Контрольовані Росією так звані «суди» угруповань «ЛНР» та «ДНР», що визнані в Україні терористичними, «засудили» до 13 років колонії суворого режиму українського правозахисника, координатора проєкту «Без кордонів» Максима Буткевича. Також так звані «вироки» отримали ще двоє громадян України: Віктору Похозею дали 8,5 років колонії, Владиславу Шелю – 18,5 років колонії.
Як повідомив Слідчий комітет РФ, усі вони визнані винними «у жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів». Буткевичу також інкримінували «замах на вбивство двох осіб і умисне пошкодження чужого майна», а Шелю – «замах на вбивство за мотивами ідеологічної та національної ненависті».
У російському Слідчому комітеті стверджують, що Максим Буткевич з 20 березня минулого року проходив військову службу у батальйоні «Берлінго» ЗСУ на посаді командира взводу. 4 червня 2022 року в Сєвєродонецьку він нібито «здійснив постріл із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку».
Міністерство закордонних справ України засудило і назвало «незаконним і нікчемним» рішення так званого «суду» на окупованій частині Луганщини, який «засудив» українського правозахисника.
«Фейковий судовий процес, зрежисований в Російській Федерації, мав на меті легалізувати чергову політичну розправу над українськими громадянами. Оголошені «вироки» є незаконними та нікчемними», – йдеться в заяві.
У МЗС закликали міжнародну спільноту «засудити судилище над Максимом Буткевичем та іншими двома громадянами, вимагати від РФ їхнього звільнення, так само як і інших українців, незаконно ув’язнених на тимчасово окупованих територіях та в Росії, а також вживати дієвих заходів задля протидії агресії Росії проти України».
В ефірі передачі Радіо Свобода «Свобода Live» ситуацію прокоментувала Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA.
– Пані Печончик, статус засудженого для військовополоненого в Росії якось впливає на подальшу можливість його повернути? Я зараз кажу зокрема про Максима Буткевича. Чи в рамках чергового обміну це якось ускладнить його повернення, що його там вже «засудили»?
– Звичайно, що це псевдовирок, тому що там, як ми бачимо, справа повністю сфабрикована. І взагалі важко уявити, що Максим Буткевич міг би вчинити той злочин, який йому інкримінують.
Але з попередньої практики ми знаємо, що повертали з російського полону також наших засуджених військовослужбовців. Зокрема можна нагадати приклад Богдана Пантюшенка, який отримав 18 років в так званій «ДНР» (угруповання «ДНР», створене Росією, що діє на окупованій частині Донеччини – ред.) і після відбування 5 років він був повернутий. Тому ми сподіваємося, що після цього «вироку» Максима Буткевича також зможуть обміняти, як і інших українських військовослужбовців.
Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA
– Максим Буткевич був одним із тих українців, які дуже активно включалися в кампанії з визволення в’язнів Кремля, зокрема Сенцова, Кольченка. Це ж дуже така наріжна історія для Кремля. Правда ж? Наскільки це впливає у ставленні Кремля, Москви до самого Буткевича, що от їм в руки, у полон потрапила саме така людина?
– Вже після перших днів після того, як росіяни взяли його у полон поблизу сіл Гірське та Золоте на Луганщині, було зрозуміло, що до Максима особливе ставлення. Адже в російських пропагандистських телеграм-каналах, в їхніх так званих «ЗМІ» почали розганяти історію про те, що вони упіймали «неонациста».
Хоча це взагалі смішно слухати, бо Максим Буткевич був правозахисником, взагалі він сповідував ліві політичні погляди. Після такої облудної кампанії, йому також згадували і те, що він був активістом Євромайдану, проти нього сфабрикували дискредитаційну кампанію, було зрозуміло, що ставлення до нього буде особливим, що буде важко його звільнити.
Вирішили піти шляхом фабрикації «кримінальної справи». «Вирок» для Максима в 13 років ув’язнення
Усі ці місяці його рідні, знайомі, близькі борються за те, щоб Максим був звільнений, привертають увагу до цього випадку. Але ми бачимо, що так звані «ЛНР», «ДНР» («ЛНР», «ДНР» – угруповання, що діють на окупованій частині Донбасу і визнані в Україні терористичними – ред.) все-таки вирішили піти шляхом фабрикації «кримінальної справи». І сьогодні Слідком Російської Федерації повідомив про «вирок» для Максима в 13 років ув’язнення.
– А чи є у вас розуміння або ви, може, вже знаєте, де він буде відбувати цей «вирок»? Де він взагалі зараз перебуває? І коли він востаннє виходив на зв'язок з колегами чи родичами?
– Такої інформації у нас немає. За тими даними, які до нас надходили, то він знаходився в Луганську. І цей так званий «вирок» винесений так званим «верховним судом» «ЛНР».
Сьогодні Олег Сенцов на фронті, захищає Україну. Вони зараз помінялися місцями – бранцем Кремля вже є Максим Буткевич
Ви згадували про те, що Максим боровся за звільнення інших бранців Кремля в попередні роки, особливо він був активний в кампанії за визволення Олександра Кольченка, Олега Сенцова.
Сьогодні Олег Сенцов на фронті, захищає Україну зі зброєю в руках. І так само говорить про звільнення Максима Буткевича, як і він колись свого часу боровся. Тут ми бачимо, що вони, на жаль, зараз помінялися місцями – бранцем Кремля вже є Максим Буткевич.
Український режисер, письменник, активіст, боєць тероборони Олег Сенцов. Краматорськ, 12 липня 2022 року
– А на зв'язок з рідними він не виходив, я так розумію, після полону?
– Перші кілька місяців влітку з ним не було зв’язку. Він потрапив в полон у 20-х числах червня. Після цього двічі показували пропагандистські сюжети російські ЗМІ. Але також на початку осені все-таки був зв'язок. І одного разу Максим зміг поспілкуватися зі своїми батьками.
– Що він казав тоді, не знаєте?
– Це не була довга і предметна розмова. Він не міг повідомити багато. Лише повідомив про те, що з ним все добре. Але ж по тому відео, яке було оприлюднене сьогодні з так званим «зізнанням» Максима, бачимо, що він замучений, що він виснажений і, очевидно, не все з ним добре.
– Я у вас хочу запитати про ті так звані «статті», за якими винесли так звані «вироки» і Буткевичу, і захисникам Маріуполя. Чому саме такі формулювання? Звучить так, що вони винні у «жорстокому поводженні з цивільним населенням» і «в застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів»? Чи є у вас пояснення, чому саме таке формулювання? І на що це впливає чи може впливати у майбутньому?
– Максима Буткевича обвинувачують у «замаху на вбивство двох осіб загально небезпечним способом» та «в умисному пошкодженні чужого майна загально небезпечним способом».
Його підрозділ «Берлінго» взагалі не перебував у Сєверодонецьку в цей час
Нібито він 4 червня з гранатомета стріляв у Сєверодонецьку по якомусь будинку. За тією інформацією, яку ми маємо, його підрозділ «Берлінго» взагалі не перебував у Сєверодонецьку в цей час.
Зрозуміло, що тут взагалі немає сенсу обговорювати всі ці висунуті звинувачення. Тому що всі люди, які знають Максима, знають, що він був пацифістом, правозахисником, захищав біженців, шукачів притулку, внутрішньо переміщених осіб, боровся проти дискримінації мови ворожнечі. Це була людина, яка мала гуманітарні погляди. І навіть якщо його не знати, а просто почитати про нього в інтернеті або навіть подивитися це відео з так званим «зізнанням», то зрозуміло, що Максим не вчиняв такого злочину.
Ця історія спрямована на внутрішню пропаганду в РФ, що судили якихось злісних «укронацистів»
І взагалі ця історія, я думаю, більше така внутрішня пропагандистська, яка спрямована на внутрішню пропаганду в Російській Федерації, що ось нібито вони взяли у полон і пізніше судили якихось злісних «укронацистів». Бо з ним також ще двом іншим військовослужбовцям було оголошено «вироки» з батальйону «Азов», який також дуже стигматизований в Російській Федерації. І були кампанії шельмування цього батальйону. І так само, я вже згадувала, проти Максима. Тобто це зробили такі показові історії, які зорієнтовані передовсім на внутрішню аудиторію.
– А чи є у нас дані, приблизні уявлення, скільки українців, так би мовити, «засудили» на непідконтрольних українських територіях? Чи є можливість відстежити місце їхнього перебування і долю в принципі? Тому що одна справа, коли судять в Росії, а інша справа, коли, мабуть, на окупованих територіях. Чи є тут якісь особливості, відмінності?
– У нас таких даних немає. І країна-окупант Російська Федерація не пускає незалежних спостерігачів, Міжнародний комітет Червоного Хреста ні в місця позбавлення волі на території Російської Федерації, ні в так званих «ЛНР», «ДНР». І скільки таких людей, які отримують «вироки», невідомо.
Дуже багато людей перебувають у стані інкомунікадо, не висуваються жодні звинувачення їм. Довгими місяцями перебувають без жодного зв’язку з зовнішнім світом
Ми можемо лише відслідковувати якісь історії, які стають вже такими пропагандистськими, які вони самі подають через ЗМІ. Або іноді вдається на території Російської Федерації вступати в ці справи адвокатам. При тому вони іноді дізнаються про це в останній момент, коли публікуються оголошення про судові засідання на сайтах суддів.
Дуже багато людей перебувають у стані інкомунікадо затримання, коли взагалі не висуваються жодні звинувачення їм. Я зараз говорю саме про цивільних заручників, коли люди були викрадені, стали жертвами насильницьких зникнень і місяцями, довгими місяцями перебувають без жодного зв’язку з зовнішнім світом, без надання адвокатів, без інформування родичів і без висунення жодних кримінальних обвинувачень.
Лише в рідкісних випадках іноді буває так, що в кінці все-таки якісь обвинувачення людям висувають. Це може бути «шпигунство», може бути «диверсія» або обвинувачення «в актах міжнародного тероризму».
– Чи правильно я вас зрозуміла, що за рік повномасштабної війни поглибити співпрацю з міжнародними організаціями (от ви щойно Червоний Хрест згадали) не вдалося? Вони там не бувають, не працюють і не стежать за полоненими на окупованих територіях?
– Так, справді. Тільки якщо ми кажемо про Максима Буткевича, то наприкінці літа, в серпні, вдалося потрапити до Луганська представнику ООН. Про це був знятий пропагандистський сюжет з так званою «омбудсменкою» так званої «ЛНР». У цьому сюжеті ми також бачили Максима Буткевича. Він не говорив, він просто був у кімнаті, де відбувалася ця зустріч.
_________________________________
Максим Буткевич – український правозахисник та журналіст, що спеціалізується на захисті прав біженців. Він виступав за зміну міграційних правил для репресованих білорусів, які після 2020 року втекли з Білорусі до України.
Максим Буткевич також є співзасновником Громадського радіо. На початку березня минулого року він розповів про рішення вступити до лав ЗСУ. У липні стало відомо, що він потрапив у полон до російських військових у районі населених пунктів Золоте та Гірське Луганської області.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У МЗС назвали незаконним і нікчемним «вирок» Буткевичу, винесений на окупованій Луганщині