З російського полону повернувся військовослужбовець і правозахисник Максим Буткевич. Він є одним з 95 українців, яких звільнили увечері 18 жовтня (95 російських полонених були повернуті у Росію).
До долі Буткевича весь час його полону була привернута підвищена увага, і ось чому: він – відомий правозахисник, засновник центру прав людини «Зміна» і «Громадського радіо», мобілізувався у 2022 році та вже влітку потрапив у полон. Буткевича російська влада тримала не просто як військовополоненого, а як «воєнного злочинця»: він потрапив до тієї категорії утримуваних, яких Кремль перевів у статус кримінальних – а тому певності у тому, що він потрапить на обмін, не було. Самопроголошений суд на окупованій Луганщині «судив» його за нібито насильство над цивільними і дав 13 років тюрми, а в касаційному суді вже у Росії Буткевич повідомив, що визнав провину під загрозою тортур. Його повернення на волю викликало шквал емоцій серед громадянського суспільства.
У перші хвилини зустрічі журналісти Hromadske запитали Максима Буткевича, як він почувається.
«Ще не до кінця зрозумів, якщо чесно, що сталося. Це дуже несподівано, але це дуже очікувано, і це прекрасно», – відповів він.
Максим розповів, що отримав команду збиратися на етап і до останнього не знав, що їде на обмін. Та одразу повідомив, що у колонії, де його утримували, сидять ще близько 40 військовополонених, яким РФ сфабрикувала саме кримінальні справи.
«Для них дуже важливо, що ми (я і ще один мій товариш, колега) поїхали. Важливо, щоб вони про це дізналися. Тому що ми перші обміняні засуджені військовополонені з цієї Луганської колонії», – каже Буткевич. Таким чином, полонені знатимуть, що такий обмін можливий, і їм буде легше, додав військовий.
У день обміну. 18 жовтня 2024 року
«Повернувся з того світу». Реакції українців
Звільнення Максима Буткевича викликало емоційну реакцію серед українського громадянського суспільства. Адже Буткевич був викладачем у багатьох правозахисників, журналістів, і загалом до великого вторгнення РФ дуже активно займався правозахистом.
«Новина максимально крута і топова. Наш Максим Буткевич на свободі. З Максом я познайомився в 2018 році десь у лютому в театральному буфеті на Станіславського, одразу після мого полону. Спілкувались ми про Шаламова та Галіча. Максу завжди була цікава тема репресованих вʼязнів. Що сказати? Тепер нам знов буде про що поговорити. Який чудовий вечір», – написав колишній в'язень російських тюрем у Донецьку журналіст Володимир Фомічов.
«Я добре пам'ятаю той червневий день 2022-го, день, коли я вижив після нічного бомбардування, і тоді ж я дізнався, що Макс у полоні. Потім навесні 2023-го мене під Бахмутом наздогнала звістка, що вороги засудили Максима до 13 років таборів. Але нарешті все це позаду і лейтенант Буткевич звільнений з полону, повернувся з того світу. Він ще скаже своє слово. Так само чекаю звільнення Дмитра Хилюка, який в неволі з перших днів війни, цивільний, журналіст, «доходить» десь у бараках «срєднєй полоси», вірю, що й Дмитра повернуть додому живим. Решту надолужимо», – реагує військовослужбовець, а до цього головний редактор видання «Український тиждень» Дмитро Крапивенко.
Новина, від якої зупиняється час, а тоді починає бігти по новійКатерина Ботанова
«Я не дуже знаю, як про це писати, бо навіть не дуже розумію, як про це дихати. Макс в Україні. Нарешті Макс Буткевич на волі. Новина, від якої зупиняється час, а тоді починає бігти по новій», – відгукується на своїй сторінці культурна критикиня Катерина Ботанова.
«В цьому весь Максим Буткевич – у вечір свого звільнення з російського полону говорити не про себе, а про інших українських в'язнів, які були з ним у колонії і які несправедливо засуджені за злочини, яких не скоювали. Що його звільнення дає надію і їм на швидке повернення в Україну», – пише журналістка-міжнародниця Ольга Токарюк.
«Я б здивувався, якби було інакше. Треба знати свого сина. Він все зробить для людей, якщо комусь потрібна допомога», – каже в розмові з Радіо Свобода батько Максима, професор Олександр Буткевич, коли ми звертаємо увагу на ці перші слова правозахисника при звільненні: про чотири десятки людей, які лишаються в колонії. Він досі мав лише коротку розмову із сином.
«Вранці Максим телефонував – зв'язок був не дуже хороший, єдине, що знаю – відбувся попередній медогляд, і далі – дорога до центру реабілітації», – каже він.
Батько дізнався, що син на волі, після 22-ї у п'ятницю: йому зателефонували з Координаційного штабу і сказали, що Максим вже на вільній території України.
Олександр Буткевич розповідає, що Максим забрав з колонії листи та книги, які йому передавали за час полону. Це саме вони займають більшу частину тих сумок, що їх Буткевич несе на обміні – адже він думав, що їде на етап.
Ніби спало з плеч таке...Олександр Буткевич
«Процедура така: ми фотографували листи, надсилали, і там роздруковували і надсилали як лист. Друзі-правозахисники надсилали книжки, листи – і в нього назбиралося пів тисячі листів. І це дозволили забрати. Тому він з таким великими сумками», – розповідає батько.
Поки у батька є небагато інформації, але на запитання про його власне самопочуття, Олександр Буткевич відповів: «Коли отримав повідомлення – перше відчуття – радості, якої дуже давно не відчував. Ніби спало з плеч таке...»
Максим Буткевич у 2018 році
Як Кремль судив Буткевича
У полон Максим Буткевич потрапив у червні 2022-го в боях в районі Золотого і Гірського на Луганщині. У березні 2023-го так званий суд на окупованій частині Луганщини визнав Буткевича винним «у жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів». Конкретно – його звинувачували у стрільбі з гранатомета по житловому будинку в Сєвєродонецьку.
Разом з ним засудили ще двох громадян України – Віктора Похозея (8,5 років колонії) та Владислава Шеля (18,5 років).
Попри загалом нелегітимність такого судового процесу на захопленій території України, суть цих звинувачень все одно перевірили українські правозахисники: профільне видання «Ґрати» повідомляло, що Буткевич у момент обстрілу перебував у Києві, а до зони бойових дій прибув лише через 10 днів.
Під час касації вже у Росії адвокат Буткевича попросив долучити до справи білінг телефона правозахисника та опитування громадянки Франції. Обидва документи доводять, що Буткевич у момент дій, які йому інкримінують, перебував у Києві. Суд відмовився долучити їх до справи.
«На жаль, у цьому немає нічого дивного: з десятків засуджених українських військовополонених, з якими мені довелося спілкуватися за цей час, практично ніхто не перебував на той час у тому місці, де вони нібито здійснили те, в чому «зізналися», до чого вони не мали стосунку, тому мій випадок не унікальний», — сказав Буткевич у судовій промові.
Під час перегляду його справи у верховному суді Росії Буткевич розповів, що визнав провину під загрозою тортур. Адвокат зазначив, що суд визнав Буткевича винним лише на підставі його самообмови, ніяких інших експертиз та доказів у справі не було.
Видання «Медіазона» вело текстову трансляцію із цього суду. Буткевич брав у ньому участь по відеозв'язку з Луганського СІЗО. Згідно з нею, на цьому засіданні правозахисник вперше побачився із адвокатом Леонідом Соловйовим, якого сам обрав. До засідання адвокату в зустрічі відмовляли.
Буткевич на апеляційному розгляді: він брав у ньому участь по відео із Луганського СІЗО, серпень 2023 року
«Все як у в'язниці. Погіршується зір, погіршується пам'ять, звісно. Частина щоденних практик – це перераховувати подумки людей, яких я згадую. Це величезний список, щодня», – сказав Максим в розмові з правозахисниками і журналістами, поки всі чекали російський суд із нарадчої кімнати. Трансляція залишилась увімкненою, і саме тоді Буткевич розповів, що не отримує листів, газет і навіть не може потрапити до тюремної бібліотеки. Присутні запитували, які книги йому передавати, коли його переведуть до колонії.
За час російського полону Максиму Буткевичу присудили нагороду імені Анни Франк від посольства Нідерландів у США, чеську премію «Історія несправедливості» чеської організації People in Need і Національну правозахисну премію України.
Обмін 18 жовтня відбувся за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів.
Обійми та емоції: новий обмін полонених повернув додому, зокрема, «азовців» та засуджених судами РФ (фотогалерея)