«Нас називали дружинами терористів». Через 8 років з Сирії повернулась кримчанка

Із Криму вона поїхала у 2013 році з двома дітьми, і застрягла у Сирії на 8 років – так розповідає про своє життя кримчанка Іман ( ім'я змінено-ред). Не заперечує, що її обидва чоловіки були бійцями терористичного угруповання Ісламська держава (попередня назва угруповання – Ісламська держава Іраку та Леванту, скорочено ІДІЛ). Після того, як Сирійські демократичні Сили звільни міста від окупації ІДІЛ, усіх мешканців помістили у табори на північному сході країни, як підозрюваних у співпраці з терористами. В цих таборах майже три роки прожила Іман зі своїми дітьми. 18 жовтня Україні вдалося вивезти її родину з Сирії. Ще 33 громадян України зараз вивезені з табору «Аль-Хол», підготовлені до евакуації, але перебувають на карантині. В Офісі президента обіцяють, що останній четвертий рейс забере усіх найближчим часом.

Навіщо поїхала в Сирію?

На це питання у Іман проста і коротка відповідь – «тому що чоловік покликав». Про те, що у Сирії з 2011 року фактично йде війна, каже, що не знала. Як і про те, що МЗС рекомендувало українцям утриматися від поїздок до цієї країни.

На сайті зовнішньополітичного відомства навіть докладно описано, що «на територіях окупованих ІДІЛ та Джабхат ан-Нусра, відбувається архаїзація ставлення до жінки та суттєве зменшення її прав та свобод».

Цього всього Іман не знала. В Криму вона займалася господарством, освіта – середня. Вірила словам чоловіка, що в Сирії жити краще ніж в Криму. Взяла трирічного сина Халіда, та доньку Самаю, який був лише рік, і поїхала.

Халід, 11 років, син Іман

Чоловіки Іман воювали в ІДІЛ

Чим точно займався її чоловік, з яким одружилася ще в Криму, вона не знає. Дома завжди була його зброя. Каже, що у справи чоловіка не втручалася, нічого не питала. Його часто не було дома, Іман розуміє, що він брав участь у військових операціях. Був бійцем екстремістського угруповання ІДІЛ. Приблизно у 2014 році він загинув.

Кримчанка Іман, яка перебувала в таборах у Сирії

За правилами Ісламської держави жінки не могли жити самі без чоловіків. Вони мали вийти заміж, а якщо відмовлялися, то жили в так званому будинку Чорних вдів. У такому жила і Іман з дітьми.

Їй було важко там жити і вона погодилася на шлюб з чоловіком із Азербайджану. Він також воював за ІДІЛ, але ніяких подробиць про це, стверджує Іман, вона не знає. Від цього чоловіка Іман народила двох доньок: Сарі зараз 6 років, а наймолодшій Асії - 4 роки.

Доньки Іман: Сара (зліва) і Асія (зправа)

Як опинилися у таборі?

Іман з дітьми і ще кілька родин вирішили виходити з міста Багхуз, яке оточили війська Сирійських демократичних сил. Це було останнє місто під владою ІДІЛ на території Сирії. І сирійці фактично вибивали іділівців з міста.

Боячись, що можуть загинути, жінки з дітьми разом вийшли за межі міста і вже там їх забрали сирійські курди. За кілька днів Іман з дітьми відвезли в найбільший табір на північному сході Сирії («Сиріський Курдистан») «Аль-Хол». Виглядає він як величезне наметове місто. Ось відео цього табору з дрону.

За даними ООН там проживає щонайменше 65 тисяч людей – більшість це іракські та сирійські біженці, 14% – іноземці: жінки та діти з 60 країн світу. Ось як виглядав табір «Аль-Хол» у 2016 та у 2020 році.

Іман згадує, що в цьому таборі не було порядку, могли вбити людину і ніхто з цим не розбирався. Пізніше її перевели в інший табір «Родж». Там умови проживання були кращими, правила більш суворі.

Жінка заробляла гроші там тим, що прала речі і прибирала в чужих наметах.

Нас називали «дружини терористів»

Жінок і дітей Сирійські Демократичні Сили утримують в таборах фактично як полонених, підозрюваних у співпраці з терористичним угрупованням ІДІЛ. Але жодних обвинувачень, підозр їм не висували, не допитували.

«В таборі нас називали дружини терористів, дружини бойовиків», – розповідає Іман. Вона не вважає себе винною, бо зброю до рук не брала, на стороні ІДІЛ не воювала.

Іман розповідає, що в таборах є і радикалізовані групи жінок, серед них багато російськомовних. Які чекають на повернення ІДІЛ, своїх чоловіків, які звільнять їх від курдів. Ці жінки дуже агресивно налаштовані до тих, хто хоче залишити табір і хто розчарувався в ІДІЛ.

Місцевий телканал ANHA показував одну з таких спецоперацій проти ісламістів у таборі.

Кримчанка Іман з дітьми у Сирії, 2017 рік

Жінки та діти - загроза національній безпеці?

Чи повертати громадян своєї країни, які самостійно, не під примусом, абсолютно свідомо зробили свій вибір і поїхали до Сирії?

Це питання експерти називають чутливим і навіть спірним. Ті країни, які не хочуть повертати своїх громадян, в першу чергу говорять про потенційні ризики пов'язані з безпекою, заявляє Х'юман Райтс Вотч.

Багато країн вважають, що ці люди, включаючи неповнолітніх, радикалізувалися і становлять загрозу для суспільства.

Діти Іман: Халід, Самая, Сара, Асія

Ми запитали Іман, як вона до цього ставиться, і чи можуть жінки та діти, які повертаються в Україну, становити загрозу?

«Можна я про себе скажу? Я не є загрозою. Я втомилася від всього, я просто хочу почати все спочатку і поставити на ноги своїх дітей. Більше я нічого не хочу. Особисто від мене, ніякої загрози немає».

За законами Британії, британці, що приєдналися до ІДІЛ, можуть бути позбавлені громадянства, якщо вони мають будь-яке інше громадянство. Найбільш відома і гучна історія британки Шаміми Бегум, якій Верховний суд відхилив прохання про відновлення громадянства, зазначивши, що вона становить загрозу для національної безпеки країни.

Німеччина та Данія також позбавляють громадянства колишніх бійців ІДІЛ, а також їхніх дружин. Австрія і Швейцарія заявили, що не допомагатимуть повертати додому жінок та дітей, які приєдналися до ІД.

Бельгія, Нідерланди і Франція неохоче забирають своїх громадян. Виключення роблять лише для дітей. Російські ЗМІ пишуть, що Росія не оголошувала офіційно, але з Сирії вирішили забирати лише сиріт, через те, що силовики не схвалюють «масове повернення потенційно небезпечних людей».

Казахстан дає своїм громадянам другий шанс

Із 2016 року Казахстан забирає своїх громадян з Сирії та Іраку. За указом президента країни були організовані спеціальні операції з повернення дітей та жінок із зон терористичної активності. Різні відомства розробили покрокову інструкцію, хто чим займається і на якому етапі. Найголовніше – це відновлення документів, документація дітей, генетичні експертизи, робота психологів, соціальних працівників та теологів.

Також працюють слідчі органи, які перевіряють причетність жінок до злочинів скоєних на території Сирії та Іраку. Є випадки, коли жінки були засуджені до 5 років позбавлення волі за злочини пов'язані з тероризмом, екстремізмом, розповсюдженням незаконної літератури.

Що найскладніше в роботі з сім'ями які повертаються, чи помітна радикалізація жінок та дітей, ми запитали Ольгу Риль, вона директор громадського фонду ПРАВО. Їх організація у Казахстані одна з перших почала займатися реабілітацією і соціалізацією казахстанців, які поверталися з Сирії.

«Фахівців адаптаційного центру, діти називали «кафірами». Це термін, який застосовують до невірних. І це ті «кафіри», яких треба вбивати. Знаєте, для нас було потрясінням, що це говорили діти дуже маленького віку. Шестирічна дівчинка, говорила нам таке», – згадує Ольга.

Фахівців здивувала глибока релігійність саме дітей. Ольга пояснює це тим, що діти жили великою комуною, в один час молились, в один час читали намаз, в один і той самий час готувались до намазу, вони дотримувались усіх релігійних свят. Вони жили в такому вакуумі, і іншого життя вони не бачили.

Читайте також, про ще одну родину, яку повернули з Сирії до України влітку 2021 року. Репортаж з Іраку:

З жінками і дітьми працюють теологи, вони фактично здають іспит на знання Корану. Юристи роз’яснюють їм яка буває відповідальність за читання забороненої літератури. Дітям пояснюють, що буде, якщо вони будуть агітувати однолітків приходити в якісь закриті групи, які можуть нести загрозу для них самих і для країни. Яка є кримінальна відповідальність за вербування.

Психологи працювали з матерями, яким пояснювали, що вони не мають право нав'язувати своїм дітям заборонену у Казахстані релігію. І що є кримінальна відповідальність за неналежне виховання неповнолітніх дітей.

«Були люди, які засуджували цих жінок і говорили - навіщо їм допомагати», – згадує Ольга. Але ж жінки після повернення несуть свою відповідальність - чи то кримінальну, чи громадянську, це їх особистий життєвий тягар. А країна в першу чергу допомагає дітям, які не винні у помилках батьків.

У Казахстані багато працювали, щоб пом'якшити критичне сприйняття до казахстанців, які повертаються з Сирії та Іраку.

«Дуже велику роль на себе взяло міністерство інформації суспільного розвитку. Міносвіти, комітет у справах релігії, працювали в цьому напрямку. І вони і ми проводили освітні семінари і тренінги для психологів шкіл. Для директорів шкіл. Дуже багато було друкованих, інформаційного характеру матеріалів, і по телебаченню, і в засобах масових інформацій, в інтернеті», – розповідає Ольга Риль.

Історії жінок, які повернулися Казахстан читайте тут.