Колишній офіцер Спеціального загону швидкого реагування МВС Білорусі Юрій Гаравській розповів в інтерв'ю Deutsche Welle, що брав участь участь в позасудових вбивствах білоруських опозиційних політиків в 1999-2003 роках, а після цього попросив притулку в Євросоюзі. У Мінську ж вимагають відновлення слідства у справі зниклих опозиціонерів після сенсаційної публікації.
Юрій Гаравський, колишній боєць білоруського СОБР
DW «Німецька хвиля» опублікувала відео, в якому 41-річний Юрій Гаравський, який називає себе колишнім бійцем білоруського СОБР (Спеціального загону швидкого реагування – ред.), так званого «ескадрону смерті», розповідає у про свою участь у викраденні і вбивстві політичних опонентів Олександра Лукашенка в 1999 році.
Мова іде про тогочасного міністра внутрішніх справ Білорусі Юрія Захаренка, голову ЦВК Віктора Гончара і бізнесмена Анатолія Красовського.
Стаття і відео з цим зізнанням Гаравського стала справжньою «інформаційною бомбою».
Що розповів колишній боєць СОБРу?
Гаравський стверджує, що опонентів Лукашенка викрали і вбили бійці спеціального загону швидкого реагування внутрішніх військ МВС Білорусі під командуванням Дмитра Павличенка. У їх числі був і сам Гаравський. Тепер він перебуває в альпійському регіоні однієї із німецькомовних країн.
Він сказав, що може вказати місця поховань вбитих на карті. Він особисто брав участь у викраденнях і вбивствах.
7 травня 1999 року бійці цього загону викрали в центрі Мінська тогочасного міністра внутрішніх справ Білорусі Юрія Захаренка.
поминальна свічка по Юрію Захаренку
За словами Гаравського, Захаренко не чинив спротиву, а тільки, нібито, сказав викрадачам у машині: «Зробіть так, щоб не було боляче».
Захаренка привезли на навчальну базу внутрішніх військ під Мінськом.
Його вбили зі спеціального пістолета з глушником для виконання смертних вироків. Як стверджує Гаравський: дві кулі в область серця Захаренка випустив Павличенко.
Колишня база СОБР у Вітебський області Білорусі, де чинили розправи
Голову «опрозиційного ЦВК», яке не визнавали результати президентського референдуму 1996 року, Віктора Гончара, як розповідає колишній боєць СОБР, «треба було ліквідувати, бо у нього був компромат на Лукашенк».
Гончара та його друга, бізнесмена Анатолія Красовського, викрали 16 вересня 1999 року на виході з лазні в Мінську.
Їх убили в лісі біля бази «СОБР» у Вітебський області. Речі спалили, а голі тіла поховали в заздалегідь підготовленій ямі, глибиною 4-5 метрів.
За викрадення і вбивства Гончара і Красовського бійцям нібито дали по 1000 американських доларів.
Джип, на якому Гончар і Красовський приїхали в лазню, розчавили БТРом і закопали.
Ці деталі збігаються із інформацією, яка просочилася раніше.
Акція пам'яті Юрія захаренка та Віктора Гончара
Справу закрити – справу відкрити
Публікацію DW поширили незалежні засоби масової інформації Білорусі, зізнання Гаравського активно обговорюють у соціальних мережах, а державні ЗМІ – мовчать.
Формально, справу про зникнення в 1999 році опонентів Олександра Лукашенка Юрія Захаренка, Віктора Гончара, Анатолія Красовського, а також російського журналіста Дмитра Завадського закрили у 2019 році –у зв'язку закінченням терміну давності.
Дмитро Завадський (ліворуч) та Павло Шеремет
«20 років нічого не робилося, справа формально закрита, а тепер можуть відновити в зв'язку в новими обставинами», – вважає мінський правозахисник колишній слідчий Олег Волчек.
Олег Волчек
Олег Волчек сам проводив дослідження цих зникнень в 1999-2000 роках і надавав юридичну допомогу сім'ям. Волчек побачив в оповіданні Гаравського вже відомі йому обставини викрадення Гончара і Красовського.
Збігається із нашою версією, яку ми озвучили через три дні після подіїОлег Волчек
«Це дуже збігається із нашою версією, яку ми озвучили через три дні після події, після огляду місця захоплення і за показаннями свідків. Ми тоді розвісили оголошення, і знайшлися люди, 5 або 6 чоловік, які бачили, як це відбувалося. Багато що збігається: червона фарба від автомобіля на дереві -- а Гаравський говорить саме про червоний BMW, на якому їздив Павличенко, розбите скло. Шматки задньої фари від джипа Красовського біля дерева. Кров на асфальті там, де були двері пасажирського сидіння, де сидів Гончар. Таким чином, і тут зображення захоплення частково збігається із нашою версією», – вважає Олег Волчек.
Що кажуть влада та «товариші по службі»
Офіційна представниця Слідчого комітету Білорусі Юлія Гончарова повідомила, що в комітеті знають про появу фільму і нових свідчень у справах зниклих: «Поки ми в стадії з'ясування. Якщо інформація буде підготовлена, ми її опублікуємо».
Є перша реакція осіб з СОБР, яких Юрій Гаравський називає співучасниками вбивств опозиціонерів.
Колишній командир СОБР Дмитро Павличенко, який залишається під санкціями ЄС і США в зв'язку з підозрами про причетність до зникнення опозиціонерів, все заперечує. В інтерв'ю сайту tut.by він сказав, що зізнання Гаравського «повна маячня».
Дмитро Павличенко керує спецзагоном. Мінськ, 6 жовтя 2008 року
«Це повна маячня якась. Ну, може бути, хтось там чимось цим займався. Ми – спецпідрозділ спецпризначення внутрішніх військ. А ці ось питання в компетенції інших органів, якщо вони цим займалися… Гаравський відслужив півтора року строкової служби, а після зганьбив внутрішні війська. У нас у 1998 році відкрився штат контрактників, у Гаравського особливого інтелекту не було, хлопець здоровий, але певні навички були, і в рукопашному бою, і ми його взяли», – сказав Павличенко.
Приблизно те саме сказав і колишній боєць СОБР Олексій Румянцев газеті «Наша ніва»: «Що за маячня? Ви ж дорослі люди. Згадують там мене ... Знаю я його, служили разом. Що за людина? Запитайте у нього самі. Гаравський просто перерахував людей, з якими разом служив. Більше нічого».
Реакція родичів зниклих
Родичі зниклих політиків поки що утримуються від коментарів. Тільки Світлана – дружина журналіста Дмитра Завадського, який зник у 2000-му році, дала інтерв'ю Радіо Свобода.
Світлана Завадська
«Можу порівнювати з тим, що я раніше знала. Дійсно, більшість деталей схожа. Як мені оцінювати ці свідчення? Або так, що людина добре підготувалася, щоб отримати політичний притулок на Заході, або дійсно все так і є. Думаю, зараз цим повинен зайнятися наш адвокат. Можливо, ми зробимо окрему або спільну заяву, і потрібно домагатися поновлення справ за нововиявленими обставинами», – каже Світлана.
Вона зазначає, що «за нинішньої влади ми з цією інформацією мало що можемо зробити».
«Мене трясе, коли все це читаю, а нічого не можу зробити. Намагаюся щось придумати. Ось він говорить, що може вказати місце, де вбили Гончара і Красовського. І що, якщо ми туди приїдемо, що буде? Хто нам дасть можливість туди пройти? І взагалі я переконана, що їхніх тіл вже не знайдеш», – ділиться думками дружина Завадського.
Що каже опозиція
Опозиційної політик Дмитро Бондаренко, колишній політв’язень, заявив в інтерв’ю ресурсу Хартія-97, що нова інформація про вбивства опозиціонерів у Білорусі – це крок до Гаазького трибуналу.
Дмитро Бондаренко
«У мене склалося враження, що Господь сьогодні хоче відкрити очі білорусам. Сьогодні люди, які виконували незаконні смертні вироки щодо лідерів білоруської опозиції, роблять визнання. Те, що це з'явилося на «Німецькій хвилі», і те, що людина, яка зізналася в цьому злочині, знаходиться за межами Білорусі, може бути першим кроком до Гаазького трибуналу», – вважає Бондаренко.
На його думку, треба створювати міжнародну комісію, в якій би брав участь Христос Пургурідес (доповідач ПАРЄ щодо зникнень у Білорусі – Ред.) і німецькі спеціальні служби.
«А білорусів, які займалися цією справою і можуть їм щось повідомити, є дуже багато. Дуже багато офіцерів, колишніх силовиків з Білорусі зараз знаходяться в різних європейських країнах і навіть в Америці. Можливо це робити. Суд повинен бути під міжнародної юрисдикцією. Тому що це злочин проти людства і людей», – каже опозиціонер.
А що президент Лукашенко
Реакції президента Білорусі – Олександра Лукашенка, якого Бондаренко та інші опозиціонери вважають винним у замовленні цих викрадень, наразі немає.
Читайте ще:
Захаренко, Гончар, Красовський, Завадський. Що сталося із сім'ями зниклих у Білорусі