Слово працівника ТЦК проти слова «пакованого в бус». Що насправді призвело до провалу мобілізації

ЛЬВІВ – Інформаційний простір рясніє новинами про конфлікти між чоловіками призовного віку і працівниками місцевих територіальних центрів та соцпідтримки (ТЦК та СП).

Командувач Сухопутних військ Олександр Павлюк написав: «Від черг до ТЦК і мемів «як служити – то всі хворі, а як воювати – то всі здорові», ми дійшли до цькування військових з ТЦК та моральної підтримки ухиляння від захисту України.

Сьогодні ТЦК та їх роти охорони в більшості укомплектовані військовослужбовцями, що втратили здоров'я на війні та визнані непридатними до проходження служби в бойових частинах. Як дійшло до того, що до цих людей, які пройшли пекло, стало прийнятним ставитись як до ворогів і називати «людоловами»?

Чому в усіх матеріалах про «неправомірні дії ТЦК» свідомо упускається найголовніший акцент: неправомірною передусім є відмова чоловіків від свого конституційного обовʼязку – захисту України?»

Радіо Свобода спробувало через призму недавніх історій почути думку усіх учасників процесу і розібратися хто саме і в яких ситуаціях здійснює порушення?

Про те, з чим можуть зіштовхнутися співробіники ТЦК під час виконання своїх службових повноважень, може вказувати інцидент, що стався 21 березня у Нововолинську Волинської області. До чоловіка призовного віку додому прийшли двоє працівники ТЦК, щоб дізнатися, чому він не з’явився за повісткою, а той, як повідомляють у Волинському обласному ТЦК, двічі ударив ножем 51-річного військовослужбовця. Поранений працівник ТЦК перебуває у шпиталі, а нападникові загрожує позбавлення волі строком від п’яти до восьми років, згідно зі статтею Кримінального кодексу.

Інцидент у Львові

Тим часом у Львівському обласному ТЦК триває службова перевірка щодо інциденту 15 березня, який стався між чотирма співробітниками ТЦК Львівщини та чоловіком призовного віку із Запоріжжя, який зараз проживає у Львові.

Це Кирило Таран, який називає себе волонтером і повідомляє у соцмережах, що допомагає ЗСУ. Його дружина Віолетта Таран оприлюднила відео, в якому її чоловіка військовослужбовці силою заштовхують у бус. Жінка звинуватила працівників ТЦК, що вони розбили чоловікові окуляри та телефон, порвали одяг, завдали йому тілесні ушкодження і потім, без проходження ВЛК, відправили у військову частину в Рівному.

У соцмережах є багато відео з різних регіонів, на яких чоловіки з усіх сил чинять спротив, щоб не сісти в машину, а їх під руки і за ноги працівники ТЦК туди заштовхують. І це викликає неоднозначну реакцію в суспільстві і звучать порівняння, на кштал «закидають, як мішок з картоплею чи свиню».

Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини

Одразу ж відреагував уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, який засудив дії працівників ТЦК, заявивши, що силові затримання, залякування, погрози неприпустимі в демократичному суспільстві.

У Львівському обласному ТЦК пояснили, що Кирило Таран відмовився пред’явити працівникам ТЦК облікові документи, відмовився проходити військово-лікарську комісію, не оновлював свої дані, а також провокував на конфлікт.

17 березня Кирила Тарана відпустили з військової частини і запросили на повторне ВЛК в цивільну установу. Але 20 березня він туди не прийшов, як повідомляє Львівський обласний ТЦК та СП, «без поважних причин».

Радіо Свобода звернулось до Кирила та Віолетти Таранів із проханням прокоментувати ситуацію, але вони не відповіли на запит.

Однак Кирило Таран на своїй фейсбук-сторінці написав, що 17 березня звернувся у медичний заклад «з метою фіксації тілесних ушкоджень та медичного огляду. Після огляду лікаря мені було призначено лікування». Також він повідомив, що адвокати 19 березня поштою відправили заяву до Шевченківського РТЦК та СП «з проханням вважати неявку 20.03.2024 року поважною, відповідно до повістки про уточнення облікових даних (така повістка була вручена особисто)».

Що розповідає співробітник ТЦК?

Радіо Свобода вдалося поспілкуватися із одним із чотирьох працівників ТЦК Львівщини, які брали участь в інициденті із Кирилом Тараном.

Усі четверо є учасниками бойових діях під час повномасштабної війни, отримали поранення і потім їх скерували на роботу в ТЦК. І таких працівників, за даними ТЦК, на сьогодні більшість.

Співрозмовник Радіо Свобода Сергій служив за контрактом у 24-й окремій механізованій бригаді з 2020 року після навчання у військовій академії. З першого дня повномасштабного нападу Росії – на передовій. Отримав важке поранення 7 травня 2022 року. Він не бачить на одне око, а лобову кістку заміняє пластина. Військовослужбовця оперували в Італії, реабілітація тривала довгі місяці. Він вирішив продовжити службу – і йому запропонували роботу в ТЦК.

15 березня це був перший конфлікт у нього за весь час служби, який, каже, став уроком.

«Ми здійснювали патрулювання, побачили чоловіка призовного віку. Ми вийшли з машини, і він почав тікати від нас. Якщо людина втікає, значить, чогось боїться. Якщо має документи із собою, то не буде бігти. Він біг, впав. Мій побратим почав його піднімати, він почав смикатися. Жінка пише, що ми його били, хоча ми його пальцем не рухнули. Коли падав, то руку і ногу побив. Під цими відео люди пишуть, що «ТЦК пакує чоловіків», що «львівського волонтера запакували в машину». Там лише частина відео, де ми його в машину садимо. А повного ж відео, де він втікає і падає, опирається, не оприлюднено. Він впав, вирвався і далі почав бігти. Ми вже всі тоді підбігли, зловили і попросили пред'явити військово-облікові документи. Він відмовився. Нецензурно висловлювався. Все відбувалось агресивно, ми не могли з ним нормально поговорити. Людина ще хотіла витягнути ніж, але добре, що один з моїх побратимів побачив це і не дали йому руку в сумку запхати», – каже працівник ТЦК.

На запитання, як він оцінює свої дії під час інциденту, Сергій відповів:

«Думаю, трішки переборщили. Не треба було тягнути його в машину. Але, по-іншому, він би в машину не сів з нами. Розізлило, чесно. Неприємно дивитись на таке, коли дівчата йдуть служити, а дорослі мужчини втікають від працівників ТЦК. Майже всі, хто боїться мобілізації, втікають. Образливо, тому що люди не до кінця розуміють, до чого це може в подальшому призвести. Деякі говорять: «Не настав наш час». Якщо людина не хоче пред’являти документи, то ми маємо право його забрати до вияснення особи.

Хлопці пройшли війну, отримали контузії, коли їм кажуть, що ти такий-сякий сидиш у тилу, краще б їхав туди, то це загострює ситуацію.

Нам теж не подобається тягнути людей у машину. А сісти в машину чи надати документи, щоб перевірити, чоловіки відмовляються і втікають.

Люди з одного боку зляться на ТЦК, а з іншого боку, плачуть, що треба хлопців міняти; починаємо ловити, вже кричать, що ми такі і такі, і їх кудись тягнемо.

То як ми маємо змінити тих, хто на фронті третій рік?! І оце саме слово «ловити» – неправильне. Я вважаю, що чоловіки, які мали б служити, повинні добровільно приходити, а не відмазуватися, що волонтери чи не волонтери», ‒ говорить військовослужбовець ТЦК.

Що спричинило недовіру до ТЦК?

Нинішнє ставлення українців до мобілізації і ТЦК допомагає Росії, наголосив командувач Сухопутних військ ЗСУ, генерал-лейтенант Олександр Павлюк. Він розкритикував у своєму дописі у соцмережах медіа, блогерів за те, що українське суспільство негативно сприймає мобілізаційні заходи і діяльність ТЦК. «Чому в усіх матеріалах про «неправомірні дії ТЦК» свідомо упускається найголовніший акцент: неправомірною передусім є відмова чоловіків від свого конституційного обовʼязку – захисту України», – написав Олександр Павлюк.

Також командувач пояснює, що відеокадри на кшталт «пакування» в бус «принципово не містять, що саме в поведінці героїв матеріалу призвело до таких наслідків».

Павлюку відповіла у своїй колонці на «Українській правді журналістка «Слідства-інфо» Настя Горпинченко:

«Призначити винного, а не розбиратися і шукати причину проблеми – дуже по-армійськи.

Про те, що це «журналісти знищили довіру до ТЦК» нам говорив ще речник Сухопутки Володимир Фітьо, коли ми у «Слідстві.Інфо» просили прокоментувати феномен списання з військового обліку офіцерів запасу в столичних ТЦК.

За такою логікою у командувача Сухопутних військ мають бути також і претензії до Держбюро розслідувань. Бо станом на початок року там було вже більше 300 кримінальних проваджень, що стосувалися діяльності ТЦК. 28 обвинувальних актів вже передали до суду і в 4-х справах вже навіть є вироки».

У цих справах фігурують близько пів сотні осіб, повідомляє ДБР.

Нещодавно завершило досудове розслідування щодо колишнього керівника Запорізького обласного ТЦК, який, за даними слідства, без законних підстав відправив наближених до себе підлеглих в одну з бригад ЗСУ нібито для виконання бойових завдань. За цими ж даними, вони перебували у прифронтовій зоні, жили за вільним графіком, не брали участі у бойових діях, але при тому отримували підвищені виплати та можливість набути статус учасників бойових дій.

Працівники ДБР завершили також досудове розслідування щодо співробітників Вінницького об’єднаного міського ТЦК , які, за даними слідства, за гроші допомагали військовозобов’язаним чоловікам уникнути мобілізації та виїхати з країни.

Саме корупція породжує несправделивість у мобілізації, а це, кажуть психологи, найбільше демотивує людей, і під час війни сприймається ще більш загострено.

Є низка фактів, коли багато чоловіків призовного віку під приводом волонтерів, спортсменів, музикантів, посадовців у час війни безперешкодно виїхали і виїжджають за кордон, втікаючи від війни.

А місцева влада часто у питаннях мобілізації задіює механізм несправедливості, коли ділить громадян на «своїх» і «не своїх». Про це можна почути від людей, від біженців, особливо в селах і невеликих містах.

Хмизу у багаття додає і те, що Верховна Рада досі не ухвалила законопроєкт про мобілізацію.

Це затягування працює на знищення найбільш патріотичної частини українського суспільства, вважає в ефірі програми Свобода. Ранок (Радіо Свобода) військовий експерт Ігор Козій. Бо на його думку – на фронті гинуть найкращі, найвмотивованіші активні громадяни, які не мають можливості на третьому році війни демобілізуватися і пперепочити.

«Як ми будемо захищати права військовослужбовців, які сьогодні перебувають в окопах третій рік? Ще через два роки, рік. Кожен день відстрочки грає не на користь України, і це треба розуміти суспільству.

Як достукатися до влади? Це однозначно комплексне питання: як щодо людського ресурсу, так і зброї, яка треба, і це треба було вирішувати Україні 30 років назад... Безкарність породжує безкарність», – каже Ігор Козій.

Ігор Козій

• Законопроєкт про мобілізацію, який зараз перебуває на розгляді комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, ймовірно, у парламенті розглянуть на початку квітня, остаточно ухвалять через місяць, припускає Олександр Федієнко, народний депутат з фракції «Слуга народу».
• Самі поправки до законопроєкту депутати ще не розглядали на комітеті.

Як бути?

Чи можливо захистити у питанні мобілізації, з одного боку, громадян, а з іншого, працівників ТЦК?

Тим самим не дати привід російським спецслужбам скористатися з цієї ситуації, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні?

Співробітники ТЦК виконують свої службові і державні обов’язки. А ті з них, які воювали, знають яка жорстока сила атакує Україну і що буде, якщо тримати фронт буде нікому.

Серед призовників же, наразі, поширена думка, що після вручення повістки їх за кілька тижнів відправлять на «нуль», не підготувавши належним чином до участі у бойових діях. У соцмережах обговорюють приклади «радянщини» та «армійщини» у навчальних центрах.

Про дві такі «учєбки» написав у колонці для Радіо Свобода Станіслав Асєєв.

Командувач сухопутних військ Олександр Павлюк не погоджується з тим, що в армії немає змін. Він заявив, що «бачимо недоліки і щодня працюємо, щоб ставати кращими, більш зрозумілими».

Президент України Володимир Зеленський торік підтримав рішення про звільнення всіх обласних військових комісарів. Ці посади, зауважив він, мають обіймати офіцери, які беруть участь у бойових діях, адже під час перевірки ТЦК виявлені зловживання.

«Корінь зла полягає в тому, що третій рік війни і чоловіки призовного віку у 10-денний термін не приходять у ТЦК. При тім, що всі розуміють, що потрібна ротація, потрібно змінити хворих, тих, хто пропав безвісти чи в полоні, хто загинув.

Війна – шалено непопулярна тема для влади і політиків. Але тут повинні скоординовано працювати всі органи державної влади. Не є таємниця, що селищні ради своїх родичів стараються не пропустити, місцеві керівники не виконують свої функції. Це функція державних органів влади, військові не повинні ловити людей», – вважає полковник запасу Олександр Поронюк.

Ситуацію, на думку фахівців, може змінити справделивий, чесний і відкритий підхід. Тобто рекрутинг.

Коли людина сама обирає у який підрозділ їй пити, і чим в армії займатися, щоб виконати свій професійний обов'язок.

Як «Вовки Да Вінчі» навчають і готують новобранців

Нині у Львові працюють рекрутингові центри:

• 103-ї бригади тероборони,
• третьої окремої штурмової бригади,
• 12-ї бригади спеціального призначення «Азов»,
• Центр рекрутингу української армії.

Такі центри відкриватимуть надалі у всіх великих містах, стверджують у Міноборони, сподіваючись, що це забезпечить українську армію новими військовими.

Сюди приходять умотивовані люди, які мають можливість обрати ту бригаду, і де б хотіли проходити службу.

«Я розумію, що є випадки, коли люди зриваються з ТЦК, коли маму згадують, чи кажуть, що ти сидиш в тилу, а працівник повернувся з війни. Розумію, як психологічно працює, тому що людина боїться мобілізації і побачить відео. Є зловживання чи застосування сили і ці випадки викладаються в інтернет і це набирає багато переглядів. А це додаткове підтвердження страхів для людини.

Але, якщо хтось не хоче спілкуватися з ТЦК, то відкриваються рекрутингові центри», ‒ каже військовий, письменник Артем Чапай Радіо Свобода.

А чи зміна керівників ТЦК покращила роботу цієї надважливої у час війни структури?

Як влада має налагодити правильну комунікацію із суспільством щодо мобілізації?

І чи справді є провина ЗМІ у тому, як у суспільстві ставлять до ТЦК, про що каже командувач Сухопутних військ?

Це, як то кажуть, наразі питання для дослідження та обговорення.