Російська влада відмовилася повідомляти подробиці щодо пожежі на борту військового глибоководного апарата, внаслідок якої 1 липня загинули 14 високих флотських офіцерів. Державна таємниця, абсолютний секрет, заявив речник Кремля Дмитро Пєсков. Засоби інформації, коментатори й аналітики намагаються все-таки з’ясувати, що, де і як сталося.
Деяка інформація про аварію не буде оприлюднена ні зараз, ні пізніше через її таємність, каже речник президента Росії. «Вся ця інформація не може мати публічного розповсюдження, вона належить до категорії абсолютно секретних даних… Є інформація, що належить до категорії держтаємниці, ця держтаємниця зберігається в інтересах держави і в інтересах державної безпеки», – заявив Дмитро Пєсков на брифінгу.
Він не став відповідати на запитання журналістів про тип апарата, що зазнав катастрофи, і навіть про наявність на ньому атомного реактора. Так само нічого не сказав речник і про завдання, які виконував апарат – хоча запевнив, що Володимир Путін як головнокомандувач знає все. За словами Пєскова, ці питання журналісти мають адресувати Міністерству оборони Росії.
Але й там теж уникли прямих відповідей. Міністр оборони Росії Сергій Шойгу, який прибув до міста Сєвєроморська, бази російського Північного флоту, куди доставили аварійний апарат, теж оминув усю конкретику. Він лише сказав, що підводники, які були на борту, були «унікальними військовими фахівцями», «висококласними професіоналами», які здійснювали «важливі дослідження для вивчення гідросфери Землі».
Міністр уточнив, що, крім 14 загиблих, іншу частину екіпажу вдалося врятувати, і завдяки «саможертовним діям команди» осередок пожежі ліквідували. Загиблих офіцерів – а з них семеро були капітанами першого рангу (флотський відповідник армійського полковника), троє капітанами другого рангу (що дорівнює підполковникові), двоє також мали звання Героя Росії – подадуть на державні нагороди, їхнім родинам нададуть допомогу і підтримку, сказав Шойгу.
Перше офіційне повідомлення про подію, з яким Міноборони Росії виступило тільки 2 липня, наступного дня після пожежі, інформувало лише, що пожежа сталася «на науково-дослідному глибоководному апараті, призначеному для вивчення придонного простору і дна Світового океану в інтересах Військово-морського флоту Росії в перебігу проведення батиметричних (тобто глибинних – ред.) вимірювань».
Запитань значно більше, ніж відповідей
За таких обставин, коли запитань набагато більше, ніж відповідей, засоби інформації, коментатори й аналітики намагаються самі спробувати з’ясувати, що саме сталося, на якому саме апараті і які можуть бути його справжні завдання.
Російські видання «Новая газета» і «РБК» пишуть, що йдеться про атомну підводну станцію АС-12, також відому за неофіційною назвою «Лошарик», – глибоководний апарат, носієм якого є стратегічний атомний підводний човен. За повідомленнями, цей носій – субмарина «Оренбург».
При цьому видання «Відкриті медіа» з посиланням на власне джерело стверджує, що пожежа була не на самому глибоководному апараті, а власне на човні-носії «Оренбург». А ще одне джерело цього ж видання говорить узагалі про інший атомний підводний човен, що на ньому сталася ця пожежа, – «Підмосков’я».
Але найбільше повідомлень і припущень говорять саме про апарат АС-12 (за іншою версією, його позначення – АС-31), він же «Лошарик» – за іменем постави з радянського мультфільму, іграшкового коника, складеного з кульок. Саме така, пишуть, і конструкція цього апарата: його нутрощі складаються з надміцних металевих сфер, здатних витримати величезний глибоководний тиск, з’єднаних між собою і вкритих зовнішнім корпусом.
За даними ЗМІ, цей апарат не озброєний, здатний занурюватися на глибини, можливо, до 6000 метрів (інші джерела пишуть про 2500 чи про 3000 метрів) і підпорядкований не Північному флотові, а Головному управлінню глибоководних досліджень Міноборони Росії, більше відомому як «підводна розвідка».
Будувати його почали ще в радянські часи, на воду спустили 2003-го. Розробка й будівництво велися в умовах підвищеної секретності. Апарат жодного разу не потрапляв на офіційні фотографії і, ймовірно, може бути найсекретнішим і найдорожчим проектом російського флоту – російське видання The Bell подає оцінку вартості всього комплексу, разом із підводним човном-носієм, майже в 1,5 мільярда доларів.
Але через надсекретність проекту всі оприлюднені дані про нього неможливо перевірити. Західні ж спецслужби вважають, що справжнє його завдання – не офіційні «океанографічні дослідження», а диверсійна робота – на кшталт диверсій проти підводних кабелів зв’язку чи західних станцій стеження за російським флотом.
Експерти і оглядачі висловлюють припущення
Офіційно також не повідомляли, де саме сталася аварія. Видання «СеверПост» із російського Мурманська й області, до якої належить Сєвєроморськ, пише, що знайшло очевидців-рибалок, які бачили аварійне підняття підводного човна на поверхню, а потім прибуття до нього військового корабля і буксирів, в акваторії Баренцевого моря, на виході з Кольської затоки. Це ж видання цитує «джерело у військових колах», яке заявило, що підводним човном, який бачили рибалки, був уже згаданий носій – за версією джерела, «Підмосков’я».
Російське видання «Коммерсант» пише, що загиблі члени екіпажу глибоководного апарата служили у військовій частині 45707, що дислокована в Петергофі на околиці Санкт-Петербурга. Як заявляє видання, ця частина підпорядкована Головному управлінню глибоководних досліджень Міноборони Росії – тому ж, що й сам підводний апарат. Фактична ж служба офіцерів-членів екіпажу відбувається в Сєвєроморську.
Те саме пише й петербурзьке видання «Фонтанка», яке додає, що ця частина цілком засекречена, у відкритих джерелах вона названа експлуатантом атомних глибоководних станцій, а головним різновидом її діяльності називають розвідку.
І, врешті, належність загиблих до військової частини в Санкт-Петербурзі підтвердив і т.в.о. губернатора цього російського міста Олександр Бєглов.
Низка засобів інформації пише, що екіпаж згаданого підводного апарата – 25 осіб. Але російський військовий експерт Віктор Мураховський заявляє, що штатний екіпаж апарата – 14 осіб. Іще до п’яти можуть бути тимчасово приділені до його складу, сказав він на телеканалі «Росія-24».
І в той час як міністр оборони Росії не уточнював, скільки членів екіпажу апарата вижило, коментатори й експерти заявляють якраз про чотирьох чи п’ятьох – на додачу до 14 загиблих. Єдине, що сказав голова Міноборони, – що військові моряки встигли евакуювати з апарата одного цивільного фахівця, перш ніж загерметизувалися і почали боротьбу з вогнем.
Зокрема, головний редактор російської радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов у своєму телеґрам-каналі написав про п’ятьох моряків, що опинилися у шпиталі з різними ступенями отруєння чадним газом і опіками. Російський військовий експерт Костянтин Сивков заявив на телеканалі «Росія-24», що вижили четверо, і «це відомі дані». А телеґрам-канал «База» заявляє з посиланням на своє джерело, що до військово-морського клінічного госпіталю Сєвєроморська доставили «4–5 осіб», які вижили.
За даними цього каналу, в них діагностоване не тільки отруєння продуктами горіння, а й контузія. А такий характер пошкоджень, за словами джерела каналу, підтверджує, що перед пожежею на борту глибоководного апарата стався вибух.
Слова про вибух газу на борту апарата наводили і з вуст директора Норвезького агентства радіаційної і ядерної безпеки Пера Странда: за першими повідомленнями, він сказав це агентству «Ройтерз», посилаючись на те, що дізнався про це зі слів російських посадовців; у Міністерстві оборони Росії версію про вибух відкинули. Пізніше Странд уточнив свої слова: він дізнався про можливий вибух не від посадовців, а з російських засобів інформації.
Причину пожежі теж відгадують по-різному. Наприклад, Ігор Британов, колишній командир радянського підводного човна К-219, що вибухнув і затонув в Атлантичному океані 1986 року (тоді загинули загалом восьмеро людей: четверо відразу і четверо від травм, решту врятували), припускає дві версії. Як сказав він виданню «СеверПост», одна з них – потрапляння якоїсь займистої рідини на перегрітий фільтр очистки повітря, інша – коротке замикання в електромережах.
Російське видання Forbes, посилаючись на джерела, наближені до Міноборони Росії, називає як можливу причину пожежі проблеми з однією з акумуляторних батарей, що забезпечують електроживлення підводного апарата, в той час, коли він якраз піднімався з глибини до свого носія.
Також на джерело в Міноборони посилається і російський військовий експерт Віктор Мураховський і теж заявляє, що займання сталося в акумуляторному просторі, де, ймовірно, відбулося коротке замикання. Як сказав він на телеканалі «Росія-24», це сталося на глибині близько 300 метрів, і загалом боротьба за виживання апарата тривала близько трьох годин.
Майже те саме каже й уже згаданий експерт Костянтин Сивков: як заявив він на тому ж каналі, «тепер відомо точно», що причиною аварії стало займання, яке сталося в районі акумуляторної ями – місця, де розташовані акумулятори. Але, за його словами, причина займання ще з’ясовується.
Дослідники з Заходу пропонують свій погляд
Американські аналітики наразі не подають своїх версій причин інциденту на борту російського глибоководного апарата. Але пожежа, в результаті якої загинули 14 військовослужбовців, додає рядок у статистику, яка свідчить про те, що російські субмарини менш надійні, ніж їхні американські аналоги.
Американська преса у своїх нечисленних тим часом статтях слідами інциденту посилається на російські джерела, які дають свої оцінки і коментарі того, що сталося. І це не випадково, каже Дмитро Горенбург, військовий експерт із вашингтонського аналітичного центру CNA, бо ж у західних аналітиків не так багато інформації навіть про те, що таке цей так званий глибоководний апарат AC-12 – чи то АС-31, бо й його справжнього позначення напевно не знають.
Імовірне фото глибоководного апарата, відомого як «Лошарик». Але певності в цьому немає
«Це підводний човен незвичайної конструкції з подвійним корпусом. Зовнішній зроблений із титану, а внутрішній – це кілька відокремлених одна від одної сфер. Це не є, так би мовити, повноцінна субмарина, тому для її транспортування використовують великі атомні субмарини, найімовірніше, «Оренбург». Для цієї мети також може використовуватися підводний човен «Бєлгород». Завдяки наявності на борту ядерної енергетичної установки вона може перебувати під водою тривалий час і діє майже безшумно. За деякими даними, це найтихіша субмарина в російському арсеналі. У тому, що стосується її застосування, точної інформації про це немає. Офіційно не говориться, що вона використовується, скажімо, для глибоководних досліджень. Американські військові припускають, що вона призначена для підключення до трансконтинентальних підводних кабелів зв’язку для прослуховування систем комунікацій або знищення їх у разі конфлікту. Вона, мабуть, здатна порушити нормальне функціонування системи SOSUS – це гідроакустичні сенсори, розташовані в морі від Гренландії до Великої Британії. Вони відстежують переміщення російських субмарин із Норвезького і Північного морів в Атлантичний океан. Втім, у даному разі, якщо вірити повідомленням російських джерел, цей підводний човен перебував у російських територіальних водах, порівняно недалеко від Мурманська, і, найімовірніше, займався вивченням морського дна, що може поліпшити навігаційні можливості російських субмарин», – каже він.
Чи можна сказати щось певне про те, що могло статися на борту, виходячи з офіційної російської інформації, з якої випливає, що 14 людей загинули, отруївшись продуктами горіння, а просто кажучи, задихнувшись?
«Сказати щось важко. Зрозуміло, що на борту виникла пожежа, яку вдалося загасити, але вона була дуже серйозна, і це призвело до загибелі людей. Можна припустити, що займання не було виявлено вчасно і не було вжито заходів, які б дозволили швидко локалізувати його і запобігти загибелі людей. Звичайно, результат міг би бути гіршим – втрата всього екіпажу і загибель підводного човна. Взагалі пожежі на підводних човнах – річ досить рідкісна. З шістдесятих років минулого століття на американських субмаринах, що були в морі, якщо мені не зраджує пам’ять, було два або три загоряння. Найчастіше такі інциденти стаються під час ремонтних робіт. Це особливо стосується російських підводних човнів. Але загалом такі події рідкісні», – наголошує експерт.
Чи додає цей інцидент щось до уявлення про надійність російських підводних човнів? «Із одного інциденту неможливо робити висновки, але якщо ми подивимося на довгострокові тенденції, то помітні певні особливості. Наприклад, за останні 20 років на американському ВМФ було кілька інцидентів, пов’язаних із зіткненням кораблів – і підводних, і надводних; частково це можна пояснити масштабами дій американського флоту. Але проблем, викликаних технічним станом кораблів або відмовою якихось систем, ненадійністю технологій, практично не було. На російському флоті відбувається набагато більше аварій. Чи є причиною невиконання екіпажами встановлених процедур, інструкцій, чи це фізичний стан кораблів, конструктивні вади – незрозуміло. Але, якщо ми подивимося на статистику, кожні п’ять-шість років із російськими субмаринами стаються інциденти – пожежі, поламання, що вимагають серйозного ремонту. Для американських субмарин, за винятком випадків, пов’язаних із навігацією, – це кожні п’ятнадцять-двадцять років», – наголошує фахівець.
Чи додає цій історії гостроти те, що інцидент стався на атомному підводному човні? «Якщо вони повернули субмарину на базу в Сєвєроморськ і пришвартували її, мені здається, це свідчення відсутності небезпеки радіоактивного витоку. Взагалі, сучасні ядерні реактори проектуються з великим запасом міцності, вони досить надійні і здатні витримати серйозну пожежу. Можна припустити, що якщо пожежа не виникла в енергочастині, то екіпаж зумів не допустити поширення пожежі до реактора», – вважає вашингтонський аналітик Дмитро Горенбург.
А ось що думає про те, що трапилося з апаратом, експерт із проблем Арктики професор Павло Баєв, співробітник норвезького Інституту досліджень проблем миру (PRIO): «Питання про те, як на невеликому судні могло виявитися стільки офіцерів високого рангу, найімовірніше, залишиться без відповіді. Моя єдина гіпотеза про цю аварію – найімовірніше, під час загоряння «Лошарик» був іще зістикований із «Оренбургом» – тому частину людей і судно вдалося врятувати».
Чи відомо що-небудь детальніше про те, з яким цілями в минулому використовувався цей апарат? Наскільки це взагалі унікальний агрегат? Що про це думають на Заході?
«Офіційної інформації – практично ніякої, але ясно, що це штуковий проект. Підводний човен (або, точніше, глибоководна станція, бо озброєння на ній відсутні) був закладений у пізньорадянські роки і спущений на воду через три роки після катастрофи російського атомного підводного човна «Курськ». Гроші на добудову, найімовірніше, знайшлися саме тому», – каже він.
Яке основне призначення апарата? Чи відомо що-небудь про його минулі місії, чи все вкрито мороком секретності? «Є уривчасті відомості про походи в Арктику, найімовірніше, для збору наукових даних для обґрунтування російської заявки на розширення арктичного континентального шельфу Росії. Заявка застрягла в ООНівському комітеті», – каже експерт.
Тим часом є повідомлення про навчання НАТО в цьому регіоні. Чи могла бути місія апарата пов’язана з цим? «Припущення про можливе використання цього апарата для диверсій проти підводних кабелів правдоподібні, але нічим не підтверджені. НАТО дійсно зараз проводить навчання в Норвегії, меншого масштабу, ніж Trident Juncture (масштабні маневри сил НАТО в Норвегії, що відбувалися восени 2018 року – ред.), але теж помітні. Північний флот Росії там відзначився присутністю, але для цього «Лошарика» там навряд чи є спецзавдання», – вважає фахівець.
Чи є аналогічні глибоководні апарати в західних флотів? «У США є. Але даних про них теж небагато, природно, знову-таки, з урахуванням фактору секретності», – каже дослідник із Норвегії Павло Баєв.
Тим часом попри те, що загибель 14 елітних підводників стала трагедією для російського флоту, оголошувати жалобу за ними наразі не мають наміру – принаймні, жалобу загальноросійську, повідомив Дмитро Пєсков.
Катастрофи на російських і радянських атомних підводних човнах
Катастрофи на радянських і російських атомних підводних човнах стаються з 1960-х років XX століття. Ось лише деякі з них.
- У 1961 році на першому радянському підводному човні з балістичними ракетами К-19 сталася аварія реактора. Від опромінення загинули 8 людей. У 1972 році пожежа на цьому ж човні призвела до загибелі 30 людей, у тому числі двох рятувальників.
- У 1967 році пожежа на борту АПЧ К-3 «Ленінський комсомол» у Норвезькому морі призвела до загибелі 39 людей.
- У 1968 році викид радіоактивного газу призвів до загибелі 9 людей на дослідному радянському АПЧ К-27.
- У 1970 році затонув радянський АПЧ К-8. Загинули 52 людини. На борту були ядерні боєприпаси.
- У 1973 році радянський АПЧ К-56 зіткнувся в Тихому океані з судном радіоелектронної розвідки. Загинули 27 людей. Ще двоє людей загинули пізніше під час ремонту човна, задихнувшись при нанесенні гідроізоляції.
- У 1980 році на радянському АПЧ К-122 загинули 14 людей унаслідок пожежі біля Окінави. Після ремонту човен порізали на метал.
- У 1983 році затонув біля пірсу човен К-429. Загинули 16 людей. Через два роки після підйому він знову затонув, не виходячи у відкрите море.
- У 1989 році в Норвезькому морі затонув у результаті пожежі атомний підводний човен «Комсомолець». 42 людини загинули.
- У 2000 році під час навчань загинув АПЧ «Курськ». Загинули всі 118 людей на борту.
- У листопаді 2008 року сталося несанкціоноване спрацювання систем пожежогасіння на АПЧ «Нерпа», загинули 20 людей.
Над матеріалами Радіо Свобода працював Сергій Драчук