Як стати своїми у Європі? Малими кроками

Малі кроки до великих результатів

В дитячих садочках, які, між іншим, знову наповнюються веселим гамором, чотири- і п’ятирічні ще не знають, що Україна хоче досягнути членства в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі. Та для більшості їхніх старших братів та сестер, п’ятикласників, слова ЄС і НАТО вже не чужі.

А що казати про військовослужбовців чи бюрократів, про лікарів чи пожежників, про жінок і чоловіків, молодих і літніх! Ці організації їм відомі, вони є символом добробуту і безпеки, чого хочуть усі українці. Що ж до президента України, то Володимир Зеленський їх повторює своїм іноземним візаві щоденно, телефоном, відео і особисто.

Домашні та закордонні критики зауважують, що така загальнонаціональна вимогливість може навіть зашкодити справі. Що інколи вона дратує. Що до членства довгий шлях і потрібні справи.

Зауваження вірне. Друзі-сусіди наполегливість розуміють, бо на собі пережили кремлівську навалу. Дальші партнери – не завжди.

Мабуть, варто прислухатися до зауваження і зробити малі кроки, які продемонструють і ближчим, і дальшим, що ми свої.

Кроки мають імена – Тримор’я та Бухарестська дев’ятка

Тримор’я – це об’єднання дванадцяти країн ЄС у Центральній Європі – балтійських, балканських та тих що між ними, започатковане Польщею та Хорватією шість років тому з метою реалізації великих міжнародних інфраструктурних та інноваційних проектів (енергетика, транспорт, цифра).

Засвоювати складне мистецтво взаємодіяти в Європейському Союзі і практично готуватися до членства Україні варто саме на прикладі діяльності країн Тримор'я і навіть з ними разом. Ініціативно пропонувати свої послуги у його проєктах та ділитися своїм досвідом у ІТ, енергетиці, агробізнесі.

До Бухарестської дев’ятки входять ті ж центральноєвропейські країни (без Австрії, Словенії та Хорватії), члени НАТО. За ініціативою Румунії – звідси назва – та Польщі вони в 2015 році домовилися про спільні зусилля для зміцнення південно-східного флангу Північноатлантичного альянсу. Російська агресія на Донбасі, захоплення Криму і мілітаризація Чорного моря яскраво продемонстрували звідки йде смертельна небезпека. Голос Дев’ятки почули в штаб-квартирі НАТО і в оборонній концепції Альянсу сталися позитивні зміни.

Україна має наполягати, що її досвід у протидії Кремлю необхідний для Дев’ятки. Що вона готова ним ділитися, і прагне стати членом НАТО не як слабке навантаження, а як корисний союзник.

Нещодавній візит президента України у Варшаву дав нагоду голосно нагадати про інтерес України до Тримор’я та Бухарестської дев’ятки. Цей політичний сигнал почули. Але за декларацією мають статися й практичні дії.

Свої пропозиції партнерам з економіки й безпеки повинні викласти відповідні українські відомства: оборонне, транспортне, енергетичне, фінансове на чолі з дипломатичним. Вони разом мають підключити до обидвох форматів вітчизняне ділове середовище, адже саме йому виконувати інноваційні проєкти та створювати нове озброєння.

У протилежному випадку (в який не хочеться вірити) сигнал залишиться порожнім звуком. Адже обидвом ініціативам вже сьомий рік, а Україна й досі не спромоглася домовитися з ними про спільний план дій. Серед спостерігачів у Триморї – Сполучені Штати та ФРН. Серед зацікавлених у Дев’ятці – не чужа нам Туреччина. Хіба це не та компанія, в якій варто опинитися?

Діяти треба швидко і цілеспрямовано. Києву постійно кажуть, що двері до євроатлантичних структур відчинені. Отже треба не лише стукати, а й заходити.

Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції