Микола Карпюк – один із лідерів партії УНА-УНСО, як стверджують, брав участь у кількох конфліктах на пострадянських теренах, зокрема, у грузинсько-абхазькому конфлікті на боці Грузії. Затриманий ФСБ Росії у березні 2014 року на українсько-російському кордоні. Разом з іншим українцем, Станіславом Клихом звинувачений Росією в «участі у Першій чеченській війні», засуджений російським судом до 22,5 років ув’язнення. Міжнародні правозахисні організації визнали його політв’язнем.
Микола Карпюк у російському суді. Грозний, 17 травня 2016 року
З життєпису:
Народився 21 травня 1964 року у селі Великий Житин на Рівненщині. Отримавши спеціальність токаря та пройшовши військову службу в 1982-1984 роках, понад два десятиліття працював за спеціальністю на різних підприємствах, а потім – журналістом у газеті «Наша справа». Зі здобуттям Україною Незалежності пішов у політику. Зокрема, деякий час очолював рівненський осередок УНА-УНСО.
У 1990-х роках взяв участь щонайменше у двох збройних конфліктах: у придністровському (на боці невизнаного утворення «Придністров’я») та у грузинсько-абхазькому (на боці Грузії).
Двічі (у 1998 та 2002 роках) балотувався до Верховної Ради України від УНА-УНСО, однак обидва рази партія не пройшла до парламенту.
У 2000 році одружується. Нині дружина Олена і син Тарас чекають на батька з російської в’язниці.
У 2000–2001 роках Микола Карпюк брав участь в акції «Україна без Кучми», за що його засудили до 4,5 років ув’язнення. Вийшов з української в’язниці у 2004 році.
У жовтні 2015 року Європейський суд з прав людини виніс рішення на його користь: держава Україна має виплатити Карпюку компенсацію в розмірі 3 тисячі євро через порушення його прав.
У 2000-х роках Карпюк є заступником голови УНА-УНСО.
Із 2013 року приєднується до руху «Правий сектор», згодом стає заступником його голови.
17 березня 2014 року, після анексії Криму, вирушає до Росії. Як він потім пояснив у своєму листі, нібито для переговорів з оточенням президента Росії Володимира Путіна для скасування анексії Криму.
«Моя поїздка була обговорена керівництвом «Правого сектору» України, де і було прийняте рішення про делегування мене на цю зустріч», – йдеться у листі, який надали адвокати Карпюка.
Тогочасний лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош цю заяву спростовує.
Хроніка ув’язнення:
17 березня 2014 року Миколу Карпюка затримує ФСБ, коли він намагався перетнути українсько-російський кордон на одному з пунктів пропуску в Чернігівській області.
Карпюк пізніше пояснював, що одним із ініціаторів зустрічі з людьми в оточенні Путіна був голова Київської обласної організації «Правого сектору» В'ячеслав Фурса, який їхав автівкою разом з ним. Проте Фурсу разом із їхнім водієм росіяни звільнили через 15 діб. Карпюка не відпустили.
Перші три дні Миколу Карпюка утримували в СІЗО Брянська, але 20 березня 2014 року перевезли на Північний Кавказ, до міста Єсентуки.
21 березня, пригадує Карпюк у своїх листах, представник Слідчого комітету Росії сказав йому, що його звинувачують в участі у бойових діях у Чечні з 1994-го до 2001 року. Карп'юк стверджує, що до нього застосовували важкі тортури і погрожували розправитися із його родиною.
Однак весь цей час в Україні не знали нічого ні про його долю, ні про місце перебування. Російський адвокат Ілля Новіков навіть припускав, що Карпюк міг вже бути мертвим. Дружина Миколи зробила заяву до української поліції, яка відкрила провадження за статтею «убивство».
14 вересня 2015 року відбулася перша зустріч Миколи Карпюка з адвокатами, після якої його родина дізналася про те, що він живий і що російський суд звинувачує його в «чеченських» подіях.
15 вересня розпочався суд над українцями Карпюком та Клихом. Третій підсудний, Олександр Малофеєв, за російською версією, «пішов на співпрацю зі слідством», і звинувачення Карпюка та Клиха ґрунтуються саме на його свідченнях.
Микола Карпюк (ліворуч) і Станіслав Клих, громадяни України, яких судять у Росії в Грозному
26 жовтня 2015 року український консул вперше за півтора року зміг відвідати Миколу Карпюка та Станіслава Клиха у в’язниці.
27 жовтня 2015 року Карпюк заявив про свою невинуватість. Він повідомив, що з нього тортурами і погрозами вибили зізнання в «убивства російських військових у Чечні», яких він не вчиняв. За його словами, він підписав звинувачення після того, як росіяни почали погрожувати його родині розправою.
26 травня 2016 року суд Чечні засудив Миколу Карпюка до 22,5 років колонії суворого режиму за звинуваченням «в участі в банді», «у вбивстві та замаху на вбивство російських військових на Північному Кавказі у 1994 році», йдеться у вироку.
«Раби не могли відпустити на волю», – так прокоментував Карпюк рішення суду.
Your browser doesn’t support HTML5
Станіслав Клих та Микола Карпюк слухають вирок російського суду
26 жовтня 2016 року Верховний суд Росії відхилив апеляцію захисту і визнав вирок Миколі Карпюку і Станіславу Клиху «законним».
У листопаді 2016 року Карпюк разом із Клихом подали звернення до Міністерства юстиції України щодо «переведення їх до України для відбування покарання». Тим часом їхні адвокати почали підготовку позову до Європейського суду з прав людини.
Карпюк відбуває покарання у в’язниці «Володимирський централ» у Володимирській області Росії.
20 серпня 2019 року слідчий ізолятор «Лефортово» в Москві підтвердив російським правозахисникам, що до нього перевели Миколу Карпюка, Станіслава Клиха та ще кількох українців.
Адвокати: Олексій Барановський, Ілля Новіков
Цитати:
- «Навіщо факти, докази, коли існує електричний струм? Не вдалося електричним струмом – мені сказали: завтра тут буде твій малолітній син, і з ним будуть робити те, що робили з тобою. Тоді я сказав: «Так, я підпишу всю вашу мерзенну брехню». І підписав».
(З останнього слова на суді)
- «Всі випробування нам під силу. Під силу також і відповідальність, що покладена на нас. Інструмент розвитку – любов, правда, добро! Керуйтеся ними!».
(З листів на волю)