Музика – це політична справа – Любомир Мельник

Він народився між двома світами – в Німеччині, після війни, – виріс у Канаді, але ніколи не забував про те, що він – українець, українець, який витворив свій музичний світ. Композитор і піаніст Любомир Мельник у межах свого світового турне дав два концерти у столиці Чехії Празі. Через те, що квитки на вечірній концерт були викуплені ще за місяць перед виступом, організатори з празького палацу «Акрополіс» влаштували ще один – і на нього також зібрався повний зал.

У свої 70 років Любомир Мельник – у зеніті слави. Він подорожує світом – Данія, Шотландія, Англія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Польща, Чехія. Всюди він, піаніст-віртуоз і філософ за освітою, дарує свою дивовижну музику. Одні називають її мінімалізмом, музичною медитацією, він сам каже, що це – continuous music, «безперервна музика».

Любомир Мельник виступив із концертом у Празі (відео)

Понад 20-хвилинні композиції він грає без нот, із заплющеними очима. Каже, що те, що він бачить під час гри, важко описати словами – це повна концентрація, зв’язок із інструментом, який «співає під його пальцями».

«Люди думають, що в трансі, але я є цілком притомний», – пояснює свій стан піаніст.

«Це є інша матерія, ніж звичайна музика. Я не знаю, що Бог зробить з моєю музикою. Може, за 50 років вже ніхто не буде знати, що я був, що ця музика була. Це можливо. Люди вже не пам’ятають, хто були «Бітлз», хоча це була надзвичайно талановита музика. Люди їх дуже любили, але і казали, що за 50 років всі вже забудуть, що вони існували. Зараз люди, яким немає і 20 років, які живуть у світі інтернету, цього не знають. Вони знають лише те, що іде сьогодні в інтернеті. І можливо, що і не буде моєї музики. І може, це і не є трагедія, бо може, і не буде людей, які зможуть побачити ту красу. Для того, щоб бачити ту красу, потрібно мати душу, а за 50 років, може, і не буде людей, які зможуть бачити красу», – каже Любомир Мельник в інтерв’ю Радіо Свобода.

«Люди не хочуть визнати мене найкращим піаністом, бо я українець» – Любомир Мельник

Композитор і піаніст каже, що йому вдалося те, що не вдавалося досі жодному музикантові у світі – він створив свою особливу техніку, що дозволяє йому грати з найвищою швидкістю, 19 з половиною нот щосекунди кожною рукою одночасно. Однак те, що слава до нього прийшла тільки зараз, він пояснює тим, що світ несправедливий до українців, «не знав їх і не хоче знати і досі».

«Я говорив зі (студіями) Deutsche Grammophon та Sony – вони хотіли зробити запис композиції Windmills, «Млини». Я пропонував їм 50 тисяч євро, якщо б за рік хтось інший міг заграти це після мене. Але я можу і 50 мільйонів євро запропонувати, бо ніхто не зможе цей твір заграти, бо це фізично неможливо. Але люди про це не хочуть знати, бо тоді вони мали б визнати, що цей українець є найкращим піаністом в історії світу», – каже композитор і піаніст.

«За 50 років вже ніхто не буде знати, що я був» – Любомир Мельник

​Любомир Мельник переконаний, що музика – це політична справа

«Якби я був німець, то вони б відразу сказали, що ніхто на світі не може грати так добре, як Людвіг Мюллер. Але Любомир Мельник… Вони не хочуть знати, вони ніколи не будуть хотіти знати. Я вже роблю з музикою і фортепіано те, що мало б вистачити, щоб мене піднесли як найкращого піаніста у світі, не лише тепер, але і в історії. З тією швидкістю, що я граю, ніхто не буде грати і ніхто переді мною не міг. Але світ не хоче навіть думати про це, бо я є українець», – каже піаніст.

Свою музику він не вважає українською як такою, але вона має глибинний зв’язок із українською культурою, в якій він виріс. Українську народну музику, яку він чув удома, в церкві, всюди, де збиралися українці, він називає «невимовно гарною». І його композиції виросли з цієї краси, бо, як каже Любомир Мельник, цю музику він може складати і грати тому, що він є українцем.

«Наш корінь – це душа, музика і мова. Через музику і мову люди розуміють, можуть відчувати українську душу. Люди ще не розуміють, що звук є найбільша сила на світі. Ми маємо обов’язок зберегти Україну», – каже Любомир Мельник.

Він часто буває в Україні, об’їздив її вже зі сходу на захід і з півночі на південь, і переконаний, що ніде у світі його музику не розуміють так, як на батьківщині його предків. Але є в нинішній Україні і речі, які його засмучують. На його думку, Україна втрачає своє українське обличчя, зв’язок зі своєю мовою і культурою.

«Наш корінь – це душа, музика і мова» – Любомир Мельник

«Я бачу, що Україна має гіршу проблему тепер, ніж, скажімо, 50 років тому. Бо тоді Україна була населена людьми, які почувалися українцями. А тепер вони покидають її, щоб знайти якусь роботу», – з сумом говорить Любомир Мельник.

Щоправда, не всі, хто покинув Україну, поривають із рідною культурою. Серед слухачів його концертів у Празі було багато українців.

«Насправді це – pure joy. Не так важливо, скільки нот зіграно за хвилину, а в тому, що ти просто в них тонеш. Це справді незабутнє відчуття», – каже киянка, яка нині живе у Празі.

Молодий чех, – а зал був заповнений переважно заповнений молодими людьми, – каже, що музика йому сподобалася, хоч переважно він надає перевагу іншій музиці.

«Було цікаво, гарна музика. Це було щось нове для мене, я хотів випробувати, чи мені це сподобається, але мені на фортепіано, мабуть, подобається інша музика», – сказав чеський слухач.

Після концерту, де вперше був виконаний новий твір, Любомир Мельник продавав свої диски і ноти – попит був великий, відчувалося, що багатьом не хотілося полишати той дивний світ, куди перенесла їх музика українського піаніста.

«Україна має гіршу проблему тепер» – Любомир Мельник