Україні Крістан Квін: «План дій щодо членства ніколи не був юридичною вимогою для приєднання до НАТО, а отже, Україна також може вступити до Альянсу без ПДЧ. Однак я би не називала це скороченою процедурою. ПДЧ – це механізм, який дозволяє державі досягнути вимог. І якщо якась держава вже відповідає усім вимогам – то ПДЧ стає непотрібним. Тому як Україна, так і будь-яка інша держава не має отримувати План дій щодо членства та виконувати його у разі, якщо ви загалом будете відповідати більшій частині вимог».

Новий генсек НАТО

Мадрид повинен був стати самітом, на якому мали знайти заміну Єнсу Столтенбергу. 63-річний норвежець, який раніше двічі був прем’єром своєї країни, є генсеком з 2014 року – року коли Росія анексувала Крим та розпалила конфлікт на українському Донбасі.

Повноваження другого терміну Столтенберга як генсека НАТО добігали цього року (у вересні), але враховуючи його досвід на чолі НАТО на тлі агресивних дій Росії йому ще подовжили керівництво Альянсом на один рік.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг залишається на чолі Альянсу ще на рік. На його час випали одні з найбільших випробувань для НАТО після Холодної війни: анексія Криму Росією, конфлікт на Донбасі і зараз широкомасштабна неспровокована агресія Росії проти України.

Серед кандидатів назвали британців – колишнього міністра закордонних справ Вільяма Хейґа, а також колишню прем’єрку Терезу Мей, навіть лунало ім’я екс-шефа євродипломатії Кетрін Ештон.

Італієць лише один раз був генсеком НАТО – наприкінці 1960-х – тому пролунало ім’я екс-очільниці дипломатії ЄС Федерікі Моґеріні (їй, щоправда, закидають м’яку позицію щодо Китаю).

Останнім часом видання Politico називало і колишню президентку Естонії Керсті Кальюланд (кажуть, що вона ніби є фаворитом на цей момент, а в міжнародних публікаціях Кальюланд характеризують як «тверду щодо Росії, реалістичну щодо Китаю і проамериканську»). Але також лунали прізвища екслідерки Литви Далі Грибаускайте та колишньої президентки Хорватії Колінди Грабар-Китарович.

Ймовірно, затвердження нового генсека тепер перенесуть на рік.

Але якщо серед потенційних кандидатів так багато жінок – то може справді в НАТО є попит на першу в історії генеральну секретаршу?

Що Україні від того?

Якщо справді генсеком НАТО може стати представник країни «східного флангу» – то це вже одразу людина з кращим розумінням Росії і геополітичного значення України.

Як писала американська Heritage Fоundation: «Отже, хто хоче піти стопами Столтенберга? Багато хто. І найрозумніша ставка, що будь-хто, хто буде м’яким щодо чи-то Росії, чи Китаю – не пройде».