Скульптури «одягнули» в риштування і бляху. Твори мистецтва винесли у сховища: Львів рятує культурну спадщину

ЛЬВІВ ‒ Десятки волонтерів працюють щоденно, щоб уберегти історичну та культурну спадщину від російської агресії, щоб врятувати цінні архітектурні перлини від руйнувань. Цінні експонати сховали працівники музеїв, бібліотек. Однак чи дають собі раду? Адже, за словами експертів, бракує матеріалів.

Чотири скульптури Діани, Нептуна, Амфітрити і Адоніса, що є окрасою восьмигранних чаш фонтанів на площі Ринок, закриті. Їх обгорнули вогнетривкою тканиною, скловатою, фольгою, вдягнули на них спеціальні мішки. А навколо зробили риштування.

«Риштування обшили плитою, до неї кріпимо бляху. Це захист від осколків, від ударної хвилі. Звісно, що при потраплянні ракети, нічого не допоможе, але бодай так стараємося врятувати. Нам не вистачає матеріалів, щоб все вберегти. Двадцятий день працюємо. Група 40 волонтерів-митців. Приходимо по черзі, зі своїм інструментом. Таким чином і допомагаємо врятувати для наступного покоління наше надбання», ‒ розповідає Радіо Свобода іконописець Іван Тачинський.

Скульптуру Нептуна ховають від можливих обстрілів

Львівський митець із командою працює на площі Ринок над скульптурами фонтанів. А поруч інша група фахівців закриває елементи на пам’ятці сакральної архітектури Римо-католицькому архикатедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії. Це «митрополича базиліка» XIV-XVIII століть. Сховали всі скульптури Апостолів довкола костелу. Храм славиться своїми вітражами і їх захистили від ударної хвилі.

Волонтери закривають скульптурну композицію XVII століття «Гріб Господній». Спершу обгорнули її, тепер по риштуванню набивають плити і бляху. Цікаво, що кам’яну фігуру лежачого у гробі Христа з цієї композиції зняли у радянський час, а повернули на місце у середні 90-х років ХХ століття.

Римо-католицька катедральний собор

Львів закриває пам’ятки, які є світовим надбанням, наголошує керівниця управління охорони історичного середовища у Львові Лілія Онищенко.

«Тут пам’ятки від ХІІІ до ХХ століть, які представляють архітектуру різних періодів, архітектурних стилів, а також різних національностей, які історично проживали у Львові, а це вірмен, німців, поляків, євреїв, українців. Ми зараз захищаємо світову спадщину, а не лише українську. Ми не впевнені, що світова спадщина стане бар’єром для ворога», ‒ каже Лілія Онищенко.

Львів увійшов у список Світової спадщини ЮНЕСКО у 1998 році. А це вся центральна частина міста площею майже 150 га і понад 2500 архітектурних перлин. Серед яких Вірменський квартал у Львові. Вірменський катедральний собор XIV-XV століть є найдавнішою пам’яткою східної культури у Європі.

Останніми роками польські та українські реставратори відновили унікальні фрески польського митця ХХ століття Яна Розена. У вірменському дворику закрили дерев’яну різьблену каплицю, в якій найдавніший вівтар в Україні, що складається з трьох фігур – розіп’ятого Христа, Матері Божої і Марії Магдалини, які змонтовані до дерев’яного тла. Фігура Христа різьблена у ХV столітті, інші дві скульптури датуються XVIII століттям. Фахівці розібрали вівтар і сховали скульптури.

У вірменському дворику заховали вівтар

До світової спадщини ЮНЕСКО належить увесь Святоюрський комплекс. А це і собор Святого Юра, митрополичий палац, дзвіниця, капітульні будинки, сад. Тривають роботи щодо закриття архітектурних елементів.

Святоюрський комплекс

До порятунку культурної та історичної спадщини Львова долучились будівельні компанії, які надають безкоштовно в оренду риштування, допомагають і будівельними матеріалами, але на сьогодні їх дуже бракує, а це металевої бляхи, захисних плівок. Про це Радіо Свобода розповів Андрій Салюк, керівник Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. За його словами, українцям допомагають у консультаціях фахівці з Хорватії, які мають великий досвід порятунку культурної спадщини під час військових дій.

«Хорватські фахівці – єдині в Європі мають досвід, бо вони воювали і рятували пам’ятки, переживши війну. Вони консультували нас, що робити в умовах бойових дій, наближення фронту. Про деякі речі нам ніхто не говорив. Ми підготували інструкцію, яку поширюватимемо серед священників і церковних комітетів, а іншу зробили інструкцію для малих музеїв», ‒ говорить Андрій Салюк.

Допомагають львів’янам і польські фахівці, які привезли вогнетривкі матеріали, якими у львівських церквах закривають вітражі та іконостаси.

Каплиця Боїмів у Львові

Виставкові зали ‒ порожні

Порожні стіни виставкових залів львівських музеїв. Удень і вночі працівники Національного музею, Львівської галереї мистецтв запаковували мистецькі твори і ховали їх у сховище. А фонди музею налічують майже 200 тисяч одиниць.

«Останні два тижні розбирали, пакували і ховали всі наші експозиції. Зараз музей практично «голий». Оцінили ризики і приміщення, які теж мають бути захищені. Твори мають бути запаковані. Ми взялись до роботи, коли гримнуло. Небагато робіт у Львові відскановані і оцифровані, якщо йдеться про скульптуру. Якщо мова про українські музеї, то вісім років війни, а все рівно, це лишилось на руках самих музейних працівників і музеїв. Самі фондосховища і приміщення на такі випадки війни мали бути приготовлені, а їх немає. Ми виходимо з власних сил», ‒ каже науковий працівник Національного музею у Львові Роман Зілінко.

Музеї отримали інструкції, як діяти в умовах війни і твори поділені на три категорії щодо порятунку в таких умовах. Їх виносять у сховища або ж евакуюють, це все залежить від ситуації, про це розповів Радіо Свобода директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк.

«Найцінніші речі зняті з експозиції і перенесені в запасники. Якщо буде вказівка евакуювати, що робиться лише з дозволу Міністерства культури, то їх переміщають уже, куди треба», ‒ зауважив Тарас Возняк.

Домініканський собор

Найбільш складно у час війни бібліотекам. Для прикладу, фонди Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка налічують понад три мільйони книг, 120 тисяч з яких ‒ унікальні стародруки і рукописи, найстаріший з яких датований ХІІ століттям.

«Більшість наших установ, інституцій не є пристосовані для переживання воєнних умов, бойових дій. Ми послуговуємось відповідними протоколами і розпорядженнями щодо кількох рівнів захисту. Передусім запровадили спеціальну систему допуску в бібліотеку, вживання спеціальних засобів захисту приміщень, найрадикальніший ‒ це евакуювати фонди. На даний момент укріпили приміщення, закрили спеціалізованими засобами віконні прийоми, перенесли унікальні документи у більш захищені приміщення. Сьогодні стараємось зберегти свої фонди своїми засобами і силами», ‒ каже Радіо Свобода директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь.

Нині країни Європи запропонували львівським музеям і бібліотекам допомогу. У разі великої небезпеки, готові надати місця для збереження цінних пам’яток.

«Було б варто користати і на Заході. У такий спосіб забезпечуючи наші цінніші твори, щоб вони там збереглись. Про це мова йде. Це було б у наших інтересах зберегти та й на цій хвилі зацікавити і поговорити про українську культуру. Польща Німеччина, Франція, Швейцарія запропонували музеєві допомогу», ‒ повідомив працівник Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького Роман Зілінко.

Працівники мистецьких установ обговорюють сьогодні різні варіанти порятунку унікальної культурної спадщини в умовах вторгнення російського агресора на територію України.