Методи «мовних патрулів»: наскільки вони дієві і яка альтернатива?

«Мовні патрулі» або «рейди» можуть лише зашкодити, якщо вони порушують закон, зазначають фахівці. Це питання виникло на тлі того, що після набуття чинності мовного закону, який зобов’язує сферу обслуговування використовувати українську за замовчуванням, групи добровольців почали виходити за межі інструкцій, які публікував раніше Офіс уповноваженого із захисту державної мови. Що не так і чи можна наблизити сферу обслуговування до максимального використання української, розберемо далі.

«Мовні патрулі» або «рейди» – це назви, які виникли в народі щодо громадської активності з перевірки дотримання мовного законодавства в сфері обслуговування.

Самі по собі громадські «рейди» з мовного питання не є незаконними, пояснює адвокат Владислав Власюк, але якщо вони не містять методів примусу чи залякування. Тобто громадяни мають право писати скарги до мовного омбудсмена, якщо виявляють порушення.

«Які юридичні перспективи, судити поки рано. Наперед я би сказав, що, з точки зору доведення, все досить складно. Але не виключаю, що буде з’являтися результат у вигляді задоволення скарг, якщо десь комусь відмовили в обслуговуванні державною мовою», – пояснює він.

А от залякування чи розправа можуть кваліфікуватися навіть як дрібне хуліганство, хоча і залякування, і погрози мають «високий поріг доведення», наголошує адвокат.

«Навіть якщо особи реально хочуть спонукати до використання української мови в сфері обслуговування, на мій погляд, це має здійснюватися так, щоб не призводило до публічних вибачень та погроз. В цілому за недотримання законодавства в частині мови спілкування в принципі передбачені суттєві штрафи», – додає Владислав Власюк.

Владислав Власюк, юрист

Такі питання до юриста в нас виникли через випадки, коли представники закладів спочатку робили некоректні заяви щодо української мови обслуговування, але потім під тиском певних груп людей публічно вибачалися. В деяких випадках такі особи настільки переживали за власну безпеку, що відмовлялися говорити про ці випадки з журналістами.

Мовний омбудсмен Тарас Кремінь в коментарі для Радіо Свобода застерігає громадськість від радикальний дій, втім, вітає ініціативу всіх тих, хто готовий діяти в межах закону.

«Я передовсім закликаю не чинити свавілля щодо тих, хто порушує законодавство в різний спосіб, для того в нас є правоохоронні органи, органи суду. Я звертаюся до тих, хто фіксує порушення, давайте діяти в умовах права та правочину і допомагати один одному як в імплементації мовного закону, так і освітнього закону», – наголошує він.

Тарас Кремінь, уповноважений із захисту державної мови

Чому стаються такі конфліктні ситуації?

На це запитання для Радіо Свобода надав відповідь доктор психологічних наук, професор лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадим Васютинський.

Він зазначає, що монополію на насильство повинна мати лише держава, але вона проявила неефективність у встановленні справедливості, тож громадяни почали брати на себе цю функцію, що є досить небезпечним явищем, на його думку.

«Попри те, що я на боці тих, хто вимагає обслуговування українською мовою, я не підтримую тих активістів, які ходять до магазинів, вимагають і так далі. Тому що це дуже небезпечна річ. Прихильники української мови скажуть: правильно, треба боротися за свої права, треба їх ставити на місце і так далі, але річ в тому, що коли справа доходить до реальної ситуації, ніхто не може чітко гарантувати межі ось цього примусу. Тому підтримувати ці акції на цей момент не можна, вони по-своєму небезпечні», – пояснює соціальний психолог.

Професор Вадим Васютинський, головний науковий співробітник лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології

Сама ж проблема цього конфлікту полягає в тому, що є групи людей з різною ідентичністю.

Якщо україномовні громадяни не отримують обслуговування українською, то справедливо відчувають це як обмеження своїх прав, пояснює професор, тож закон покликаний підтримати цю частину людей.

Інша ж частина не втрачає свого права обслуговуватися російською за бажанням сторін, втім, для цієї категорії вкрай важливо не відповідати українською, додає він.

«В будь-якій країні бізнес працює мовою клієнта – продавець двадцятьма мовами буде говорити, аби тільки в нього купили. В нас двадцятьма, може, і не володіє, але трьома-чотирма може говорити, аби не українською. Ось тут якраз і є психологічний осередок цієї проблеми – чому певній частині українських громадян важливо, живучи в Україні, не вимовити слова українською? Тому ці люди якраз і сприймають вимогу відповідати українською, в межах своїх службових обов’язків, сприймають як насильство, як примус», – зазначає Вадим Васютинський.

Для більшості ж громадян питання, якою мовою спілкуватися в сфері обслуговування, практично не стоїть, зауважує доктор психологічних наук. Та й це протистояння, зокрема у соцмережах, на його думку, невдовзі вщухне так само, як і з запровадженням колись українського дубляжу для кіно.

Інші методи «мовних патрулів» та опонентів

Інший метод громадського тиску на порушників мовного закону у сфері бізнесу – це негативні коментарі на офіційних сторінках і низькі оцінки в системі рейтингу закладів, які масово залишають користувачі різних соцмереж.

Така поведінка не може стати причиною для притягнення до відповідальності перед законом, втім, може порушувати внутрішні правила соцмереж, зазначає адвокат.

Не є порушенням законодавства те, що роблять користувачі із обваленням рейтингу чи коментарями. Але може порушувати правила самої соціальної мережі.

А от щодо рекомендацій, які розповсюдили проросійські блогери та видання, щодо того, як обійти закон, то Владислав Власюк називає їх спірними і не рекомендує використовувати.

«Сама по собі рекомендація, яким чином уникнути дії закону в частині, яка стосується чи може стосуватися певних суб’єктів – це все на межі повсякденної роботи юристів. Тут більше питання до етичності таких закликів, але вони не є порушенням закону», – пояснює він.

Як досягти мети – поради соціального психолога

Ми запитали у Вадима Васютинського, що би він порадив робити, якщо є мета досягти максимального використання державної мови в публічній сфері?

1. Не підбурювати до конфлікту. Потрібна спокійна і виважена позиція держави, пояснює він. Особливо не реагувати на провокації.

«Кремлівські «тролі» дуже активно підбурюють україномовних громадян у цьому напрямку. Частина з них працює на російськомовну аудиторію і використовує гасла «Нас ображають», а частина працює на україномовних із закликами «Дивіться! Як так можна!?». Відповідно, надто емоційні, а часом і не дуже розумні українські патріоти підхоплюють і оцей такий дискурс», – пояснює він.

А ще Вадим Васютинський пропонує пам’ятати, що в Україні діють інші закони, які зачіпають інтереси багатьох людей, але і вони не мають такого ретельного виконання.

«Ніхто не переходить на червоне світло, ніхто не п’є пиво надворі?» – наводить приклад він.

Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

2. Треба роз’яснювати докладно, як саме діє новий закон. Адже в свідомості російськомовних громадян перебуває теза, що «все, з понеділка заборонять говорити російською», хоча це неправда, зазначає соціопсихолог. Очевидно, що в російськомовних регіонах мовою обслуговування залишиться російська, втім, закон дає гарантії україномовним громадянам щодо обслуговування їх державною на всій території країни.

Треба при цьому розуміти дві речі, наголошує професор:

• «Російська мова – мова держави-агресора і тому всюди, де це можливо, треба обмежувати російські впливи на українське суспільство шляхом закону.
• Не треба ототожнювати російськомовних громадян України з Росією як такою. Так, вони набагато більше перебувають в інформаційному полі Росії, ніж україномовні, вони потенційно прихильніші до Росії і те, що Росія окупувала більш російськомовні регіони – це теж факт, але це не означає, що сама по собі російськомовність дорівнює любові до Росії, як і україномовність не гарантує любові до України», – наголошує Вадим Васютинський.

3. Проблемні ситуації треба проговорювати і аналізувати на публічному рівні. Втім, не з політиками, які використовують ці приводи для власної користі, а з фахівцями: психологами, юристами, соціологами і інколи політологами, які не мають заангажованих позицій, переконаний Вадим Васютинський.