«Моє дитинство – це класичне життя кримського татарина у 90-і». Інтерв’ю з муфтієм Муратом Сулеймановим

У листопаді в Духовного управління мусульман України «Умма» з'явився новий муфтій: імама Львова Мурата Сулейманова обрали на чотирирічний термін. Сулейманов – кримський татарин, народився у Криму, з дитинства вивчав іслам. Він закінчив Єменський університет за спеціальністю шаріатська наука. З 2015 року Сулейманов – імам мусульман Львова. Член Української ради з фетв і досліджень, голова Всеукраїнської асоціації з вивчення Священного Корану.

Проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії представляє першу частину інтерв’ю з Муратом Сулеймановим, в якому він розповів, скільки часу йому знадобилося, щоб завчити напам'ять Коран, пояснив, чи потрібна Львову мечеть, і зізнався, як зустріне деокупацію Криму.

Мечеть – не для галочки

– Ви народилися у Криму. Якого року ваші батьки повернулися на півострів із місць депортації?

– Батьки повернулися у 1988-89 роках. А 1990 року в Криму народився я.

– Для багатьох кримськотатарських дітей 90-і – це спогади про вічне будівництво, життя в тимчасових будиночках і роботу в теплицях. У вас також такі спогади?

– На сто відсотків. Це будівництво, теплиці, причому вона була не одна, і вони були чималі. Це класичне життя кримського татарина в 90-х.

– Пам’ятаєте той момент, коли ви переселилися у той будинок, який зводили?

– Спочатку, коли батько приїхав у 1988 році, він купив тимчасовий будиночок і почав поряд зводити постійний. Коли мені було шість, батько закінчив будівництво – такі моменти я пам’ятаю.

– У житті більшості кримських татар традиції відігравали помітно більшу роль, ніж релігія. А як ви дійшли до вивчення релігії?

– Після масового повернення кримських татар до Криму Діянет (управління у справах релігій Туреччини – ред.) створив проєкт, відправляючи до Криму на 2-3 місяці фахівців, щоб вони навчали релігії. Також у ті роки приїжджі студенти з мусульманських країн об'єднувалися і, добре знаючи Коран та основи релігії, навчали кримських татар.

А в лютому 1997 року приїхав до нас із Туреччини вчитель Білял-оджа. На той час мечеть у нашому селі не опалювалася, а зими були суворі, і було дуже холодно. Батько тоді закінчив ремонт будинку, і в нас одна кімната залишалася вільною. І ось після п'ятничного намазу наш імам познайомив громаду з учителем, що приїхав, і звернувся з проханням: «Якщо у когось є можливість, заберіть його додому». Вчитель планував жити у мечеті, але там було холодно, вона не опалювалася. І батько сказав: «Давайте я візьму, у нас якраз кімната вільна». І Біля-оджа жив у нас. До нас приходили діти та дорослі, він їх навчав. Завдяки йому батько почав дотримуватись (приписів ісламу – ред.). Цього ж року в мене народився брат, якого батько на честь учителя назвав Білялом. З восьми років і я почав повноцінно читати п'ятиразовий намаз, тримати пост Ораза.

– …І у 18 років стали хафізом. Скільки часу у вас пішло на те, щоб вивчити Коран напам'ять?

– Три з половиною роки. Я навчався у школі хафізів.

Мурат Сулейманов

– Як ви опинилися у Львові?

– У 2013 році я закінчив університет у Ємені. Місцева мусульманська громада Львова та Духовне управління мусульман України звернулися до мене з пропозицією, щоб я як фахівець став імамом у Львові. Була проблема в тому, що імамами здебільшого там ставали студенти, які, закінчивши навчання, виїжджали. Я порадився з батьками і вирішив для себе: «Чому б і ні?» Я поїхав, і в червні 2015 року відбулося офіційне відкриття нашого Ісламського культурного центру імені Мухаммада Асада у Львові.

– Ісламський культурний центр є у Львові, а от мечеті у традиційному її розумінні – з куполом і мінаретами – немає. Чи потрібна вона?

– Це делікатне питання. Є два важливі моменти. Перше – чи готове місцеве населення? Ми, звичайно ж, не хочемо, щоб спорудження мечеті викликало негатив. На жаль, є ще люди, які негативно думають про іслам. Коли ми говоримо про мечеть, це означає з куполом, з мінаретом та з азаном.

І другий момент – а чи готові самі мусульмани? Наша мечеть вміщує щонайменше 350-400 осіб, але, на жаль, вона не заповнюється. Тому відкривати мечеть для якоїсь галочки – ми так не працюємо.

Якщо ж ці два важливі питання вирішаться, то чому б і ні. Це було б символічно, що в такому місті, як Львів, є Соборна мечеть.

«Боятися – представника влади чи Всевишнього?»

– Ви стежите за тим, що відбувається у Криму? Які процеси можна сьогодні спостерігати серед кримських татар на півострові?

– Після оголошення мобілізації в Росії багато хто в Криму почав переживати за себе, за свої сім'ї, бо розуміли, що можуть будь-кого забрати (в армію – ред.). Зараз люди трошки заспокоїлися. Я читаю в новинах, що багато хто повертається до Криму. Але, звичайно ж, йде війна. Крим перебуває на фронті. Загалом я думаю, що кримські татари збережуть спокій та розуміння того, що відбувається.

– Процитую вам фрагмент інтерв'ю глави підконтрольного Росії Духовного управління мусульман Криму Еміралі Аблаєва проросійському кримськотатарському телеканалу «Миллет»: «Ми йдемо разом з усіма та погоджуємося з тими рішеннями, які ухвалює Путін. […] Але якщо сьогодні ми – кримськотатарський народ – скажемо, що ми не з усіма, що ми окремо, то нехай усі знають: у нас тут життя не буде, настануть зовсім інші часи». Що ви думаєте про такий аргумент?

– Думаю, кожен із них переживає, що буде у разі, якщо Україна поверне Крим. І ми розуміємо, що щонайменше саджатимуть, що не зовсім добре буде для тих, хто підтримував війну та окупацію. Думаю, вони всіляко намагатимуться захистити себе. Кожен із релігійних діячів, які закликають до цього (участі до війни за Росію – ред.), має вибирати: чого вони мають більше боятися – представника влади чи Всевишнього?

– Після окупації та початку анексії Криму кримські татари на півострові втратили можливість реалізовуватися у різних сферах, наприклад, у політичному житті. Тому у спробах реалізувати себе та свої таланти деякі звернулися до ісламу. Яке ваше ставлення до того, що шлях до релігії виявився таким.

– Якщо він усвідомив, що захист і заспокоєння він знайде в релігії, у мечеті, в молитві – це чудово. Звичайно ж, буде жахливо, якщо після полегшення людина повертатиметься до колишнього життя. Якщо людина дійсно повернулася до релігії і стоятиме на цьому, це для неї лише плюс.

– Але під колишнім життям мається на увазі можливість реалізувати себе у політичній сфері, у громадській діяльності…

– Якщо він принесе користь, якщо як політик зможе зробити щось хороше – чому б і ні.

– Ви вже думали про те, що потрібно зробити насамперед, коли поїдете до Криму після деокупації?

– Відвідати батьків, звісно. Завітати до мечеті, поспілкуватися з людьми. Дати якісь добрі поради, повчання, що все, що відбувається, – в руках Всевишнього. І ми як люди повинні розуміти мету нашого існування. Але в будь-якому випадку ми маємо бути стриманими.