Росія та Білорусь з одного боку, а США, Німеччина, Словенія та Велика Британія з іншого – здійснили обмін ув’язненими. Росія передала 16 політв’язнів, серед них журналіст Wall Street Journal Еван Гершкович, та американський морський піхотинець Пол Вілан, а також журналістка Татаро-башкирської служби Радіо Свобода Алсу Курмашева.
Серед тих, кого Захід передав Росії – російський кілер Вадим Красіков, подружжя шпигунів Артем та Ганна Дульцеві, яких засудили у Словенії та інші.
У цьому тексті ми розкажемо про тих, кого обміняли, наведемо думки експертів про те, що могло посприяти обміну та чи вплине це якось на ситуацію в Україні.
Чому обмін відбувася саме зараз і завдяки чому (чи кому)?
Спочатку про обмін почали повідомляти західні та російські ЗМІ. Потім з’ясували що з обох боків у колоніях почали «зникати» люди. А російський літак, який раніше вже використовували для обміну ув’язненими між Росією та США, приземлився у Калінінграді вранці 1 серпня, а тоді полетів назад до московського аеропорту «Внуково».
Цей обмін став найбільшим з часів Холодної війни, якщо брати до уваги лише обміни між Росією та Заходом, без участі України.
Павло Клімкін вважає, що обміну посприяли вибори у США
Колишній очільник МЗС України Павло Клімкін вважає, що на обраний час влинула, зокрема, міжнародна політика, а саме вибори президента США, котрі відбудуться цієї осені.
«Це результат скоординованих переговорів між Заходом та РФ, а не тільки США та РФ. Головну роль відігравали США та Німеччина. Час вибраний також не випадково, з огляду на динаміку кампанії в США та інші події у світі. Це не означає зміни парадигми відносин Захід – РФ, але може сприяти обговоренню інших питань у неформальній площині», – зазначив Павло Клімкін у розмові з Радіо Свобода.
Серед звільнених із Росії в інтересах Заходу людей є російські опозиціонери, які можуть становити ризик для Путіна та путінської влади, вважає Андреас Умланд – аналітик Стокгольмського центру дослідження Східної Європи. І те, що Росія погодилась відпустити їх – свідчить про великий рівень зацікавленості Путіна у поверненні їхніх в’язнів.
«Те, що російські опозиціонери вийшли з в’язниці – здивувало мене. Мені здається це певний ризик для Путіна звільняти таких людей, як Кара-Мурза чи Яшин, які популярні. Мабуть, Путін був дуже зацікавлений отримати [своїх] людей», – сказав у коментарі Радіо Свобода Андреас Умланд.
Путін був дуже зацікавлений у обміні, вважає Андреас Умланд
Такою цінною для Путіна людиною, яку вдалося звільнити, став Вадим Красіков, вважає раніше російський, а тепер український юрист Ілля Новіков.
Красіков – російський кілер, якого засудили у Берліні до довічного ув’язнення за вбивство Зелімхана Хангошвілі, якого застрелили у берлінському парку Кляйнер-Тіргартен 23 серпня 2019 року. Суд встановив, що росіянин діяв на замовлення Москви і назвав цей злочин актом державного тероризму.
«Цей обмін став можливий тільки тому, що Путін за будь-яку ціну хотів отримати цього кілера, Красікова. Він, скоріш за все, цінний для Путіна, не як людина, а як приклад. Це означає, що будь-який бандит, «тітушка», якого спробують вербувати, щоб вбити когось для Путіна в Європі чи в США, чи в Україні, він тепер точно знатиме, що безвихідних ситуацій не буває, навіть якщо його спіймають, навіть якщо засудять на довічно – батьківщина чує, батьківщина знає, як то кажуть. Для них це тепер буде аргументом, що – не бійтеся, в разі чого там «порішають за вас», – поділився думкою у коментарі для Радіо Свобода Ілля Новіков.
Юрист Ілля Новіков занепокоєний тим, що звільнення російського кілера стане небезпечним прецедентом
Значення цього обміну для України
Опитані Радіо Свобода експерти вважають, що на Україну цей обмін ніяк не вплине. За їхніми словами, ця подія базується скоріше на роботі спецслужб різних країн Заходу та Росії.
І не варто вважати, що цей обмін посприяє покращенню дипломатичних стосунків між Росією та Заходом, вважає український дипломат Володимир Огризко.
«Це не є дипломатичним звʼязком. Це – звʼязок між спецслужбами. Він постійно існує, навіть у періоди найглибших криз. На позицію щодо України обмін жодним чином не вплине», – сказав у коментарі Радіо Свобода ексміністр закордонних справ України (2007–2009 роки) Володимир Огризко.
Цей обмін відбувся завдяки спецслужбам країн Заходу та Росії, а не завдяки дипломатії між цими державами, поділився думкою дипломат Володимир Огризко
Однак, варто зауважити, що у цьому обміні не брали участь українські політв’язні, чи військовополонені, котрі перебувають у російських в’язницях.
«Для України важливо те, чого не сталося, що там не було українських заручників. І те, що сталося, що Путін отримав величезний бонус вербувати вбивць будь-де, в тому числі і в Україні. Я впевнений, що у найближчі місяці ми почуємо про вбивства десь в Європі», – додав юрист Ілля Новіков.
Частково поділяє цю думку і російський опозиціонер, колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов. Він каже, що радий звільненню російських опозиціонерів, але негатив – що у цій ситуації Україна залишилась, на його думку, ні з чим.
«Я дуже розчарований тим, що Україна, яка була першою, хто оголосив про готовність зробити такий обмін, що вона не досягнула поки що ніяких результатів у цьому напрямку, і саме через це Росія отримує назад таких покидьків, кілерів і шпигунів з різних країн Європи та США, що, безумовно, призведе до того, що будуть нові люди, які будуть так само вбивати, красти, створювали кіберзлочини. І під час війни це величезна небезпека для України», – зазначив Ілля Пономарьов у розмові з Радіо Свобода.
З лютого 2022 року Україна та Росія провели 53 обміни, під час яких додому вдалося повернути 3149 військовополонених і 160 цивільних українців. Разом з тим тисячі українців залишаються у російському полоні, серед них і депортовані діти.
Російський опозиціонер Ілля Пономарьов засмучений поразкою України у цьому процесі
Кого передала Росія?
Росія, на вимогу країн Заходу, за словами президента США Джо Байдена, звільнила з ув’язнення загалом 16 людей. Далі ми подаємо історії кількох з них.
Володимир Кара-Мурза
У липні 2023 року російський суд засудив опозиційного політика Володимира Кара-Мурзу до 25 років колонії, визнавши винним у «поширенні фейків» про армію, у співпраці з небажаною організацією та у держзраді. За оцінкою правозахисників, це «найтриваліший тюремний термін, який будь-коли призначали за критику Путіна».
Приводом для переслідування став виступ політика перед членами Палати представників штату Аризона у США. За версією російського слідства, Кара-Мурза поширив «завідомо неправдиву інформацію» про те, що російські військові обстрілюють житлові райони, пологові будинки, лікарні та школи в Україні.
Ілля Яшин
Опозиціонера Іллю Яшина засудили до 8 з половиною років позбавлення волі у кримінальному проваджені про так звані «фейки» про російську армію. Приводом для порушення справи стала пряма трансляція в YouTube, під час якої політик свідчив про те, що мешканців української Бучі вбивали російські військові. При цьому він також розбирав аргументи російської сторони, яка наполягає на своїй непричетності до загибелі людей і називає подію фейком.
Яшин був одним із найвідоміших опозиціонерів, які не виїхали з Росії. Політик зазначав, що у разі гіпотетичного обміну ув'язнених російських колоній на росіян, засуджених на Заході, не хотів би бути обміняним, оскільки раніше свідомо залишився у Росії і не збирався емігрувати.
Еван Гершкович
Гершкович – перший американський журналіст, якого росіяни звинуватили у шпигунстві з часів СРСР. За версією слідства, Гершкович за завданням ЦРУ збирав відомості про «Уралвагонзавод", який виробляє та ремонтує військову техніку. Слідство стверджувало, що ці відомості містять держтаємницю. Жодних публічних доказів шпигунства не надали. Сам журналіст наполягав, що займався у Росії виключно журналістською діяльністю.
Тоді джерела, близькі до російських та американських політичних кіл, повідомляли, що журналіста можуть утримувати для обміну на російських громадян, які перебувають у в'язницях США.
Незадовго до обміну, 19 липня, суд засудив журналіста до 16 років колонії суворого режиму у справі про шпигунство. Засідання суду проходили у закритому режимі, а розгляд справи по суті зайняв всього три дні.
Олег Орлов
71-річного правозахисника Олега Орлова, колишнього співголову організації «Меморіал», засудили на 2 з половиною роки за звинуваченням у так званій дискредитації російської армії.
Приводом для порушення справи стала антивоєнна стаття Орлова під заголовком: «Їм хотілося фашизму. Вони його отримали». Спочатку у цій справі суд оштрафував правозахисника на 150 тисяч рублів, проте прокуратура оскаржила вирок, зажадавши призначити йому три роки позбавлення волі. Звинувачення стверджувало, що Орлов опублікував статтю, керуючись мотивами ворожнечі «проти традиційних російських духовно-моральних та патріотичних цінностей» та «ненависті до російських військових».
Лілія Чанишева
Колишня голова штабу російського опозиціонера Олексія Навального в Уфі Лілія Чанишева була ув'язнена з листопада 2021 року. У червні 2023 року суд засудив її до семи з половиною років колонії загального режиму. Соратницю Навального звинуватили в участі у діяльності екстремістської спільноти з використанням службового становища та в закликах до екстремізму.
Чанишеву – як і деяких інших колишніх координаторів та соратників Навального – заарештували після того, як пов'язані з опозиційним політиком організації визнали «екстремістськими» та заборонили їхню діяльність у Росії.
У квітні цього року суд посилив вирок опозиціонерці на вимогу прокуратури: термін ув'язнення збільшили до дев'яти з половиною років.
Ксенія Фадєєва
Колишню координаторку штабу Олексія Навального в Томську Ксенію Фадєєву звинуватили за двома статтями: про організацію діяльності екстремістського співтовариства з використанням службового становища та участь у некомерційній організації, яка посягає на особистість та права громадян.
У грудні 2023 року суд засудив її до 9 років колонії. На момент вироку Фадєєва була депутаткою Томської міської думи – у червні цього року її позбавили повноважень через вирок, що набув чинності.
Звільнена журналістка Радіо Свобода
У межах обміну Росія звільнила журналістку Татаро-башкирської служби Радіо Свобода «Idel.Реалії» Алсу Курмашеву.
Журналістку Радіо Свобода Алсу Курмашеву повернули з Росії в рамках обміну
У липні цього року верховний суд Татарстану визнав Курмашеву винною у поширенні так званих «фейків» про російську армію (стаття 207.3 КК РФ) і засудив її до шести з половиною років колонії. Про це повідомила Associated Press із посиланням на керівника пресслужби суду Наталію Лосєву.
2 червня 2023 року, перед вильотом додому, журналістку в аеропорту Казані затримали силовики. У неї вилучили американський та російський паспорти (Алсу має подвійне громадянство) і згодом порушили кримінальну справу про повідомлення про друге громадянство (стаття 330.2 КК РФ). З Алсу взяли підписку про невиїзд та заборонили залишати столицю Татарстану. Розслідування цієї справи тривало кілька місяців. У жовтні 2023 року суд у Казані визнав її винною та оштрафував на 10 тисяч рублів.
11 грудня 2023 року, слідство порушило кримінальне провадження про поширення «фейків» про армію. Журналістку звинуватили в поширенні книги «Ні війні. 40 історій росіян, які виступають проти вторгнення в Україну», яку редакція «Idel.Реалії» презентувала восени 2022 року.
Президент корпорації Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Стівен Капус у заяві у зв'язку з обміном згадав журналістку Радіо Свобода Алсу Курмашеву.
«Ми сподіваємося, що всі несправедливо утримувані політв'язні, особливо журналісти, такі як Алсу та Еван, повернуться до своїх коханих. Журналізм – не злочин», – заявив Капус.
Він наголосив, що РВЄ/РС «робитиме все, що в його силах» для звільнення трьох журналістів, які залишаються за ґратами в Білорусі та в окупованому Криму. Зокрема йдеться про фрілансера Української редакції Радіо Свобода Владислава Єсипенка.
Кого передав Захід?
У свою чергу країни Заходу передали Росії, зокрема, найбільш бажаного в'язня, за думкою експертів, кілера Вадима Красікова. Про нього та ще про кількох інших, звільнених Росією людей, Радіо Свобода подає короткі досьє.
Вадим Красіков
Переданий Росії Вадим Красіков був засуджений у 2021 році за звинуваченням у вбивстві Зелімхана Хангошвілі, якого застрелили у Берліні 23 серпня 2019 року. Суд встановив, що росіянин діяв на замовлення Москви. В обвинувальному акті на суді проти Красікова йшлося про те, що замовники хотіли помститися Хангошвілі за участь у минулих конфліктах з Росією.
Москва давно висловлювала бажання обміняти Красікова, проте досі домовитись про це не вдавалося. У 2022 році, за даними телеканалу CNN, Москва зажадала додати Красікова до запропонованої США угоди щодо обміну дворазової олімпійської чемпіонки Бріттні Грайнер і колишнього американського морського піхотинця Пола Вілана на засудженого за торгівлю зброєю Віктора Бута. Тоді Пол Вілан і Вадим Красіков не були включені до угоди щодо обміну.
Президент Росії Володимир Путін також натякав на готовність обміняти на Красікова американського журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича, засудженого за звинуваченням у шпигунстві. За словами голови міжнародного «Фонду боротьби з корупцією» Марії Певчих, опозиційного політика Олексія Навального та двох громадян США могли обміняти на Красікова, і незадовго до смерті політика у колонії переговори вже перебували на фінальній стадії.
Максим Марченко
Росіянина Максима Марченка недавно засудили в США до трьох років позбавлення волі за участь у закупівлі OLED-мікродисплеїв подвійного призначення для кінцевих користувачів у Росії. Мікродисплеї застосовуються в оптичних прицілах, окулярах нічного бачення, тепловізорної оптики та інших системах озброєння.
52-річний Марченко проживав у Гонконгу і керував кількома компаніями, що там базуються, включаючи Alice Components, Neway і RG Solutions. Продукція, у тому числі OLED-мікродисплеї, закуповувалась для цих підставних компаній, щоб приховати від американських фірм, що товари призначалися для Росії.
Марченка затримали у вересні 2023 року під час операції ФБР на Фіджі, куди він прилетів із Гонконгу з дружиною, щоб зустрітися з «представником американської компанії з продажу електроніки», але насправді це був спецагент під прикриттям. Усього в США йому було пред'явлено звинувачення за семи пунктами, серед яких контрабанда, шахрайство та відмивання грошей.
Владислав Клюшин
Росіянина Владислава Клюшина засудили в США до дев'яти років позбавлення волі – його визнали винним у злочинній змові, шахрайстві із застосуванням електронних засобів та шахрайстві з цінними паперами. Стверджувалося, що росіянин і його спільники зламали комп'ютери фірм Donnelley Financial і Toppan Merrill, через які акціонерні компанії подають закриті фінансові звіти в федеральну Комісію з цінних паперів і бірж. Використовуючи ці конфіденційні звіти, вони грали на курсі акцій і таким чином збагатилися на десятки мільйонів доларів.
Агентство Bloomberg також повідомляло, що Клюшин має інформацію про злом серверів Демократичної партії групою хакерів з російської військової розвідки.
Росіянина заарештували в 2021 році в швейцарському кантоні Вале, після чого американське консульство в Берні запросило його видачу. Генпрокуратура Росії також просила про видачу Клюшина, однак у результаті його було екстрадовано до США та засуджено у 2023 році.
Клюшин – засновник компанії «М13», яка розробила систему моніторингу блогів та ЗМІ «Катюша», якою користуються адміністрація президента Росії та російське міністерство оборони.
Артем та Ганна Дульцеви
Подружжя Артем та Ганна Дульцева було засуджено у Словенії до року та семи місяців позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві. Росіян заарештували у грудні 2022 року. Пара приїхала до Словенії із двома дітьми, у них були паспорти Аргентини на імена Людвіга Гіша та Марії Рози Майєр Муньос.
У червні газета The Wall Street Journal опублікувала статтю, в якій з посиланням на словенську та західні розвідки розкрила їхні справжні імена – стверджувалося, що вони обидвої офіцери російської зовнішньої розвідки. Головним предметом їхнього інтересу було Європейське агентство із взаємодії регуляторів енергетики, штаб-квартира якого розташована у Любляні.
Оскільки подружжя вже відбуло цей термін у попередньому ув'язненні, у в'язницю вони не потрапили – їх вислали з країни в рамках обміну.
Які обміни ув'язнених між Росією та Заходом відбувалися раніше?
Останній схожий, однак не такий масштабний, обмін відбувся у квітні 2022 року – американського студента Тревора Ріда обміняли на російського льотчика Костянтина Ярошенка.
Кілька місяців до того, у грудні, в аеропорту Абу-Дабі росіяни звільнили свого громадянина Віктора Бута, якого у США засудили до 25 років ув’язнення за контрабанду зброї та підтримку тероризму. Американці в свою чергу звільнили Бріттні Грінер. Її засудили у Росії на дев'ять років в'язниці за нібито зберігання наркотиків.
Досі найбільший обмін з часів Холодної війни відбувся в аеропорту Відня у 2010 році. США тоді передали Росії десятьох їхніх розвідників, а Росія, в свою чергу – чотирьох росіян, які були засуджені за співпрацю із західними спецслужбами.
Також обміни між Росією та країнами Заходу відбувалися і раніше, перший – 1962 року. А один з найбільших обмінів відбувся 1985 року у Німеччині на мосту Глінікер-брюкке, тоді обміняли 23 заарештованих агентів ЦРУ на чотирьох радянських розвідників.
Журналістка Радіо Свобода Алсу Курмашева вільна. Обмін ув'язнених між США і Росією (фотогалерея)
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Литва оскаржить в Єврокомісії рішення Угорщини спростити вʼїзд для громадян Росії та Білорусі – очільник МЗС