Рішення дуже допоможе Україні – Ліщина про вирок MH17

Суд у Нідерландах 17 листопада виніс вирок у справі MH17: трьох обвинувачених – двох громадян Росії Ігоря Гіркіна, Сергія Дубінського та громадянина України Леоніда Харченка – визнав винними і засудив до довічних термінів увʼязнення заочно, також вони мають відшкодувати родичам загиблих 16 мільйонів євро, а росіянина Олега Пулатова – четвертого обвинуваченого у справі – звільнили від відповідальності за браком доказів. Про це повідомила доктор міжнародного права в Амстердамському вільному університеті Марієке де Гун, яка присутня під час ухвалення вироку.

І доки Росія вважає, що в основі судового процесу в справі про катастрофу MH17 «лежало політичне замовлення», заступник міністра юстиції України, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (2016-2021 рр.) Іван Ліщина заявив в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live», що рішення дуже очікуване і дуже допоможе Україні.

– Пане Ліщина, чи був для вас сьогоднішній вирок очікуваним? І наскільки він справедливий, з вашої точки зору?

– Справедливість тут я не готовий оцінювати абсолютно. Я – не спеціаліст в кримінальному праві. Але рішення дуже очікуване, дуже сильне. Воно дуже допоможе Україні, українським громадянам і українським компаніям в захисті своїх прав у міжнародних судах. Тому він був дуже довгоочікуваним. Якщо чесно, мені здається, суд пішов навіть далі, ніж я від нього очікував.

– А 8 років – це багато чи мало для таких справ? 8 років минуло з тих часів. І лише зараз ми бачимо вирок.

– Абсолютно. Для такої справи абсолютно нормальний термін. Абсолютно нормальний.

– Як ви думаєте, які шанси, що ті особи, яких сьогодні засудили до довічного ув’язнення, реально опиняться у в’язниці і будуть там сидіти довічно? Тому що фактично це ж заочний арешт.

– Це питання політичне. І ніхто не знає, що буде завтра, яким шляхом підуть події в тій фазі війни, яка відбувається зараз, що буде завтра з Росією, що буде завтра з цими людьми, яким винесено вирок. Ми не знаємо. Завтра, наприклад, в Росії зміниться режим, то абсолютно реально, що цих людей видадуть Гаазі для відбуття відповідного покарання. Але моментів в цій політичній конфігурації, яка є зараз, то звісно, це малоймовірно.

– Президент України Володимир Зеленський відреагував на цей вирок. Він сказав: рішення важливе, але важливо притягнути до відповідальності і замовників. А в таких справах взагалі реально довести, хто замовник?

– Це реально, якщо ставиться таке завдання. Насправді це друга така справа. Вона мені дуже нагадує вирок, який було винесено по справі Литвиненка. Там, де теж було засуджено заочно двох російських спецпризначенців. І з цього вироку дуже очевидно витікає, що реальним замовником був Путін. Але він прямо там не зазначений як замовник. У цій ситуації відбувається те саме. Тобто достатньо очевидно суд натякає, хто саме був замовником, був був організатором цього всього, але не називає конкретних прізвищ.

Для того, щоб засудити того ж Путіна чи Шойгу, чи інших російських високопосадовців, звісно, необхідно, все ж таки, довести до кінця ідею створення спеціального трибуналу по українсько-російській війні, по агресії, підготовку якого зараз обговорюють. Я не готовий казати, що він готується, але обговорення йде.

– Сьогодні суд ще постановив, щоб родичі загиблих отримали також компенсацію. А як з Гіркіна і його поплічників отримати якусь компенсацію?

– Компенсацію можна отримувати, якщо, наприклад, у них є якісь активи, чи пов’язані з ними особи мають активи за кордоном. Є спеціальна процедура арешту коштів за вироком кримінального суду. Вона досить чітко відпрацьована. Очевидно, ми розуміємо, що отримати ці гроші з них, з Росії, то це малоймовірно. Хоча б технічно звертатися до Росії з такими вимогами, щоб вони стягнули ці кошти, то теоретично можливо, але на практиці малоймовірно, щоб Росія виконала це рішення. Але якщо у них є гроші за кордоном, то це абсолютно можливо.

З іншого боку, наскільки я розумію, це досить таки великі кошти. Незрозуміло, чи взагалі вони мають такі кошти, навіть якщо і можна було би їх стягувати, в Росії. Але це інше питання – компенсації в кримінальних справах, коли розмір шкоди значно перевищує фінансові показники шкоди.

– Україна має бажання створити спеціальний трибунал і притягнути до відповідальності всіх, хто дотичний до розв’язання війни і воєнних злочинів.

У цьому контексті про що нам говорить кейс МН17? Про те, що це теж буде реально зробити, якщо реально було дочекатися вироку сьогодні, що рано чи пізно це теж станеться, трибунал буде створено і вироки будуть винесені? Чи ці два кейси взагалі нелогічно порівнювати?

– Це нелогічно порівнювати. Ситуація з МН17 була досить очевидною історією, де в України була формальна юрисдикція розглядати такі справи. Вона передала цю юрисдикцію голландському суду, був відповідний договір. Необхідна була тільки політична воля, яка була би, для того, щоб відбулася ця історія.

Ситуація зі створенням нового трибуналу набагато складніша, бо вона вимагає політичної волі багатьох країн і відповідних політичних обставин, які дозволили би створити такий трибунал. Тобто такий трибунал робити абсолютно заочно можливо, але буде виглядати дещо нелогічно. Але якщо навіть його можливо створити, то це не означає, що це легко зробити. Бо є багато причин, чому якісь країни можуть опиратися, абсолютно непов’язаних з нашою війною.

Тому, все ж таки, трибунал по Росії – це скоріш така мета в майбутньому. А ситуація з МН17 технічно не можу сказати, що простий, але відносно простий, технічне його створення, механізм.

– Два дні тому Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій закликала притягнути Росію до відповідальності через вторгнення в Україну, включно з виплатою репарацій. Скажіть, будь ласка, що це означає на ділі? І як ви загалом оцінюєте перспективу отримання від Росії репарацій?

– Знову ж таки, питання абсолютно політичне. З технічної точки зору, це абсолютно правильний шлях. Рішення Генасамблеї дуже важливе. Але, очевидно, недостатнє саме по собі для створення такого механізму.

На сьогодні існує два чи три приклади подібних ситуацій, коли сплачується компенсація за військові дії, за спричинену шкоду військовими діями з боку агресора. Проблема в тому, що у всіх трьох випадках – це ірано-американський трибунал, це Комісія ООН по компенсаціях, що стосується іракської агресії в Кувейті, і спеціальна комісія по Північному Кіпрі – це відбувається зі згоди агресора. Тобто країна, яка сплачує компенсацію, погоджується на це.

Ситуація з Росією в іншому. Наскільки я розумію, Росія не готова зараз погодитися. Без згоди Росії створити такий трибунал технічно, напевне, можливо, але дуже-дуже важко і буде велика купа питань щодо міжнародного публічного права. З іншого боку, якщо відбудеться якась в тій чи в іншій формі мирна угода, то, звісно, в рамках цієї угоди обов’язково має бути передбачена якась процедура сплати компенсації.

Раніше суд визначив, що літак «Боїнг-777», що виконував рейс MH17, у липні 2014 року був збитий ракетою російського виробництва, випущеною з поля на сході України.

«Суд вважає, що MH17 був збитий в результаті обстрілу ракети «Бук» з поля ферми поблизу Первомайська, у результаті чого загинули 283 пасажири та 15 членів екіпажу», – сказав головуючий суддя Хендрік Стінхейс.

Як повідомляє агенція Reuters, суд також заявив, що Росія мала контроль над сепаратистськими силами на сході України в той час, коли літак був збитий.

«З половини травня 2014 року Росія здійснювала так званий загальний контроль над «Донецькою народною республікою», – сказав головуючий суддя, маючи на увазі регіон, де 17 липня 2014 року був зафіксований пасажирський рейс.

Судовий розгляд справи, що почався 9 березня 2020 року, завершився в червні цього року.

Літак «Боїнг-777» авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17 із нідерландського Амстердаму в малайзійський Куала-Лумпур, був збитий над зоною російської гібридної агресії на сході України 17 липня 2014 року. Загинули 298 людей – усі, хто був на борту. За згодою України, на території якої сталася трагедія, міжнародне розслідування – і технічне, і кримінальне – очолили Нідерланди, громадян яких було найбільше серед загиблих.

Ці розслідування встановили, зокрема, що літак був збитий ракетою з зенітно-ракетного комплексу «Бук», що належить 53-й зенітній ракетній бригаді Збройних сил Росії, яка базується під Курськом, і напередодні трагедії був перевезений до окупованої частини Донбасу через непідконтрольну Києву ділянку кордону з Росією, а найближчої ночі після збиття літака повернутий назад до Росії.

Прокуратура вимагала довічного ув'язнення за звинуваченнями у вбивстві та спричиненні авіакатастрофи.

Росія категорично заперечує причетність до катастрофи «Боїнга», на борту якого загинули переважно громадяни Нідерландів.